Я помилився...
— Нагато?
Вираз на обличчі Яхіко відразу застигло. Він і сам не зрозумів чому, але раптом відчув відчужість Конан зовсім не схожу на їх колишні відносини.
Він тільки що хотів висловити свою радість від того, що знову бачить Конан і дбає про неї.
Кінець кінцем Конан відсутувала більше доби.
Яхіко хотів запитати, чи не поранена вона, що з нею сталося за цей час, але слова застрягли у нього в горлі. Не встиг він їх вимовити, як Конан вже питала про Наґато.
— Ха...
Яхіко дуже зітхнув. Коли Конан зрозуміла, що вона повернулася, то слова турботи можна сказати і пізніше. Зараз важливіше було відповісти на її питання.
І ось, Яхіко повільно заговорив, але в його голосі не було впевненості.
— Взагалі-то...
- Я й сам не знаю, де він.
- Він пішов шукати тебе...
- Схоже...
— Не знайшов.
Куточок рота Яхіко дёрнувся. Він знав, що Конан дуже турбується про Наґато, але раніше ця турбота в його очах виглядала як піклування про молодшого брата.
Нічого особливого.
Но...
У той самий момент Яхіко відчув, ніби щось втратив.
Останнім часом він був поглинаний справами Акацуки і, дійсно, кілька знехтував Конан. Але коли вони разом навчалися ніндзюцу у Джіраї, він був упевнений, що Конан закохана в нього.
Тільки...
Зараз, здавалося, щось змінилося.
Конан тільки що не прийняла його поздоровлень, але і відступила на крок назад, а першим її питанням було питання про місце розташування Нагато.
Яхіко дуже гостро відчув цю зміну.
- Нагато пішов мене шукати?
Обличчя Конан стало ще холодніше. Звичайно, вона знала про це. Не тільки вона, але й чорний Зецу.
Но...
Вона обвела поглядом усіх присутніх.
Один.
За іншим.
Всі ці люди в плащах Акацуки.
Окрім Наґато.
Всі вони стояли в печері, і, здається, навіть не виходили назовні.
Ця картина викликала в її серце крижаний холод.
- Ніхто з вас не пішов з ним шукати мене?
У цей момент почуття Конан були дуже змішаними. Вона виявила, що ті з ким вона часто сміялася і жартувала, її однодумці після викрадення не робили нічого гладкого. Навіть Яхіко стояв у печері.
А Наґато, власник Реннегана, подався на пошуки.
Кажуть, друг дізнається в біді.
У її серці панувала сум'яття, але в той же час все було чітко.
- Послухай моє пояснення...
Яхіко несподівано відчув тиск. Дуже дивний тиск, якого він ніколи раніше не зазнавав. Але зараз він розголосно відчував: якщо не пояснить все як слід, в їх з Конан відносинах буде тріщина.
Цю тріщину треба було усунути ще до того, як вона з’явиться.
Інакше...
Коли тріщина з'явиться...
Все буде скінчено.
— Конан!
- Коли тебе забрали...
- Той, хто тебе вніс, сказав, що прийде до нас з умовами!
- Ти ж знаєш, яка тоді була ситуація...
- Ми й гадки не мали, куди тебе вбили. У нас не було ні найменшого заціпеніння. Все, що ми могли робити - це чекати тут, поки людина висуне свої вимоги!
— До того ж...
— Ми недовго чекали.
- Той чоловік привів тебе сюди, але тут же зник!
- Це дало нам зрозуміти...
— Що, якщо ми будемо мовчки чекати тут, то отримаємо про тебе весточку. І ось ти щасливо повернулася. Хіба це не доводить, що наше рішення було правдивим?
Яхіко пояснював, фразу за фразою. Говорячи, він відчував себе трохи невпевнено. Він і сам не знав чому. Його слова були логічними, але він чомусь не наважувався подивитися Конан в очі.
— Да!
- Саме так!
- Яхіко-сама говорить те, що ми всі думаємо!
— Ми всі чекали умов!
— Снаружи тебя было не знайти!
—...
Після того, як Яхіко закінчив, решта Акацуки один за іншим закидали на знак згоди. Вони теж бачили, що Конан дуже зла і, схоже, наслідки будуть серйозними. Вони наперебій почали пояснювати, щоб не виглядати вже бездіяльними.
Пояснення Яхіко та інших членів Акацуки зовсім не зворушили Конан.
На перший погляд Конан не мала всього лише дня з малим.
Але насправді...
Конан вже була не та, що раніше!
Після того, як Конан « промивала мозок » від Аби, вона повірила в їхню історію. І, на основі цієї інформації, вона дивилася на речі вже під іншим кутом.
Після того як Яхіко та інші члени Акацуки висловилися, вираз обличчя Конан зовсім не змінився. Не було помітно жодних емоцій. Вона лише мовчки обвела своїми фіолетовими очима кожного, хто присутній.
Тільки...
Як тільки її погляд падав на когось, той відразу відводив очі, не вирішуючи зустрітися з нею поглядом.
— А ви справді спокійні!
У голосі Конан звучала насмішка. У її серці неминуче закрався холод. Якби Яхіко або Наґато викрали, вона б не залишилася такою спокійною. Але тепер, коли все так обернулося, вона бачила, що люди в печері як і раніше з крижаним миром пояснюють їй, які події відбулися.
Ця сцена залишила неприємний осад у її душі.
А в поєднанні з тим, що Наґато, обманений Чорним Зецу, пішов на пошуки ...
У її серці виник сильний контраст.
— Н-нет...
Куточок рота Яхіко дёрнувся. Він чув ті самі слова від Наґато, і тепер, коли їх вимовила Конан, у нього з'явилось відчуття, що його неправильно зрозуміли.
— У тій ситуації я повинен був думати про спільне добро!
Яхіко поспішив пояснити, але навіть він сам розумів, наскільки блідими і непереконливими були його слова. Але Конан не збирався відокремлюватися від нього.
Якби це могло врятувати Конан, він був готовий на все.
Навіть померти.
Він був готовий.
Просто в тій ситуації він повинен був зберігати спокій. Тільки спокій міг розв’язати проблему!
Але тепер ситуація змінилася.
Нічого, здавалося, не сталося.
І тому...
Його спокій перетворився на холоднокровність.
Все набуло зовсім іншого відтінку.
— Я розумію.
Конан байдуже кивнула. Її слова перервали пояснення Яхіко, і той відчув себе так, ніби проковтнув гіркі ліки, але не міг нікому про це сказати.
Розумієш?
Що ти розумієш...
Як ти думаєш, ти нічого не зрозуміла!
Но...
Раз вже Конан сказала це.
Яхіко зрозумів, що подальші розмови викличуть у неї ще більше відторгнення.
Такі суперечки з іншими людьми і Конан — це різні речі!
Якби це був хтось інший з Акацуки...
Він міг би навести докази та аргументи.
Крок за кроком у всьому розібратися.
Но...
Він стояв перед Конан ...
Конан, хоч і була дуже розумною, все ж була жінкою!
Їхня розмова була схожа не на суперечку колег, а на суперечки закоханих. Продовження в тому ж дусі не вирішило б проблему, а тільки ускладнило би її.
Яхіко чудово розумів.
У даній ситуації.
Правим він був чи ні.
Він уже помилявся.
І він мав бути неправим.
— Я был неправ...
Яхіко дуже проникливо і рішуче визнав свою провину, навіть придумав, в чому саме він був неправий. Але не встиг він договорити, як Конан його перервала.
— Негайно відправте всіх членів Акацуки на пошуки Наґато, потрібно швидко діяти! - Конан сказала холодно. У її голосі звучала ніжна тривога.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno