Каприз
— ??
В голові Наґато виникла купа запитань. Він пильно дивився на Конан, і недовір’я в його очах посилювалось.
— Конан.
— Ти ж не...
Справді?
Вузьки губ Наґато сильно дерлися. У його серці з’явилося невимовне почуття незгоди.
Це була не злість.
А швидше...
Конан не розуміла його думки.
Люди з Конохі були його ворогами, а вона каже, що треба переїхати туди. Це було занадто!
Нагато відчув, що йому боляче до такої міри, щоб він не міг дихати.
На мить йому стало дуже погано!
— Після переїзду в Коноху Акацукі ми зможемо почати новий шлях розвитку. Ми зможемо залучити більше талантів і почати з мирної країни вогню поступово реалізовувати наші первісні ідеали. З погляду природних переваг, країна Оґня набагато вища від країни Дощу. Конан зовсім не звертала уваги на образу Наґато і продовжувала говорити.
—...
Нагато втратив дар мови. Його губи сильно сіпалися. Він думав лише про те, що Конан повела стільки причин, але знехтувала тим фактом: люди в країні Огня були ворогами його батьків.
Це дуже сильно його ранило.
Чим більше він думав про це, тим сумніше йому ставало.
- Ти забула...
Нагато вже хотів запитати Конан, але його слова були перервані.
Конан продовжувала говорити, не звертаючи на нього уваги.
— Ми вже давно не бачили вчителя Джарія.
— Яхіко, мабуть, теж дуже сумує за ним.
- Я впевнена, що ти теж...
— Коли ми перенесемо Акацуки в Коноху.
- Ми можемо часто бачити вчителя Джіраю! — Повільно вимовила Конан.
Довгий час вона не думала про країну вогню. Але після того, як Ооцукі Тонері згадав « Ічіраку Рамен» в Конохе, вона почала з ностальгією згадувати час, коли вони троє були із вчителем Джиром.
У той час у їхньому маленькому будинку висіли таблички з іменами кожного.
Це був найщасливіший час її життя. У її душі, як правило, дощова погода засяяла яскраве сонце.
— Джирая-сенсэй...
Обличчя Наґато стало похмурим і складним. Учителі Джірая мали дуже особливі почуття, не схожі на ті, що він мав до когось іншого.
За припущенням, він мав ненавидіти людей з країни Огня і ненавидіти їх із Конохи. Усі вони були його ворогами.
Джірая-сама теж був з Конохи.
Но...
Були й інші обставини.
Джірая-сама був вчителем, який ввів його у світ ніндзя, зробив йому величезну допомогу. Ніхто інший не міг йому дати.
У його серці був конфлікт.
Він був вдячний вчителю Джірайє, але водночас ненавидів людей з Конохи. Ці складні почуття примушували його кожного разу, коли він зустрічався з вчителем Джарія і сказав собі:
« Все це - тимчасова ілюзія»
Він намагався не думати, що вчитель Джарія з Конохи.
У майбутньому, коли він стане сильним, він все одно нападе на Коноху.
Лише тоді вчитель Джірая не перешкоджав йому.
Якщо вчитель Джірая зрештою встане на його шлях, він вже вирішив, що буде робити, аби вирішити цю проблему.
— Вчитель Джірая теж дуже сумує за нами, — байдуже сказала Конан.
—...
Нагато все ще мовчав.
Він пильно дивився на Конан.
У його серці було багато слів, але він не знав, як почати.
Адже...
Чи він сам повинен нагадувати про помсту за батьків? Хіба це правильно?
Але якщо він не скаже, то Конан, здавалося, забула про це і зовсім не збиралася говорити. Це викликало в його серці ще складніший конфлікт.
— Эм...
— Ну...
— Конан.
- А що про це думає Яхіко?
Нагато глибоко зітхнув. Він не міг отримати відповіді від Конан, тому вирішив перевести розмову на Яхіко. Адже тільки Яхіко знав, що його батьки були вбиті людьми з Конохи.
Тому Наґато вирішив згадати Яхіко.
Таким чином, він хотів висловити свою думку онкольним способом.
Якщо Яхіко теж вважає, що переїзд Акацуки в країну Огня - це хороша ідея, то вони обидва проігнорували той факт, ніби ніндзя з Конохи вбили його батьків.
Якщо Яхіко вважає, що це неправильно, то навіть якщо він не скаже цього прямо, це означатиме, ніби він пам'ятає.
Можливо, таким чином Конан зможе і нагадати.
Звичайно, Наґато сподівався, що Яхіко не погодиться. Хоча вони недавно мали маленьку суперечку, яка досі не вдалася.
Але такі конфлікти між хлопцями - це нормально. Хто не сварився з найкращим другом!
Варто одному зробити крок назад, і все закінчиться.
Потрібно всього лише вибачитися.
Навіть якщо спочатку обоє вперті, з часом вже не важливо, хто був правий, а хто винуватий. Найкращі друзі залишаються найкращими друзями.
Нагато все ще надіявся на Яхіко і дуже цінував його думку.
— Я ще не говорила с Яхико.
Конан мовчки похитала головою. Її погляд був спокійний, без будь-яких емоцій. Все, що вона щойно пережила, вже вичерпало її емоції.
Зараз вона нічого не відчувала.
Її настрій був важким, наче вона стала злою. Вона не лише дбала про почуття Наґато, але й навмисно його спровокувала.
— Я просто спочатку сказала тобі про своє рішення.
— Завтра утром.
— Я поговорю с Яхіко.
Конан все ще не збиралася нічого пояснювати Наґато. Вона думала, що все можна буде пояснити пізніше. І, знаючи Наґато, вона була впевнена, що він не буде на неї сильно злитися.
Якщо так, нехай Наґато трохи з'їсть!
Хто просив його робити такі речі саме в цей момент, та ще й випадково забруднити її руку? Згадуючи, як її пальці торкнулися чогось вологого і липкого, вона хотіла добре помочити Наґато.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno