Молодий Ей!
Обличчя Кушини різко змінилося. Вона помітила щось неймовірне.
З боку, звідки прийшли шінобі Скритого Хмару...
Вдалеке...
З’явилася сила - силенна джерел чакри, які швидко наближаються до них.
Вони рухалися дуже швидко.
І скоро будуть тут.
- Ще один загін! — Кушина була шокована. Вона помітила їх досить рано. Трохи пізніше, і вони були б вже в лісі.
"Але як?!"
« Чому я не помітила їх раніше? »
"Невже вони з'явилися пізніше?"
« Але...»
« Вони занадто швидкі! » — думала Куша. Вона не розуміла, звідки вони взялися.
Адже її потужні сенсорні здібності працювали тільки в режимі Відшельника.
А вона не використала його.
Вона не була сенсором. На щастя, її чакра була досить сильна, щоб відчути наближення ворогів.
- Погано. — Кушина подивилась на Мінато. Вона знала, що він у небезпеці і їй треба було попередити його. Але Мінато був на важливому етапі переговорів, шінобі Скритого Хлака майже погодилися піти.
Зараз не можна було переривати Мінато.
Так думала Кушина.
Но...
Вона повинна була попередити його ...
- Доведеться почекати! — Кушина затамувала подих. Вона знала, що Мінато зосереджується на переговорах і не звертає уваги на оточення.
Отже...
Вона мала стати його очима.
Більше не можна було робити помилок.
Кушина зачинила очі і зосередилась, навколо неї з'явилися слабкі коливання чакри.
Вона стримувала свою силу.
Інакше...
Її природна чакра була б набагато сильнішою.
Кушина хотіла використати свої власні методи, щоб активувати сенсорні здібності і визначити розташування шенібі, але вона не хотіла, аби її виявили.
Куша різко розплющила очі. Природна енергія хлинула в її тіло, і на її обличчі з'явилася мітка відшельника.
Її сенсорні здібності миттєво розширилися, і вона відчула, як кілька джерел чакри швидко наближаються до них, наче у них тут призначена зустріч.
— Швидко! — Нехотливо вигукнула Кушина. Ці шінобі не просто втікали, вони неслися зламаючи голову.
Вони атакували!
- Щось не так!
— Це дуже дивно!
- Тут щось нечисте! — Кушина, чиї очі стали схожі на жаби, подивилася на Мінато. Поведінка найближчих шінобі була дивною. Вони не були схожі на тих, хто прийшов поживитися здобиччю. Швидше, у них була якась мета.
- Хто ці шинобі?
— Вороги или друзі?
— Чи варто попередити Мінато? — Кушина гарячково співображала. Все це було надто дивно, і вона не могла швидко прийняти рішення.
— Я в Мінато! — Подумавши секунду, Кушіна вирішила довіритися Мінато. Вона вірила, що він зможе перемогти.
И...
У крайньому випадку є ще вона!
Під час бою він зосередився на шенобі, що наближається.
***
У лісі.
Мінато закінчив говорити вже досить давно.
Зацарилася тиша.
Шинобі Скриттого Хмарка переглянулися, шукаючи підтримки в очах один одного.
Хоча ніхто не говорив ні слова...
Усім було ясно...
Що вони схиляються до відступу. Як і сказав Мінато, вони не боялися смерті, але не хотіли тут помирати.
- Може, відступимо... - Раптом сказав хтось із шинобі Скритого Хмарака.
Ці слова стали ключем, який відкрив двері в їхніх серцях, і останньою краплею сумнівів.
- Я теж так думаю.
— Нас обдурили!
- Звідкись взялася фальшива інформація.
— Схований Камінь і Сукритий Песок розбиті, нам не варто тут затримуватися.
- Коноха не хоче воювати.
- Схований Туман все ще атакує нас, не чому помирати тут! — Шінобі Скритого Хмлака говорили один за одним, і майже всі висловлювалися про відступ.
Мінато полегшено зітхнув.
Как и шеноби Конохи.
Вони теж втомилися.
У них не було сили продовжувати бій.
Перемир'я було найкращим виходом. Продовжувати воювати було б безглуздо, це привело би тільки до нових жертв.
Мінато заспокоївся. Він майже досяг своєї мети. Залишалося лише сказати кілька слів, щоб переконати шинобі Скритого Хмлака піти, і тоді цей етап війни буде завершено.
— Кхм... кхм... — Мінато кашляв, привертаючи увагу шинобі Скритого Хмари.
Усі погляди звернулися до Мінато. Вони розуміли, що його наступні слова зарахують хід третьої світової війни Шінобі.
— Господа!
- Я бачу, що ви все обдумали!
— Давайте підемо на компроміс!
- Ми повернемося в Коноху!
— А вы в Кумо!
— Я впевнений, що Райкаґе теж не хоче воювати з Конохою!
— Отже... — Мінато не встиг закінчити речення, аж раптом у небі пролунав гучний рівок, який потряс увесь ліс.
Цей звук був настільки гучним...
Що у всіх заклало вуха. Ніхто не очікував такого.
- Ти помиляєшся щодо Райкаґе! — Слідом за гучним рівом, і з лісу почувся шум, який швидко наближався.
— Чёрт! — Шінобі Конохи, у тому числі Мінато, широко розплющили очі. Вони зрозуміли, що їхній план зрився, і шінобі Скритого Хмарака може передумати йти геть.
Вони також зрозуміли...
...що до них наближається ще один загін шінобі. Вони були вже близько. Не можна було точно сказати, вороги це або друзі, але якщо вони увійшли на територію країни Огня, то йшли до них.
- Цей голос... — Шинобі Скритого Хмлака зреагували інакше. Після першого шоку обличчя цих людей засяяла радість.
Цей голос був занадто свідомий.
Це був син третього Райкаґе Ея.
Майбутній Четвертий Райкаґе!
Ця новина підбадьорила їх.
— Це молодий Ей!
- Навіть він прийшов!
— Райкаґе не покинув нас!
— Да! Мы не пешки!
— Я так и знал! Нас обдурили! Райкаґе дізнався про це і послав нам підкріплення!
- Який сенс здаватися?
- Саме так! Ми не здамося! — Водійний дух шинобі Скритого Хмарака різко зріс. Вони змінили своє рішення. У їхніх очах знову з'явився вогонь.
Втративши ААЇ, вони були в розпачі. Вони залишилися без лідера. Але поява Ея вселила в них нову надію.
Погляди Шинобі Скритого Хмара стали рішучими.
Вони були готові до бою.
У них не залишилось і сліду від колишнього знеохочення.
Шінобі Конохі, побачивши це, зрозумів, що всі їхні змови були даремні.
Шинобі Скритого Хмарка не тільки не відкинуть, але й будуть мстити за смерть Араї, атакуючи Коноху.
— Чёрт! — выругся Митато. Він відчував, що перемога вислизає з його рук. Ще трохи, і він міг би переконати їх піти.
І тоді все було б по-іншому.
Тепер, коли дві групи об'єднаються, їм буде важко протистояти.
*Треск! Треск! Треск!*
У цей момент з лісу вискочила фігура, оповита блискавками.
Усі його погляди були звернені до нього.
Молодий.
Сильний.
З волею.
І сильними м'язами.
Він виглядав дуже грозно.
- Молодий Ей! — Шинобі Скритого Хмарка поклонилися пришестяшому. Побачивши цю величну фігуру, вони забули про всі свої сумніви.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno