Міст Каннабі II
— Кумо вже багато років мучить нас, Кири!
— Я майже впевнений, що Куморакура втягнеться у конфлікт навколо Конохи, і це неминуче послабить їхній внутрішній захист. Це наш шанс на удар!
— Навіть якщо ми не досягнемо значних успіхів, то зможемо повернути їх назад і отримати прибуток у Конохі!
- Ось такий мій погляд на ситуацію!
Третій Мізукаґе говорив повільно і розмірово. Його підхід відрізнявся від інших сіл, замість того щоб брати участь у видобутку здобичі, він вирішив вгризтися в Деревню Скритого Хмарака.
- Я підтримую Мізукаґе-саму!
- Я теж підтримую Мізукаґе-саму!
- Я теж!
— И я!
...
Шинобі Кірі одностайно підтримали слова свого пана. Чи вони справді погоджувались з ним, чи просто намагалися задовольнити його, але не було жодних заперечень.
***
Отримавши терміни донесення з передової, великі села шінобі прийняли свої власні рішення.
У цей момент.
Сунагакуре та Кумоакура вислали армії шинобі в сторону Конохи, бо боялися, що коли запізняться, то залишаться без здобичі.
Прямо зараз.
В їх очах...
Коноха вже перетворилася на жирний шматок здобичі.
Кожен міг прийти і відкусити свій шматок!
Но...
Вони не знали одного...
Ця інформація була передана дозорними спостерігачами, які спостерігали за Ротеєю на чолі армії Івагакуре прорвався вглиб країни Огня і продовжував розчавлювати сили Конохі.
Але незабаром після їх відходу...
Ті, що залишилися на місці, стали свідками набагато більш приголомшливої події.
Коноха, яку вони вже вважали зарученою, раптово показала свою силу. З нізвідки спалахнула жовта блискавка, і одна-єдина людина став стіною перед армією Скритого Камня, не просто зупинивши її, але й почав навертати в втечу!
— Хс-с...
Розвідники, побачивши таку жахливу картину, згадали про свої попередні донесення. Вони зрозуміли, що коли не виправити помилку негайно, то їхнє село може стати обезлюдненим!
- Відколи Конохі має таких монстрів?
— Коноха є Коноха!
— Іва приречена!
- Треба негайно донести інформацію!
...
Ті розвідники були шоковані, бо добре розуміли катастрофу, якої вони могли зазнати.
***
Аоба безшумно слідував за Білими Зецу, а трохи попереду — Фугакою. На фоні шаленої війни навколо їх невелика група здавалася чимось чужим.
Пройшовши ще трохи.
Фугаку Учиха раптово зупинився.
— Кай?
- Це ти?
— Здається, я побачив твої очі!
- Де ти?
- Невже ти дійсно можеш бути живим? Він і сам не розумів, що відбувається. Щойно він був на полі бою, але раптом перед його очима, наче світж, мигнув силует Учіхи Кая, який ніби вів його за собою.
Очі Фугаку відчинилися. Зіниці розмалювалися орнаментом шарінгу з трьома томое, але навіть з таким баченням в них все ще читався збентежений оцепеніння, немов його думки витали десь далеко.
— Кай?
Фугаку продовжував кликати, не приховуючи сумнівів. Адже Кай був його другом з самого дитинства, чоловіком, який мав зв'язки, можливо навіть міцнішим, ніж Мікото Учиха. Якби у нього був шанс повернути Кая до життя, він би ніколи не впустив його.
Звичайно...
Це не тільки повернення до життя.
Він не упустить і можливість знайти вбивцю.
Фугаку підозрював, що вбивця Учіхи Кая міг бути одним з трьох легендарних саннінів — Орочимару. Однак він не мав доказів. До того ж, за весь цей час Орочимару так жодного разу і не скористався шарінгуном, через що Фугаку все ще сумнівався у своєму виводі.
Але тільки що...
Йому здалося, що він побачив очі Кая.
Ніби перед ним з'явилася таємниця його смерті.
І він хотів ухопити її і не відпускати.
***
Неподалеку.
Аоба звітливо чув слова Фугаку і навіть відчував його злегка безладну чарку.
Гендзюцу!
Аоба відразу зрозумів, що Фугаку Учіха потрапив під ілюзію, причому в той самий момент, коли користувався шаринганом. Такий рідкісний і маловіротний випадок, але він все-таки відбувся.
« Учиха Мадара?»
Аоба прищурився. Крім Мадари Учиха, він не міг уявити нікого, хто був би здатний підкорити собі Фугаку, який володіє Мангек'ю Шарінгом.
І не тільки це.
Аоба не просто так дійшов до такого висновку.
За Фугаку йшли кілька Білих Зецу. Спочатку Егуд подумав, що вони просто спостерігають за ним. Але тепер він не дозволив нікому втрутитися і зруйнувати фантазію.
І ще один момент...
Фугаку вже зайшов на територію країни Землі, але жоден ніндзя Івагаре його так і не помітив. Він вільно мандрував ворожою землею, а попереду на малій відстані був Мост Каннабі — ключ до Деревни Скритого Камня.
"Нарешті вони не витримали?"
Аоба посміхнувся. Він не знав, чи це був план Чорного Зецу, але одне було очевидним: їхня початкова мета Обіто Учиха виявилася недосяжною. Отже, тепер вони зосередилися на запасному варіанті — Фугаку Учіха.
« Все стає цікавіше! »
Аоба подивився на Білих Зецу попереду, а потім пролунав шорх. Його тіло почало покриватися шарами білого паперу, трансформуючись в абсолютно іншій людині.
І цей чоловік був ніким іншим, як командуючим союзним військом Конохі - Білим Кликом Хатаке Сакумо.
Раніше Аба вже перевтілювався в Сакумо, але потім він відмовився від цього маскування і побоювався наслідків. Тепер же момент для її використання був як ніколи успішним.
*Свист!*
Аоба, ставши подібним до Хатаке Сакумо, хутко метнувся до Фугаки. Він рухався з такою швидкістю, що легко перескочив через замаскованих Білих Зецу, залишивши їх у повному замішанні.
— Фугаку!
Аоба, точно копіюючи голос Сакумо, голосно закричав. Його слова, насичені чакрою, прорвали всі перешкоди і вдерлися прямо у вуха Фугаку.
*Бум!
Той здригнувся. У його погляді почала пробуджуватися осмислення, але в глибині зіниць все ще мерехтіло здивування.
- Ти що, вирішив дезертувати з поля бою?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno