Нова кров Конохі!
— Почекай! — Коли Данзо повернувся, щоб піти, Хірузен гукнув його і швидким кроком догнав, перемагаючи шлях.
— Данзо.
Що з тобою відбувається останнім часом?
- Чому ти такий холодний зі мною?
- Ми десь не так зрозуміли один одного?
Хірузен не міг запитати. Він знав, що Данзо прагнув його посту, але також використовував це для зміцнення свого становища. Вони доповняли один одного, як світло і тінь.
Він був на світлій стороні.
А Данзо на темному.
Однак...
Після хвороби Данзо...
Він почав помічати, що той часто не домовляється і в результаті мовчить.
Саме через це мовчання...
Хірузен не міг приймати рішень, особливо щодо справ ніндзя з клану Удзумаки та лікування Данзо.
Данзо нічого не казав!
Просто...
Хірузен не знав...
Що він неправильно зрозумів Данзо.
Данзо не мовчав навмисно, він не міг говорити про це через друк на мові.
Все, що стосується Аби, Данзо не міг вимовити.
Звичайно...
Не тільки Аби.
Він не міг говорити і про його клони.
Через це Хірузен думав, що Данзо щось приховує.
Це бавилося на руку Аобе, який керував Данзо. Хірузен відчував, що з Данзо щось не так, але не підозрював про заміну.
— Я не маю до тебе претензій, — спокійно відповів Данзо. Він не сподівався, що доведе старого лисика Хірузена до такого стану. За словами Данзо, Хірузен рідко знімав маску навіть перед ним і намагався приховати свої думки.
У більшості випадків Хірузен був стриманий.
Однак...
Данзо був правий.
Він не мав претензій до Хірузена, а хотів штовхнути його на прірву.
Але якщо діяти занадто різко...
Хірузен міг би почати чинити опір.
А ось ця непевність змушувала його йти далі.
— Просто це справа занадто серйозна, вона стосується поста Хокаґе. Я можу лише запропонувати план, але остаточне рішення за тобою - повільно вимовив Данзо.
- Данзо, ти змінився. Раніше ти не був таким. Ти завжди допомагав мені у важку хвилину! — Хірузен пильно дивився на Данзо. Це були його щирі слова. Данзо завжди давав поради, коли був у критичній ситуації. А тепер він ніби відчужився, і Хірузен почувався загубленим.
Я дам тобі детальний план і призначу людей з Корня, щоб допомогти. Доволочений? - У голосі Данзо чулася легка роздратованість, ніби він пригощав примхливу дівчину.
— Довололен! — Хірузен посміхнувся. Він високо цінував здібності Данзо, особливо в темних справах.
Однак...
Він все ще не розумів.
Колись Данзо сам вирішував такі питання.
Чому він тепер доручив це завдання?
Чи Данзо мав якісь інші мотиви?
Хірузен задумався, але розумів, що зараз не час для цього. Головне — очорнити Сакумо і зберегти пост Хокаґе. А решту можна вирішити потім.
— Пізніше, детально продумай свою справу, — кинув Данзо і попрямував до дверей. Він відкрив її, і перед його чорним оком з'явилася картина, яку він вже бачив.
Звичайно...
Це око було безполезенне.
Данзо ще до виходу знав, що відбувається зовні. Коли Орочимару заспокоївся, він передавав усе, що бачив.
Данзо подивився на Орочимару, потім на паперового клона Аби. Він нічого не сказав, але ніби сказав все.
Потім...
Данзо вийшов...
В коридор.
Клон Аби мовчки пішов за ним.
Зараз був найкращий момент, щоб піти.
Якби вони затрималися в кабінеті...
Це могло б викликати підозру в Хірузена. Він здавався добродушним, але був дуже уважний до деталей, і довге спілкування в образі Данзо могло б видати Аобу.
Крім того, біля дверей стояв Орочимару.
Він був серйозною проблемою.
Зараз Орочимару заспокоївся, але ніхто не знав, коли він знову нападе. Мисли паперового клону були зосереджені на Данзо, і він ще не встиг проаналізувати поведінку Орочимара.
Коли Орочимару напав...
Клон був готовий до битви.
Але все змінилося.
Через цю раптовість паперовий клон Аоба вирішив, що зараз саме час піти. Це був його перший досвід в ролі Данзо, і потрібно було знати міру.
Данзо йшов попереду.
Клон - слідом.
Вони залишили кабінет Хокаґе.
Орочимару, стоячи біля дверей, подивився на Данзо, але нічого не сказав, тільки багатозначне проводив їх поглядом.
— Цікаво, що Орочимару облизав губи. Коли Данзо вийшов, він відразу зрозумів, що з ним щось не так.
Це стан...
Він вивчав його незліченну кількість разів!
Данзо не був схожий на живу людину, швидше на мерця. У його тілі не було душі, тільки хаотична чакра.
Орочимару був експертом в області душ і тіл. Хоча він не міг визначити, кому належить душа, але міг відрізнити живе тіло від мертвого.
Данзо мертвий!
До такого висновку дійшов Орочимару!
Но...
У чому ж справа?
Якщо Данзо мертвий...
Чому він тільки що пройшов повз нього?
— Все цікавіше і цікавіше! — Орочимару облизав губи, а в його вузькій змії світилися збудження та передчуття. Він не виявив своєї здогадки, вдаючи, що нічого не помітив.
— Життя в Конохі було таким нудним!
— А тепер стає цікаво!
— Цікаво, як довго триватиме ця буря!
— Я чекав цього дуже довго!
Орочимару говорив сам з собою. Він не боявся небезпеки, навпаки, вона збудила його. Він чекав цього багато років.
Навіть без цього випадку...
Він хотів влаштувати хаос.
Просто він ще не закінчив свої дослідження.
Як тільки він закінчить...
Він випробує їх на своєму вчителі!
— Итак...
— Хто стоїть за всім цим?
— Шаринган!
— Учиха!
— Ха-ха-Ха-хо! Все цікавіше і цікавіше!
Розсміявшись, Орочимару зайшов у кабінет Хокаґе. Він прийшов до Хірузена по іншій справі, не пов'язаному з Данзо.
***
Тим часом...
В лісі країни вогню...
Сакумо Хатаке та Мінато Намікадзе сиділи, притулившись до стовбурів дерев, і продовжували свою розмову. Мінато поступово розумів, до чого клонит Сакумо.
- Мінато, я не граю з тобою в інтриги. Ти знаєш мій характер, я не здатний на таке. Але я не граю, а ось інші в селі грають. Деякі не хочуть, щоб ти став Хокаґе. Або, точніше, не хочуть, щоб хтось інший став Хокаґе! — З впевненістю сказав Сакумо.
За ці роки...
Він добре це зрозумів.
Його плавець з короткими рукавами, символ слави, був для нього більш оковими, які перешкоджали шляху до титулу Хокаґе.
- Ти маєш на увазі... — Сині очі Мінато дрознули, він зробив глибокий вдих і вловив прихований сенс у словах Сакумо.
— Саме так! — Сакумо кивнув, розуміючи, що Мінато зрозумів його. У його очах з'явився холодний блиск.
— Наша Коноха виглядає спокійною, але насправді вона як вмираючий старий, який відмовляється від лікування. Ця війна показала, що Коноха втрачає свої позиції в світі шінобі!
На обличчі Сакумо з’явилося занепокоєння. Він вважав себе непоганим командувачем, і, незважаючи на деякі прорахунок у боротьбі з Каменем, в більшості випадків він робив все можливе, щоб Коноха не поступалася.
Но...
З нічого і суп не звариш!
Сакумо знав, що навіть доклавши всіх зусиль, він не зможе зробити міцне село зі слабкими шінобі.
З того моменту, як військо Камня вторглося в країну Огню...
Він зрозумів...
Що Коноха відстає від решти світу.
Їй потрібна нова кров!
Саме тоді...
Мінато Намікадзе з’явився перед силами Конохи, рятуючи село від неминучої загибелі.
І Сакумо зрозумів...
Що цей чоловік ...
І є нова кров Конохі!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno