Я викраду тебе!
Акацуки була великою сім'єю, але, як і в будь-якій родині, тут були свої "любці" та "пасинки".
Шоко був одним з "пасинків".
Він став членом організації завдяки грошам і жив з тими, хто знав його, біля вогнища на околиці печери.
Однак у центральній печері є досвідчені джоніни рівня і вище.
Шоко рідко коли бував у цій частині печери.
Кожного разу, коли він намагався пройти туди, його зупиняли біля вогнища з запитаннями.
Тому Аоба придумав привід: він ніс подарунки. Адже, як сказано в Біблії, той і друг беруть чуже. Отримавши книжки від Аби, шінобі не зупинили його.
А коли вони опам'яталися...
Це вже було заклопотане історією Вчителя Буро.
Всі шінобі в печері читали « Учителі Широ» зосереджено, з палаючими очима і розігрітеми тілами, ледь стримуючи себе.
У такому стані...
Вони не те що не могли зупинити Аоба...
Їм було ніяково навіть встати.
Звичайно, була ще одна причина.
Вони думали, що Аоба йде далі в печеру, щоб роздати книги іншим.
Адже...
Таким добром...
Потрібно ділитися!
Чим більше людей прочитають « Учителі Широ», тим краще!
Саме тому вони пропустили Аоба.
Аоба йшов вглиб печери і незабаром зупинився. Він побачив попереду групу людей.
Їх було семеро.
Вони стояли пліч-о-пліч...
...і про щось розмовляли.
Але їхня розмова була незвичайною. Вони не дивилися один на одного, а всі разом дивились в одну точку і говорили, ніби самі з собою.
Ці люди відрізнялися від тих, кого Егуд бачив по дорозі. Вони були одягнені в однакові чорні плащі з червоними хмарами.
Цей одяг був майже ідентичним до того, що мали члени Акацуки в майбутньому.
Аоба зрозумів, що акацукі вже впровадила одну форму одягу навіть у первинному стані. Тільки ці плащі виглядали не так велично, як в майбутньому.
Звичайно...
Аоба не знав...
Акацукі майбутнє...
...і яким воно буде.
...
Коли Аоба підійшов ближче...
Всі семеро подивилися на нього.
- Шо ти тут робиш? — Холодний жіночий голос роздався. Це була дівчина з короткими фіолетовим волоссям, приблизно одного віку з Кушиною. Навіть її очі були фіолетовими, і в поєднанні з її серйозним виразом обличчя це створювало досить грізний вигляд.
Аоба впізнав її. Це Конан.
Зараз вона ще була юною, але в її манерах вже відчувалася сила. Але риси її обличчя все ще зберігали юнацьку м'якість.
— Лідер, я хотів би поговорити з тобою про дещо: Аоба, все ще у вигляді Шокоу, посміхнувся і сказав.
- Про що? — Безсердечно запитала Конан. Її голос був холодний і віддалений.
— Поговоримо наодинці, — сказав Конан. Він знав, що ці троє підтримують одні одних і щоб зруйнувати їхню єдність, потрібно було діяти окремо. Якщо він буде говорити з усіма трьома відразу, вони будуть підбадьорювати один одного, і досягти чого-небудь стане набагато важче.
— Наодинці? - Конан не розумівся в фіолетових очах, але вона підійшла до Абе.
Решта шестеро теж подивилися на них.
- Що ти хотів сказати? « У голосі Конан почула нетерпеливість, яку вона намагалася приховати, але Аоба легко вловив цю зміну.
Але ж...
...Аоба не надав цьому значення.
Нетерпіння Конан було спрямовано на Шоко.
А не на нього!
— Я думав, що як би Натана підбурив до пробудження Ріннегана - тихо сказав Аоба, щоб його почула тільки Конан. Решта бачили, що він говорить, але не чули слів.
- Що ти сказав? — Конан була приголомшена. Вона не знала, що таке "пробудження Ріннегана" але зрозуміла що цей нікчемний Шоко́ щось задумав і це їй не подобалося.
— Просто думаю, що такий дар не повинен пропадати. Але щоб розбудити його, потрібен біль. Як же вирішити цю проблему... — Аоба, погладивши підборіддя, зробив вигляд, що задумався, а потім подивившись на Конан, усміхнувся і сказав: « Можна зняти біль!
— Шоко! - Це обличчя Конан, яке зазвичай не виражало жодних емоцій, нарешті змінилося.
Вона сердито подивилася на Аобу.
В її фіолетових очах бушував вогонь.
- Я не знаю, про що ти говориш...
- І не знаю, що ти задумав...
— Але я тобі скажу...
- Якщо ти ще раз посмієш думати про щось подібне щодо лідера...
- Тебе викинуть з організації! - Конан сказала, що так. У її голосі звучала загроза. Вона не сприйняла Аоба серйозно. Адже він був всього лише Шоко, геніном з країни Дощу.
І все ж...
Слова Аби...
Викликали у неї неприємні почуття.
Неначе їй щось загрожувало.
- І ось я придумав цікавий спосіб... — Аоба не змінив тему і продовжив говорити, все ж тихо, щоб його чула тільки Конан.
- Шоко, твої слова стають все більш абсурдними. Негайно повернися на своє місце, інакше я викину тебе звідси! — Конан підвищила голос, і в ньому задзвонила загроза. Вона налякалася, не приховуючи свого гніву.
Решта шестеро теж подивилися на Аобу. Їхній погляд змінився.
Серед них були Яхіко і Наґато.
Вони були лідерами Акацуки.
Завдяки своєму становищу вони отримували ауру сили, навіть коли нічого не робили.
Тільки...
Зараз ці шестеро...
Лише за мірками Акацуки!
У світі шінобі вони були ніким!
І все ж...
...вони звернули увагу на Аоба.
І, схоже, зрозуміли, що відбувається щось незвичайне.
Вони чули тільки слова Конан і бачили, що Аоба щось говорить, але не могли розібрати слів.
Що відбувається?
Вони були здивовані.
Однак...
У цей момент...
Усмішка Аоба стала ще більшою.
Його усмішка на обличчі Шокойо виглядала зловісно, і Конан з'явилася погане передчуття.
— Итак... — Аоба, наче не слухаючи слів Конан і не помічаючи поглядів лідерів Акцукі, дивився на неї палаючими очима.
— Я прийняв рішення!
- Для мене це всього лише експеримент.
- Але для вас...
— Він може мати велике значення! - Аоба продовжував говорити пошепки, щоб його чула тільки Конан. Решта бачили, що він говорить, але не розуміли про що.
Це викликало в них здивування.
Тільки...
Вони ще не усвідомлювали...
Що станеться далі!
Аоба повільно підійшов до Конан.
— Я викраду тебе, — несподівано сказав Аоба з широкою посмішкою, спокійним і лагідним голосом, тому Конан застила на місці.
Цього разу...
Аоба не знизив голос.
Інші шестеро почули його слова.
Такі зухвалі слова...
З уст геніна...
Казались безглуздими.
Це було схоже на те, як дитина, поправивши іграшковий пістолет на міцних спецназівців, може їх розстріляти.
Однак...
Поки всі були в шокі...
Аоба підняв праву руку до Конан, прийнявши дивну, але величну позу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno