Нагато — прибульцін!
Лише ця фраза Аби привернула увагу Конан.
У цей момент...
Конан пильно дивилася на Аобу, її серце було повно цікавості. Адже вони з Наґато так довго були друзями, і вона дуже хотіла знати, що́ сталося в його житті.
В одну мить...
Голос Конан умолк.
Вона більше не питала про мету Аоби.
Вона просто застигла.
І мовчки чекала, що скаже Аоба.
- Насправді...
Аоба був дуже задоволений реакцією Конан. Тепер він відчував себе впливовою людиною, який ділиться з Конан щойно складеною історією.
Ці історії були свіжими і палі!
— Нагато не з цього світу!
Перша ж фраза Аби задала тон всьому розмові. Ніхто б не наважився сказати таке, і будь-хто, хто чув би це, був би приголомшений і вважав би його неймовірним.
- Що?
Почувши слова Егуда, Конан широко розкрила очі. Почувши це, вона була в повному замішанні і навіть не вірила своїм вухам.
- Що ти сказав?
— Нагато не з цього світу?
— Як це можливо?
- Тоді звідки він?
— З іншого легендарного світу?
Конан мав великі запитання в голові. Їй здавалося, що це не просто смішно, а схоже на вигадку.
Якби хтось інший сказав таке...
Вона б точно не повірила!
Але перед нею були такі ж очі, як у Наґато.
Навіть так...
Вона не дуже вірила в такі слова...
— Так, Наґато не з цього світу. Він з мого клана. Якщо говорити точніше, то він ...
Аба навмисно розтягував слова, говорячи це. Його очі сяяли дуже яскраво.
— Инопланетянин!
Аоба вимовив фразу, від якої Конан задрижали повіки.
Ох...
Нагато — прибульцін!
Це звучало дуже безглуздо!
Конан раптом захотілося розсміятися, але вона не могла. Вона знала, що інколи правда буває саме такою безглуздою.
Чим більше щось здається нереальним ...
А тим більше це правда!
Така реальність!
Її слова, які зараз говорив Аоба, викликали у неї саме таке відчуття. Їй здавалося, що це малоймовірно, але водночас вона не могла зрозуміти, як на крок ближче до правди.
— Фух...
Конан глибоко зітхала і повільно видихнула. Вона нічого не сказала, більше не дивувалася, а чекала, що скаже Аоба далі.
Вона знала.
Аоба неодмінно все пояснить.
Як вона і очікувала...
Побачивши, що вона замовкла, Егуд повільно кивнув і продовжив свою розповідь.
- Мій клан називається Ооцуки!
- Ми не з цієї планети!
— А з планети Ооцуки!
— Наґато — один з нас, загублений тут!
- Його звуть не Нагато.
- Його звуть...
— Оозцуки Наґато!
Аоба говорив фразу за фразою. Кожне його слово було подібне до невидимого молота, який важко ударяв по найменшому місці в серці Конан.
Оозцуки Наґато!
Серце Конан сильно тремтіло.
Завжди...
Вона, Яхіко і Наґато - всі були сиротами.
Навіть якщо в Наґато були батьки, він не знав свого імені.
Тепер...
Нагато з'явилось прізвище.
Оозцуки.
Це ім'я, яке чомусь звучало дуже благородно, викликало у неї невимовне відчуття.
Як вона дізналася щось неймовірне!
— Що ж сталося?
Конан більше не могла контролювати свою цікавість. Вона пильно дивилася на Аобу. Її думки були повністю переплутані цими подіями, і вона мимовільно дозволила Аобі вести її за ніс.
Не те щоб вона легко вірила в такі речі.
Просто вона все більше відчувала, що все це набагато складніше, ніж вона думала.
- Ця історія почалася багато років тому...
Аоба знав, що Конан вже почала вірити в цю історію і вирішив додати до неї більше деталей. Тільки так історія могла стати більш насиченою і фарбованою.
« Батько Наґато був членом охоронного загону планети Ооцуцукі, його головною метою було захистити від вторгнення ворогів.
— Но...
— Того дня...
- Дуже могутня істота вторглася на нашу планету Ооцукі.
— Це створіння принесло величезні втрати нашій планеті!
— Отець Наґато загинув у тій катастрофі, і перед смертю він помістив Нагато в планетарне телепорт. Він випадково відправив його до стародавнього зоряного дерева, тобто цього світу!
- З тих пір...
— Ми, жителі планети Ооцуки, шукали втраченого Наґато.
- І ось ти зустріла мене!
Кутики губ Аби злегка піднялись. Його слова, здавалося, були повні дір, але в той же час Конан здавалось, що діри в них немає.
- Можна запитати, як звали того, хто напав на вашу планету Ооцукі? — запитала Конан, дивлячись в очі Аоби. Вона розуміла, що якщо людина бреше і вигадує історію, то коли справа доходить до імен, їй важко відразу назвати ім'я, вона обов"язково буде подумати.
— Фриза.
* Примітка: посилання на Драгонболл?)
Аоба відповів майже без коливань. Він використовував цю історію як основу, тому його ім’я не було важко назвати. Його погляд був твердим, ніби все це дійсно сталося.
— Фух...
Конан знову глибоко зітхнула. Вона не відчула жодного коливання в Аобі. Вона вже почала вірити, що це ім’я справжнє.
- Він був такий сильний? - Знову запитала Конан. У цьому питанні було й бажання перевірити його, і цікавість. - Можеш розповісти мені про нього?
Звісно.
Аоба кинув. Для нього, колишнього сідлого отаку, такий іспит не здавався жодним складним. Він міг говорити про це без зап'ястки.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno