Почуття Конан
Побачивши цю сцену, обличчя всіх Акацуків дещо змінилося в печері. Це виглядало дуже дивно. Зрештою те, що відбувалося зараз, перевершило їхні сподівання. Можна сказати, такого вони ще ніколи не бачили.
Особливо схожий на Наґато.
Навіть їм стало його трохи шкода.
Звичайно.
Найбільше це вразило Конан.
Конан дивилася на Наґато. Вона якраз збиралася йти його шукати, але не встигла вона вийти, як побачила, що він повернувся, та ще й з таким закоханим видом.
В одну мить.
Минуле пронеслося перед її очима.
Я був в пам'яті.
Роки, як вода.
У ній з’явилися невимовні почуття.
І коли вона тільки знайшла Наґато, і коли вони разом вчилися у Джіраї, навіть ті моменти, які створювали Акацукі.
У всі ці моменти минулого.
Погляд Конан був більше зосереджений на Яхіко.
Можливо, через перше враження.
А може, через незмінне захоплення Яхіко.
Загалом.
Завжди.
Яхіко займав дуже важливе місце в її серці.
Це було не так просто змінити.
Но.
Зараз.
Ці стосунки змінилися.
Поведінка Яхіко розчарувала її.
А вчинок Наґато безмірно її чіпнув.
— Нагато...
Тонкиї губи Конан розкрилися, і вона тихо вимовила ці два слова. Її голос був негромким, його легко було не помітити. Головне, що її почуття до Наґато раптово змінилися, і це змінило також її вчинки.
Після того як Аоба впустив свої ідеї, Конан почав нове розуміння та поняття минулого.
Яхіко, звичайна людина, ставши лідером Акацуки, знайшов багато регалій, але став діяти боязко і нерішучість з безліччю страхів. Їй здавалося, що Яхіко змінився і став далеко від того образу, яким вона захоплювалася.
Но...
Нагато, благородний член клана Ооцуки.
Звичайно.
Сам Наґато про це ще не знав і спілкувався з ними як звичайна людина.
Але це було не головне.
Головне було те, що коли її викрали, тільки Наґато кинувся шукати її.
А коли вона запропонувала піти шукати Наґато...
Тільки вона одна дійсно збиралася це зробити!
Ці два зовсім протилежні погляди створили дуже яскравий контраст у серці Конан.
Дружичок у біді!
Саме це зараз відчувала Конан.
Тепер вона дивилася на Наґато з набагато більшою прихильністю. Особливо його вигляд, ніби він зустрів дівчину своєї мрії, глибоко потряс її і справив на неї величезне враження.
— Нагато!
Конан знову твердо покликала його. Її голос пронісся по печері і досяг вуха Наґато.
У той же час.
Конан зробила крок, потім ще один, прямуючи до Наґато. Вона хотіла кинутися в його обійми, але ніколи так не робила. Вона була дуже сором'язлива і не могла змусити себе це зробити.
Тому.
Це була лише хвилинна думка.
Вона як і раніше зберігала свій звичайний спокій.
Цей момент.
Навіть сам Конан здивувався.
За ідеєю, зараз вона повинна була бути імпульсивною, а не такою спокійною. І атмосфера, і відчуття після порівняння - все було розміщено до цього.
Але все було дуже дивно.
Коли вона стояла перед Яхіко, у неї було таке ж відчуття. У неї було багато слів, але коли вона намагалася їх вимовити, то нічого не могла сказати.
Те саме сталося з Наґато.
Конан відчувала, що може бути дуже зворушена прийняти почуття Наґато. Але, наближаючись до нього крок за кроком, вона все одно відчувала, що щось не так.
У чому ж полягала проблема?
Вона й сама не знала.
Просто...
Щось було не так!
— Конан?
Нагато побачив, що Конан зрушила і кличе його по імені та наближається до нього. Це виглядало не як його фантазія, а як реальність.
- Це правда ти?
— Ты вернулась?
— Я не сплю?
Сказавши це, Наґато різко підняв руку і сильно вщипнув себе за зап’ястя іншої руки. Він відразу відчув біль.
— Боляче!
— Це правда!
— Я не сплю!
— Конан!
— Ты правда вернулась!
Нагато відразу ж став розгубленим. На його обличчі відображалося сильне хвилювання. Особливо його Рінеган, який, здавалося, розширився від переповнюючих його емоцій.
Потім.
Нагато кинувся до Конан.
Він був набагато більш схвильований, ніж вона.
Він відчинив руки.
З очевидним наміром рішення Конан в обійми.
Цей жест він багато разів репетирував у своїх думках, але ніколи не наважувався виконати його. Зараз, використовуючи цю атмосферну знову ощасливлену атмосферу, він вирішився на такий сміливий вчинок.
Кінець кінцем.
Конан завжди була богинею в його серці.
Його почуття до неї не були просто дружніми.
Він просто ніколи не мав нагоди виразити їх, і він не наважувався. Але тепер він хотів використати цю нагоду і дозволити собі на мить піддатися почуттям.
Однак.
У цей момент.
Конан різко зупинилася.
Вона дивилася на неї з розпірними обіймами Наґато, і в її серці інстинктивно зародилося відторгнення. Вона сама цього не очікувала. Вона відчувала, що не може прийняти ці обійми.
В одну мить.
Конан зробила крок назад.
Вона й сама не знала, чому так зробила...
Но.
Її інстинкт контролював її.
Треба було відступити.
Не можна було приймати обійми Наґато.
— Нагато!
Раптом голос Конан став спокійним. Вона сама цього не очікувала. Вона думала, що зможе прийняти Наґато, але хвилювання так само раптово зникло.
Це було дуже важко.
Конан відчувала себе так, ніби могла б любити пристрасно і бурхливо, але в вирішальний момент все раптово зникло. І хоч би як вона старалася, нічого не виходило, і їй доводилося контролювати свої почуття та переосмислити все заново.
— Ты... в порядке?
Конан глибоко зітхнула. Її голос був ще більш спокійним, ніж раніше. Вся її колишня схвильованість зникла...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno