Хай весь світ шінобі заплатить за неї!
- Що сталося?
- Що сталося?
- Де він?
- Де Конан?
— Коли Шоко став таким сильним?
—...
Декілька членів Акацукі були несприйнятливі до цього. Врешті-решт, вони були всього лише людьми з революційним вогнем в серці, їхня власна сила була не так вже й велика, навіть у самій країні Дощя вони не були настільки могутні.
Інакше їм не потрібно було б тут організовувати революцію.
Можна було б просто допомогти Ханзо Саламандре.
Тепер вони безпорадно дивилися, як Аоба заводить Конан і навіть не встигли побачити, що він зробив. Зараз вони зовсім не розуміли, що відбувається.
Саме такий стан...
Їх зовсім приголомшило.
Однак...
Серед натовпу...
У цих обговореннях не брали участі двоє чоловіків. Це Яхіко і Наґато, для яких Конан була товаришем.
У цей момент...
Лица Яхіко і Наґато були похмурі.
Ми повинні врятувати Конан! — Холодно вимовив Наґато. Коли він сказав це, його погляд став надзвичайно рішучим. Він ще не оволодів всіма технікою Рінегана, але розумів, що противник також має таку ж силу, тому йому доведеться докласти всіх зусиль, щоб досягти успіху.
Звичайно, це була лише об'єктивна причина. Він також хотів врятувати Конан і не міг залишатися осторонь.
Для Наґато...
Конан була богинею в його серці!
Хоч би що сталося, він не дозволить богині образити. Він повинен був захистити їх обох ...
Точніше кажучи...
Він хотів захистити Конан, а Яхіко був просто приємним доповненням!
— Наґато, я розумію твої почуття, але зараз нам краще не панікувати. Шоко щойно сказав, що висуне свої вимоги. Якщо існує вимоги, значить є місце для переговорів і з Конан нічого не станеться! - Якнайменше проаналізував Яхіко. Він знав, що в цій ситуації серце Наґато було збентежене і тепер все залежало від нього.
- Ти зовсім не розумієш моїх почуттів! — Наґато несподівано зрестав. Він широко розкрив очі і сердито подивився на Яхіко, визираючи дуже схвильований. Він похитав головою, в цьому питанні у нього з Яхіко були величезні розбіжності.
- Шоко викрав Конан!
— Прямо у нас на очах!
- І ми нічого не зробили!
- Безпорадно дивилися, як її відводять!
— Чи ти можеш уявити, як вона почувається?
- А ти зараз...
— Ти збираєшся нічого не робити?
Голос Наґато став неймовірно лютим. Він думав, що Яхіко такий самий як він і кинеться рятувати Конан без вагань про наслідки. Але коли він побачив, що Яхіко майже не видає хвилювання і навіть виглядає таким спокійним...
Таке відношення...
Він не міг прийняти!
Це ж Конан!
Він не міг бачити, як Яхіко так спокійний у цій ситуації!
У цей момент...
Якби Аоба був тут, він би помітив, що стан Наґато трохи подібний до стану Обіто в оригінальній історії.
Після того як Рін була викрадена, в гніві напав на Какаші, залишивши у нього психологічну травму.
На якийсь час...
Після цих слів Наґато...
Яхіко на мить поспішав, але вираз його обличчя майже не змінилося. Не те щоб він не турбувався про Конан, просто він чудово розумів, що Наґато втратив розум і якщо він теж не зберігає холоднокровності, все стане дуже складно.
Тому...
Навіть якщо в його серці було багато болю і гніву...
Він мав бути розсудливим.
Не можна, щоб вони обидва зламалися.
- Ти думаєш, я не турбуюся про Конан? — Яхіко пильно подивився на Наґато. Він контролював свій тон, намагаючись не сваритися з ним, а терпеливо все пояснити.
— Зараз ми ні в якому разі не повинні панікувати!
- Шоко зник!
— Чи, точніше, той, хто тут був - не Шоко!
- Ми зовсім не знаємо, де він!
- Безпорядкові пошуки тільки внесуть ще більше хаосу у наші серця!
- Раз він сказав, що повернеться...
— Отже, нам потрібно просто спокійно чекати! — Дуже раціонально сказав Яхіко. Він з усіх сил намагався, щоб його емоції не занадто впливали на Наґато і сподівався, що він зможе заспокоїти та потішити його. Зараз у них не було жодної зачіпки, і якщо вони продовжуватимуть в тому ж дусі, то тільки викинуть себе на сміх.
— Чекати?
Почувши слова Яхіко, гнів і невдоволення в очах Наґато стали ще сильнішими. Його і без того зм'яте серце раптово прийшло в ще більше замішання, немов підпалили порохову бочку, готову підірватися у будь-який момент.
- Ти хочеш, щоб я чекав? — Нагато розсміявся. Його сміх був дуже холодним. Він пильно дивився на Яхіко, ніби бачив його вперше, як вони щойно познайомилися. У його погляді читалася повна відчуждість, ніби той Яхіко, якого він знав раніше, був підробкою!
— Конан викрали!
- Її життя в небезпеці!
— Кожної секунди зараз для мене - тортура!
— Чим більше часу минає, тим небезпечніше для Конан. Ти так впевнений, що ми дочекаємося результату?
- А якщо Шоко тебе обманює?
— Якщо він просто хотів увести Конан, а не домовлятися з нами?
— Твоє сподівання може призвести до безглуздого марнування часу і поступово впасти в розпач Конан!
— Наґато виливав одну фразу за іншою. У цей момент йому було вже все одно. В його очах була тільки Конан. Заради її порятунку він був готовий на все, включаючи самопожертвування.
— Фух...
Яхіко глибоко зітхнув. Він раптом подумав, що в словах Наґато є доля правди. Не можна ставити все на Шоко. Якщо він їх обманює, то вони так легко попалися на удочку, і це буде дуже прикро.
— Нагато.
— Ты прав.
- Саме тому нам потрібно сісти і все обговорити.
- Розробляти план дій.
— Яхіко кивнув, погоджуючись з Наґато. Він визнав, що той має рацію і пішов на компроміс.
Звичайно...
Він вважав це поступкою.
Говорячи це, він все ще намагався зберігати спокій.
Саме таке ставлення...
І бісило Наґато!
- Забудь!
Нагато похитав головою, не звертаючи уваги на Яхіко, і повернувся до виходу з печери. У Рінегані спалахували почуття розпачу і гніву.
Ти мені не потрібен!
Нагато попрямував до виходу. У цей момент він по-справжньому зрозумів, що його стосунки з Яхіко не такі міцні, як він думав.
Принаймні...
Не такі важливі, як Конан!
Він вважав, що зникнення Конан значно більше від того, щоб викликати Яхіко. Яхіко і Конан знали одне одного довше за всіх, а їхні стосунки були досить неоднозначними. Але сьогодні його дуже розчарувало поведінка Яхіко.
Він не міг прийняти такого спокою Яхіко!
Йому потрібно було виплеснути емоції!
У цьому питанні...
Він вважав, що Яхіко не ставить Конан на таке важливе місце!
Він би хотів, щоб Яхіко втратив розум, впав у лють і вилікував усі негативні емоції, спричинені викраденням Конан!
Но...
Яхіко цього не зробив!
— Почекай!
Коли Яхіко побачив, що Наґато йде геть, то негайно кинувся за ним і спробував схопити його за руку.
Вжух!*
Раптово...
Виникла жахлива хвиля, подібна до пар, що здіймалися над кип’яткою водою. Вона була дуже нерівномірною, наче зм'яні думки Наґато, які вирвалися назовні.
У цей момент...
Рука Яхіко, простягнувши вперед, зупинилася.
Не те щоб він не хотів схопити Наґато, не то щоб його психічний стан змінився і вже точно не те аби він передумав...
А те, що...
Перед ним наче з'явилася невидима стіна, і він не міг просунутися далі. Тут була межа.
Потім...
Перш ніж Яхіко встиг повністю змінитись...
Жахлива відштовхуюча сила вдарила його, і після миттєвої затримки він відлетів назад.
Яхіко широко розкрив очі.
Він не знав, що це за сила.
Він ніколи не відчував нічого подібного.
Но...
Він був відброєний без будь - якого опору. Його тіло описало в повітрі чудову параболу і важко повалилося на землю.
— Нагато!
Яхіко, не звертаючи уваги на біль, закричав Наґато. Конан вже викрали, і він не міг втратити ще й Наґато.
Він не сподівався такого повороту подій!
У такий критичний момент...
Він не лише хотів бачити внутрішні сварки.
Но...
Вони все ж відбулися...
- Не потрібно.
Нагато раптом зупинився і злегка повернув голову в бік Яхіко. Його обличчя зісковзнуло Червоне волосся, відкривши фіолетовий Реннеган з концентричним колом, який вивчає крижану байдужість.
— Я обов'язково врятую Конан!
— Неважно...
— Яка ж ціна!
Раптом Тон Наґато став дуже пригніченим. Йому було дуже цікаво, як тиск у печері відразу впав.
У цей момент...
Майже всі члени Акацуки, які стали свідками цього, відчули зміну в аурі Наґато.
Обличчя Яхіко було крижаним.
У його голові постійно прокручуються моменти, проведені з Конан. Тепло, що зігрівало його в цьому темному світі, поступово згасали разом з цими спогадами і ставали все холоднішими.
— Нагато...
Яхіко подивився в очі Наґато і раптом відчув, що цей товариш став йому чужим, ніби він його не впізнав.
І не тільки у нього було таке відчуття.
Усі інші члени Акацуки мали те саме.
Вони дивилися на Наґато і не сміли говорити.
Всі були налякані раптовою зміною в ньому.
— Ты... у тебе є якийсь план? Ти ж не будеш метатися, як сліпа муха? — Яхіко не стримався від питання. Тепер він зрозумів, що не зможе утримати Наґато. Він перейшов до наступного варіанту - подивитися, чи зможе він допомогти йому.
— Я не знаю.
Нагато заспокоївся. Це було жахливо, але кожне його слово здавалося сповненим сильного гніву.
- Якщо Шокоо пошкодить Конан...
- Тоді...
- Я поставлю всю країну Дощу заплатити за неї!
- Але якщо Шоко або ті, хто за ним стоїть не з країни Дощу...
— Тоді я...
- Заставлю весь світ шінобі заплатити за неї!
У фолетово-серих очах Рінегана Наґато світив рішуче. Це була його справжня думка. Зараз для нього Конан була всім світом, і якщо її не стане, то й існування цього світу втратить будь-яке значення.
Кльово!*
Аж раптом нагато відчув у голові яскравий клацання, подібний до тріск яєчка шкаралупи. Потім почали поволі виявлятися дуже невиразні фрагменти інформації.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno