Ти відчуваєш щось своїм Рінеганом?
Зараз Наґато слідував за Чорним Зецу, мовчки дивлячись йому в спину. Ця темна істота не була схожа на людину, але рухалася неймовірно швидко, так що навіть він ледве поспівав за нею.
- Що це за істота?
У голові Наґато з’явився величезний виклик. Цей темний тип виглядав надзвичайно загадково, він ніколи раніше не зустрічав подібних істот. У його очах мигнув слабкий вогник.
Звичайно, сумніви в серці Наґато продовжувались лише мить і його відразу заповнили думки про Конан.
Конан була в його серці найважливішою.
Тільки Конан.
І лише Конан.
Можливо, вона була настільки міцною в його серці!
У цей момент чорний Зецу і Наґато були на території країни Дощу та швидко рухалися в напрямку країн Землі. З наближенням до Землі дощ навколо дедалі менший, а повітря поступово ставало все сухішим.
Країна Дощ лежала між трьома країнами: Краєю вогню, Ветра і землею. Вона безпосередньо межувала з трьома країнами, і кожного разу, коли спалахувала війна, країні Дощу було важко залишатися осторонь.
Звичайно, тут також спостерігалося дуже дивне географічне явище. Ці чотири країни мали дуже чіткі топографічні особливості, точно як їх назви.
У країні Дощу протягом цілого року йшли безперервні дрібні дощі, через що вся країна перебувала у стані, коли сонце було майже не видно. У такій похмурій ситуації й настрої людей було досить пригнічено.
На противагу цьому територія Землі була надзвичайно посушливою. Майже скрізь були різні камені, які так розкаялися під палючим сонцем, що навіть потоки повітря не могли собі дозволити.
Країна Ветра була схожа на країну Землі, але крім високої температури там дули невимовно гарячі вітри. Навіть коли погода була не такою жаркою, вони могли висушити всю вологу в повітрі. На відміну від посухи країни, на якій панує посуха, це був посушливий клімат.
Зараз Нагато подивився вперед.
У нього було туманне відчуття, що вони от-ось залишать Країна Дощу.
Зрештою вологість повітря значно зменшилась.
- Куди ми йдемо? — опумно запитав Наґато. Пройшовши деякий час за цією темною людиною, він нарешті зрозумів одну проблему: він поняття не мав, куди йде. Він навіть не знав, де знаходиться Конан.
— У країні Землі, — байдуже витримав чорний Зецу, не уточивши, де саме, тільки туманно натякнувши.
У його душі все ще було багато запитань.
Зрештою, справа була не такою простою.
Насправді, хоча він вже вів Наґато у напрямку країни Землі, в глибині душі він ще не вирішив остаточно, чи варто взагалі вести Нагато туди.
Чорний Зецу все ще зважував усі за і проти.
Не зважувати було не можна!
До цих пір він не бачив ніяких змін у Рінегані Наґато. У нього було туманне відчуття, що одного лише стимулу від викрадення Конан може бути недостатньо, щоб викликати в Наґато надто сильні емоції. Іншими словами, почуття кризи і стимулів не були такими сильними.
Це була серйозна проблема.
Якщо Наґато не зможе пробудити Рінеган до того, як вони туди дістануться, то з одними лише технікою Вірту це буде майже рівнозначно самогубствам!
- Як Конан могла бути так далеко?
Погляд Наґато, який обернувся до Чорного Зецу, трохи змінився. Відтоді як Конан зникла, він почав шукати її.
І ось з'явився цей темний чоловік.
Часу пройшло зовсім небагато.
Як Конан змогла потрапити в край Землі?
Невже він обманює мене?
У голові Наґато з’явився величезний виклик. Зараз він не міг дозволити себе обдурити, тому що мова йшла вже не про його особисту безпеку. Якщо він упустить час, то втратить кращий момент для порятунку Конан, що зробить її ситуацію ще небезпечнішою.
— Так, — байдуже відповів чорний Зецу. Він говорив про небажання відповідати на подальші запитання.
Але Чорний Зецу не обманював Наґато.
Вона дійсно була в країні Землі.
Зрештою, якщо Наґато дійсно зможе розбудити Рінеган, то до того моменту, як він приведе його до Конан, вони вже будуть на території країни Землі. У цьому не було нічого несподіваного, і приховувати це не мало сенсу.
У таких речах він розбирався.
Що можна казати.
А що не можна.
Сказати декілька простих слів...
Все ж таки, мабуть, Натан відчував до нього симпатію!
—...
Нагато на мить втратив дар мови. Він бачив, що ця темна людина перед ним зовсім не хотіла відповідати на його запитання.
Але він не хотів так просто залишити Чорного Зецу в спокої.
Оскільки вони прямують до країни Землі, то їм ще якийсь час доведеться йти вперед і весь цей час не могли просто мовчати.
Нагато дуже турбувався про Конан, тому йому потрібно було отримати більше інформації і інформацію.
Він не хотів упускати жодної можливості добути інформацію.
Потім Наґато впився своїм Рінеганом у Чорному Зецу і знову заговорив. Його голос був клубок, і в ньому лунали допитові нотки.
— Конан пропала зовсім недавно!
- Як вона могла так швидко опинитися в країні Землі?
- Судячи з того, коли ти знайшов мене...
- ...і по швидкості, яку ти продемонстрував...
- ...навіть якщо б ти негайно вирушив з країни Землі в той момент, коли Конан викрали...
- Ти б тільки зараз добрався до країни Дощу!
- Так звідки ти дізнався, що Конан викрали?
— Правда...
- Ти вийшов відразу після того, як той чоловік повів Конан?
— Или же...
- Ти пішов ще до того, як побачив Конан?
- Що відбувається?
- Що сталося з Конан?
- Навіщо той чоловік викрав Конан?
- І скільки всього ти знаєш?
—...
Нагато задавав питання. У цей момент в його голові рилося безліч питань, він був у повному замішанні. Він виплеснув все своє непорозуміння на Чорному Зецу, бо відчував, що він знає всю підношну.
Коли Наґато зіткнувся з лавиною питань, тіло Чорного Зецу на мить замерло. Очевидно, це вплинуло на нього, але його замлинка тривала лише мить.
- Всі ці твої питання... — Чорний Зецу глибоко зітхнув. Він вважав, що здатність Наґато за такий короткий час продумати стільки всього дійсно говорила про його проникливість.
Врешті-решт, в його з'явлення тут було занадто багато несостиковок.
Він думав, що Наґато не зверне на Конан уваги, але він помилився. Він зрозумів, що його дії викликали підозри.
— Я не знаю! — Чорний Зецу без коливань похитав головою. Він не знав деяких речей, інші ж не могли пояснити. Тепер, коли виникає таке питання, було б краще не відповідати на них.
Чорний Зецу насправді не знав...
Він не знав, навіщо Ооцукі Тонері викрав Конан!
Для нього це було абсолютно незбагненно.
До того ж, він просто бачив його так званий дядя" Ооцукі Тонері приніс Конан, після чого вони опинилися всередині бар'єру. Що ці двоє робили або про що говорили, він зовсім не знав.
Тому навіть якщо б він хотів обманути Наґато, то не знав би, що вигадати. Він і сам не розумів цієї незбагненної ситуації.
— Ты... — Почувши відповідь Чорного Зецу, який не хотів нічого говорити, Наґато розгнівався. Це було дуже обурливо. Він ніколи не почувався таким упередженим. Він мимовільно стиснув кулаки, і в його погляді, направленому на Чорно-Зецу, спалахнуло невдоволення.
Цей погляд був відразу ж уловлений проникливим Черневим Зецу.
Чорний Зецу мовчки думав про себе. Він раптом відчув зміну в аурі Наґато і зрозумів, що той перестав йому довіряти.
Вздох...
Чорний Зецу безпорадно зітхнув. Він знав, що якщо не заспокоїть Наґато, то навіть коли він знайде його в майбутньому, Натано може заперечити це прохання.
- Що стосується моїх стосунків з тією людиною...
— Я дійсно не можу про це говорити!
- Що до того, чому я так швидко добрався до країни Дощу...
- Це тому, що моя швидкість набагато вища ніж ти думаєш. Зараз я просто підлабую під твою!
- І нарешті...
- Щодо того, чому той чоловік викрав Конан...
- Справа не в тому, що я не хочу тобі говорити, а в тім, хто я і сам не знаю. Я тільки знаю, що Конан там, я бачив це на власні очі, і це все, про що я можу тобі сказати!
- Решта питань...
— Ти можеш поставити йому тільки особисто!
Чорний Зецу почав пояснювати з крайніми відмовами. Хоча він був упевнений у собі і все одно, в що зрештою виросте це насіння, але оскільки воно посаджене, то коштувало його хоча б трохи полити. Не можна ж зовсім про нього не турбуватися.
— Добре... — Наґато кивнув. Він бачив безпорадність Чорного Зецу і зрозумів, що той витискає до останньої краплі і більше ніякої інформації з нього не витягати.
Зрозумівши це, він перестав зосереджуватися на Чорному Зецу.
І відразу ж знову занепокоївся.
- Ходімо швидше!
- Марно сказав Наґато. Він знав, що коли вже більше не отримати ніякої інформації з цього приводу, то краще просто не думати про це, а зосередитися на майбутній зустрічі. Ким би не був противник, він його переможе, тому що в його серці було тверде бажання врятувати Конан. Цей намір був непохитним.
Чорний Зецу крем очі подивився на Наґато, чиє обличчя стало дуже рішучим. У поєднанні з його червоною червочкою, що розвів вітер по обидві сторони обличчя, він виглядав так, ніби прийняв тверде рішення.
"Я надіюсь, що ти зможеш!"
Чорний Зецу мовчки вимовив це про себе.
Зараз Чорний Зецу не хотів, щоб з Конан щось сталося тому що він не до кінця відмовився від надії врятувати свою матір.
Від самого народження він зробив безліч спроб.
Він навіть не пам'ятав, скільки реінкарнацій чакри Індри він обдурив.
Но...
Мадара Учиха був єдиним, з ким йому вдалося активувати Рінеган!
Тільки Рінеган може закликати і контролювати фонову Стату Зовнішнього шляху!
За допомогою Демонічної Статики можна зібрати дев’ять хвостових тварин і відродити Десятихвістого у цьому світі!
Спочатку, після смерті Мадри Учіхи, він був у відчаї, але коли побачив Конан, то відразу згадав про Наґато і його наміри знову ожили.
Мадара Учиха справді помер!
Але Рінеган залишився!
Хіба це не було частиною плану Мадри Учихи!
Просто перед смертю Мадара Учиха не знайшов придатного наступника, але якщо він зможе правильно використовувати Наґато, у нього буде шанс змусити Нагато використати Рінеган для техніки Самсара Небесної Жизи.
Техніка Самсара Небесної Життя може воскресити будь - кого!
Чорний Зецу вже почав формуватися.
Ціною було життя володаря Рінегана.
Но...
Це не призведе до зникнення Рінегана!
У тебе все ще може повернути свої очі!
Це був його останній шанс!
"Почекаємо, подивимося ..."
Чорний Зецу вже все вирішив для себе. Усе, що стосувалося Наґато залежало від того, чи зможе він у своєму тривожному стані прорватися крізь кайдани Рінегана і пробудити його силу.
Но...
А тепер здавалося, що до цього ще далеко!
« Чекаю до кордону країни Дощя».
Чорний Зецу подумки встановив для Наґато крайній термін. Це був його запасний план. Врешті-решт, його план не був гарантовано успішним, тому потрібно було продумати все більш ретельно.
Минуло півгодини.
Дощу навколо них стало дуже мало.
Повітря стало ще суходолом.
— Нагато!
Чорний Зецу раптово зупинився. Він стояв на гілці дерева, його оранжеві очі були пильно спрямовані на Наґато, і він гукнув його.
Ця раптова зміна застала Наґато зненацька.
- Що сталося? — Наґато ошелеменовано дивився на темну фігуру на гілку. За ці півгодини шляху він поринув у роздуми про те, як врятувати Конан.
- Ти відчуваєш щось своїм Рінеганом? — похмуро запитав Чорний Зецу.
- Що ти маєш на увазі? — Нагато зовсім не зрозумів.
- Значить, нічого не відчуваєш! — Чорний Зецу безпорадно похитав головою. Він знав, що Наґато не зміг розбудити Рінеган і сказав: « Повертайся! »
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno