Сам себе б'єш
У цей момент.
Всередині цього білого світла є бар'єр.
Я розвернулась дуже дивна картина.
Аоба, тримаючи в руках затверділе від чакри тіло Орочимару, замахнувся їм на вишукану змію.
*Свист!*
Тіло Орочимару в руках Аби пронеслося миттєво через простір, видавши звук розсіяного повітря. З грізною силою він обрушився на змія.
Сила, яку зараз демонстрували Аоба, не поступалася квітництву Вішні Цухаду, а тіло Орочимару, наповнене чакрою, було наче важкий молот і отримує потужний аура.
Орочимару, перебуваючи в зміїній формі, побачив цю сцену і його гадюки різко звузилися. Він був настільки вражений, що не міг вимовити жодного слова.
Вклонитися!
Треба ухилитися!
Якщо ця штука потрапить в нього.
Він перетвориться на м'ясний фарш!
Орочимару і уявити не міг, що в цьому ударі прихована така жахлива сила. Лише тепер він зрозумів, що Учиха стоїть перед ним не просто: вона відрізнялась від тих, кого знав.
Орочимару дуже добре розбирався в клане Учіха!
Клана Учиха мала дуже характерні риси: їхні тіла були відносно слабкими, а їхня духовна сила була надзвичайно сильною. Саме тому в Уччіху було дуже мало людей з сильним тайдзюком.
Однак.
Цей чоловік перед ним.
Цей член роду Учиха.
Не тільки розвинув свою дозюцу до жахливого Рінегана, але й мав таку неймовірну силу, що зробило його цілком незвичним.
Якби він був сильний тільки в дозюцу, то в очах Орочимару це можна було б списати на здібності Рінегана, а не на власну силу Учіхи. Він би вважав, що такий ефект досягається тільки завдяки Рінегану.
Але ситуація змінилася.
Справа вже була не в Рінегані, а у жахливій силі.
Здатність використовувати таку силу говорила про надзвичайно сильне тіло, що не відповідає звичайному образу клавана Учиха. Тому було ясно, що це не просто Учиха.
Шух!
Змія, на яку перетворився Орочимару, швидко помахнула хвостом і відразу ж мітнулась убік, ухиляючись від цього місця та уникаючи удару твердого як камінь Орочами.
Бум!
Наступний момент.
Тверде тіло Орочимару в руках Аби з силою вдарився об землю, видавши глухий вибухний звук.
Однак.
Цей звук не завдав жодної шкоди.
Тепер під ногами була не земля сховища, а основа бар’єру Егуда. Завдяки цьому бар’єру всі звуки та рухи були ізольовані і не могли вирватися назовні.
Можна сказати...
Аоба вдарив цим твердим тілом Орочимару прямо по стіні барикаду.
Цей звук був результатом зіткнення тіла-підміни, залишеного Орочимару після скинення шкіри, зі стіною бар'єра.
Ані звук, ані сила удару ні на йоту не вийшли за межі бар'єри. Все залишалось всередині.
— Ш-ш...
Орочимару, побачивши цю сцену, мимовільно зашипів і втягнув у себе холодне повітря.
Яка ж це жахлива сила!
Навіть Цунаде тут навряд чи змогла б зробити більше!
Чи сила цього Учиха досягла такого жахливого рівня?
У цій битві...
Він був занадто неопорочний!
Перед боєм Орочимару не провів жодної розвідки.
Хоча він і здогадувався, що людина в масці Данзо повинна бути ніндзя з клану Учиха, то навіть не міг перевірити її всередині. Тому що в його очах найсильнішим у клані Учиха на даний момент був Вчіха Фугаку.
У такій ситуації...
Неважливо, хто з клану Учиха.
Всі вони були приблизно однакові!
Однак.
Ситуація виникла до такого ступеня.
Аоба неодноразово демонстрував свої здібності, показавши їм Орочимару і постійно переглядаючи власні уявлення.
Спочатку Мангекья Шаринган, потім Рінеган, а тепер і жахлива м'язова сила...
Будь-який з цих пунктів був достатений, щоб виділити Аобу серед клана Учиха.
Вжух!
Аоба і не думав зупинятися. Він знову з силою помахнув твердим тілом Орочимару в своїй руці.
Від попереднього удару це тіло не зазнало будь-яких ушкоджень, воно було повністю захищене чакрий Аби.
Орочимару, керуючи зміїним тілом, швидко вклонився.
Нічого не поробиш.
Приймати такий удар в лоб було не можна.
Навіть на відстані Орочимару відчував, як ця жахлива сила стискає повітря.
Якщо б це сталося по ньому, він би навів йому майже нищівний урон.
Однак...
Саме в той момент, коли Орочимару думав, що зможе ухилитися, його зір раптово закрила тінь.
— Хм?
У голові Орочмара виникло велике питання. Він знав, що цей бар'єр світився з усіх боків.
Це означало, що...
Навіть якщо якийсь об'єкт підніметься в повітря, він буде повністю освітлений і тіней не буде.
Однак...
Для цього була одна умова.
Два об’ єкти не повинні перебувати надто близько один до одного.
Інакше вони частково зашарують світло один від одного, і тінь буде падати на них самих.
Погано!
Небезпечно!
Серце Орочимару стисалося. Він одразу зрозумів, що те, чого він боявся, ось-ось станеться. Тіло Орочимару, наповнене чакрою, ось-ось вдарить по ньому.
Повернутися неможливо.
Його швидкість вже була на межі.
І ця тінь, здавалося, гналась його.
Ситуація була безвихідною.
У ту ж мить.
Змія, на яку перетворився Орочимару, відразу розкрила пащу. Ця кривава паща була наче бездонна прірва.
Потім.
З неї швидко вислизнула фігура.
Орочимару.
Бум!
Коли Орочимару вилетів з пащі змії, застигла версія Оросімару в руках Аби зі силою вдарила по зміях, які здавалось вже втратили все життя.
Хлюп!
Змія, яка щойно виринула Орочимару, миттєво перетворилася на криваве місиво. Навіть якщо б її паща могла розкритися ще ширше, це було б вже марно.
«...»
Орочимару дивився, як « він сам» б'є "найого себе" і його почуття були дуже змішані. Він ніколи не думав, що одного дня зіткнеться з таким боєм. І що ще більш несподівано, цей бій виявився для нього дуже складним.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno