Орочимару занадто дивний!
Ітон вже уявляв, який фурор витворить ця манга в світі шінобі. Лише кілька сторінок, а він вже не міг стримати своїх емоцій. Якщо б він прочитав більше, наслідки могли бути непередбачуваними.
— Брате Ітон, якщо тобі подобається, я продовжу малювати. А щодо видавництва, займися цим, коли будеш відновлювати Анбу, — з усмішкою сказав Аса. Він подумав, що власне видавництво було б дуже зручно, це дало би йому більше свободи у виборі тем і форматів і дозволило б розвивати різні проекти.
Звісно!
- Обов'язково!
— Це не проблема!
Ітон погодився, відчуваючи одночасно радість і жаль, що не може прочитати продовження.
Він хотів встати.
Но...
Не смог.
Ітон ще раз переконався в силі манги. Якби це була історія, він би справився, адже текст потрібно було обробляти в голові, а тут були готові зображення, які викликали надто сильні емоції.
Це було занадто!
Він не міг це винести!
« Брате Ітон, у мене більше немає справ, я продовжу малювати і намагатися намалювати якомога цікавіші сценки », — сказав Аоба з усмішкою.
— Х-добре... - Ітон кивнув, він хотів встати, але його... тіло було проти.
брате Ітон, у тебе є ще якісь справи? — Аоба, наче нічого не помічаючи, невинно запитав Ітона.
— Н-нет... Я піду... - Моріно Ітон зрозумів насок і, зібравши всі сили, встав.
Він вийшов з кімнати Аби в досить ... Це незручно.
Спершу він хотів повернутися до свого кабінету, де зберігали рукопис « Вчителя Білого ».
Однак...
Йдучи по коридору...
Він передумав.
Це було б занадто банально.
И...
Він пішов додому.
***
Після того як Ітона пішла в кімнаті, залишився лише слон Аби.
- Уласті стають дедалі складнішими... — Клон Аби замислився. Він не розлучався, бо хоча вся інформація передалась б оригіналові, йому треба було знову створити клон.
До того ж...
Ця інформація була потрібна не оригіналу, а паперовому клону, який керував Данзо. Тому навіть якщо б він передав інформацію оригіналу, то мусив би використати риннеган для подальшої передачі інформації.
Це було б занадто складно.
Тому...
Клон Аби витягнув з сумки сувій і розгорнув його.
Потім...
Він почав писати.
[Ітон робить відновленням Анбу, якщо необхідно ти можеш підтримати його в образі Данзо.]
[Хірузен, здається, хоче перекласти Сакумо Хатаке в Анбу!]
[Орочимару щось задумав, будь обережний!]
[Хірузен намагається переманити Ітона на свій бік, але Ітон підтримує Мінато на пост Четвертого Хокаґе.]
[Хірузен, здається, почав підозрювати Данзо!]
Клон Аби коротко описав усі події, виділяючи ключові моменти.
Закінчивши писати...
Він ще раз все перевірив.
Я б нічого не забув.
Клон Аби зосередився, і його чорні очі перетворились на фіолетовий риннеган.
У той же момент...
Аоба і його паперовий клон, а також тіло Данзо побачили зображення Реннегану.
Зображення залишалось незмінним протягом трьох хвилин.
Цього часу було достатньо, щоб прочитати текст кілька разів.
Упевнившись, що оригінал і паперовий клон отримали інформацію, клон Аби деактивував Рінеган.
- Продовжимо малювати... — Клон Аби, передавши всю інформацію, повернувся до своєї роботи. Тепер йому потрібно було лише малювати мангу.
Це не тільки допомогло йому поліпшити свої навики малювання, а й дало можливість створити мангу, яка могла змінити світ шинобі, але також служити алібі. Якщо хтось запитає, чим він займався, він міг сказати, що малював мангу, і це розвіяло б будь-які підозри.
Аоба взяв олівець і продовжив малювати, втілюючи в життя історію вчителя Білого.
***
У кабінеті Данзо, який був поруч з офісом Хокаґе...
Бумажний клон Аоби стояв нерухомо, дивлячись перед собою, наче статуя, але насправді він читав повідомлення, отримане від іншого клона.
- Хірузен щось запідозрив?
— Але переклад Сакумо Хатаке в Анбу - це непогана ідея.
- Схоже, треба корегувати плани.
Бумажний клон Аоби почав обдумувати свої подальші дії. Він керував Данзо, і йому потрібно було приймати рішення.
Стук-стук-стяк...
У двері постукали, і в кабінет увійшов ніндзя Корня у масці, який встав на одне коліно перед Данзо.
— Пане Данзо, пане Орочимару прийшов до вас і чекає біля дверей.
— Нехай йде, — сказав Данзо.
- Так! — ніндзя зник.
Бумажний клон Аби перестав думати і подивився на двері.
Навіщо прийшов Орочимару?
Зараз...
Він найменше хотів бачити Орочимару.
Його плани йшли своїм чергуванням, і тільки Орочимару був непередбачуваним фактором. Якщо буде потрібно, Егуд був готовий його усунути.
Бумажний клон Аоби задумався про це.
Орочимару був небезпечний, і якщо він заважатиме його планам, все піде прахом.
Шаги...*
По коридору роздалися кроки, і в кабінет увійшов високий худий чоловік з довгим чорним волоссям.
Орочимару.
Коли він залишив кабінет Хокаґе, то не повернувся в лабораторію. Він попрямував до Данзо, бо йому спало на думку цікава ідея.
— Данзо! — Орочимару облизав губи і, придивившись, озирнувся Данзо, немов шукаючи щось.
Бумажний клон Аоби побачив це і передав зображення оригіналу, який зрозумів, що виникли проблеми.
Він не знав, що робити з Орочимару.
Було б добре не втручатися в його вчинки і не привертати до нього уваги.
Однак...
За останні кілька годин він двічі зіткнувся з Орочимару, і ці зустрічі були занадто підозрілими.
Но...
Він розумів...
Коли він нападає на Орочимара, то ризикує розкрити свої здібності і не перемогти.
Він мусив діяти швидко й рішуче.
Вбити Орочимару одним ударом!
Однак...
Це було легше сказати, ніж зробити.
Найменша помилка могла довести Орочимару до втечі!
Аоба пам’ятав, наскільки добре Орочимару володів технікою заміни. Він постійно перетворювався на змій, які перетворилися в інших гадюків, а потім знову в Орочимару і до нього було неможливо дістатися.
Егуд боявся цього.
Якщо він нападе...
Розкриє свої здібності...
Але не зможе вбити Орочимару...
Наслідки можуть бути катастрофічні!
Но...
Навіть якщо він вб'є його...
Він не буде впевнений, що Орочимару справді мертвий!
Хто в світі шінобі міг з упевненістю сказати, що вбив Орочимару?
Саме це найбільше турбувало Аобу!
Сховаючи свій риннеган під масою, він дивився на Орочимара, готовий до атаки.
- Що тобі потрібно? — Данзо, опустивши око, змерзнув. Він виглядав як завжди, але не був впевнений, що Орочимару нічого не помітив.
— Данзо, тебе холодно? Ти захворів? Твоє тіло таке ж холодне, як у моїх змій, ха-ха-хо... — Орочимару розсміявся, облизуючи губи, і подивився на паперового клона Аоби.
Насправді...
Він помітив недобре.
Але я не хотів про це говорити.
Однак після розмови з Хірузеном про Корну він вирішив повернутися.
Орочимару був дивною людиною. Його цікавило те, що іншим здавалося неважливим і він не звертав уваги на всі ці турботи.
Зараз його не турбувало стан Данзо, він просто хотів показати, що помітив щось неправильне.
Но...
Орочимару не знав...
Що його слова...
Змусили Аобу наховатися.
- Що відбувається? — Данзо притиснув руку до грудей, сів на зображення хворого і намагався списати стан на травму.
— Ни в чём... — Орочимару посміхнувся, приховуючи свої думки. Навіть Аоба не міг зрозуміти, що в нього на думці.
- Я просто хотів тебе попередити.
— Старий збирається позбавитися від тебе.
Орочимару махнув рукою, стоячи біля дверей, і, сказавши це, розгорнувся та пішов.
- І це все? — Данзо був здивований. Він не знав, про що говорили Хірузен і Орочимару, але здогадався, що Гірубен хоче зробити Орочіма своїм союзником, щоб зміцнити свою владу.
Но...
Навіщо Орочимару розповів йому про це?
Що він мав на увазі?
И...
Він справді просто пішов?
— Да, просто поперед. Будь обережний, старий може тебе вбити. Хоча, дивлячись на тебе, я б і сам повірив, що ти вже мертвий - Орочимару розсміявся та пішов геть. Його слова видавалися випадковими, але в них відчувався прихований сенс, який Аоба не міг зрозуміти.
Аоба, стоячи поруч з Данзо, дивився, як йде Орочимару. Усі його приготування виявилися даремними.
- Орочимару щось помітив?
Аобу непокоїли питання. Орочимару був занадто дивним, і ситуація, яка здавалася простою, стала заплутаною.
- Навіщо він це сказав?
- Що він задумав?
— Яка його мета?
Аоба раптом зрозумів, що він дуже мало знає про Орочимару, і не може зрозуміти його мотивів.
Чорт!
Аоба насупився під маскою.
Йому не подобалася ця невизначеність.
Схоже...
Прийшов час...
Познайомитися з Орочимару ближче!
Звичайно...
Не у своєму теперішньому вигляді. Йому потрібно було дізнатися, що задумав Орочимару.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno