Штурм Деревні Скритого Ліста I
Він швидко пішов за ними, і в його голові падали сумніви. Адже це був його перший випадок зіткнення з Білими Зецу.
Раніше він бачив їх тільки в анімі.
Після того як він потрапив у світ шінобі, це була його перша зустріч з ними. Звичайно, раніше він вже бачив Чорно-зецу, який був ще рідкіснішим явищем.
Раптово.
Аоба повністю подурив свою чакру і обережно слідував за Білими Зецу, одночасно збільшивши чутливість сенсорики до межі. Це давало йому перевагу в розвідці і таємничості.
Що ж стосується поля бою...
Аобе не треба було більше хвилюватися за нього.
З поверненням Мінато все пішло за запланованим сценарієм. З огляду на його рівень сили і режим Мудреця, жоден з шінобі, що брав участь у Третьій світовій Войні, не був йому рівнею.
Тепер Мінато не просто досяг рівня Каге, він був серед найсильніших.
Через мить...
Аоба, прямуючи за Білими Зецу, дістався до іншої ділянки поля бою. Тут було досить далеко від місця, де армія Конохі та Іви зіткнулися.
І в цей момент...
Його погляд пронісся повз сховані Білим Зецу і зафіксувався на тому, за ким вони стежили.
- Це ж...
Аоба не очікував побачити його тут, але це не було чимось неможливим.
Останні дні він був зосереджений на маніпуляціях з армією Деревні Скритого Камня, керуючи їх в бік Конохи, і не звертав особливої уваги на деталі про саму село. Тому його поява тут мала сенс.
У пошуках Білих Зецу людина була в формі шинобі Конохі.
Він був абсолютно один.
Ніде поруч не було ні душі.
Абсолютно самотній силует.
І, як виявилося, Аоба його знав.
Учиха Фугаку!
Фугаку стояв в частіше лісу, його обличчя було напруженим і зосередженим, ніби він щось шукав. У його рухах відчувався нерішучість, ніби він не знав куди рухатися далі, нагадуючи безпорадну мечохідну муху.
« Чому Фугаку Учиха тут? »
В очах Аби промель охопило здивування. В армії Конохі було багато представників клану Учиха, і вони входили до числа ключових бойових сил. Але коли саме Фугаку покинув поле бою? Він цього зовсім не помітив.
« Він не з тих, хто втікає від поля бою, бо я знаю про Фугаку. Якби Мінато не повернувся, то шінобі Конохі все ще вели б запеклу би війну. Коли він тут?
— Але найважливіше...
"Що він тут робить?"
« І чому за ним стежать Білі Зецу?»
"Невже це пов'язано з Чорним Зецу?"
В голові Аби виникало багато нових запитань. Поведінка Фугаку Учіхи була дивною, вона явно виходила за межі звичайного. Щось тут відбувалося, і він не знав, що саме.
Но.
Аоба не квапився втручатися і зупинити Фугаку.
Якби він зробив це зараз...
Він ніколи б не пізнав правди.
Він мав чекати.
Терпеливо чекати.
Він спостерігав за Фугаку, намагаючись розгадати його наміри і знайти відповіді на свої запитання.
І ось так...
Аоба слідував за Білими Зецу.
Білі Зецу таємно переслідували Фугаку, підтримуючи дистанцію на якій він не міг їх виявити.
Але вони не підозрювали, що в свою чергу за ними стежив ще один чоловік, який діяв точно так само.
***
Країна Ветра, Дерня Скритого Песка.
Кабінет Казекаґе.
Доповідь!
Один з шінобі Сунагакуре вбіг у кабінет Казекаґе, його обличчя було охоплено тривогою, весь його вид говорив про невідкладність.
- Що за паніка? Не можеш повідомити спокійно?
Третій Казекаґе насупився. Він був зосереджений на управлінні війною, а в його кабінеті зібралися всі головні особи села, включаючи щойно повернуту радянську раду Чіьо.
Шш!
Усі присутні відразу переклали погляди на ворушину шинобі, і напружена тиша заповнила приміщення.
— Я... Постараюся бути спокійніше ...
Гонець важко дихав, не міг дозволити собі витрачати час на вибачення. В голові полювали термінові новини, які він повинен був негайно передати.
— Справа в наступному!
- Термінове донесення з передової!
— Івагакуре розпочала повний наступ на Коноху!
— Майже вся армія вже вторглася на територію країни Вогня!
- Якщо нічого не станеться несподіваного...
— На заходу Коноха буде повалено!
Шинобі Суни дуже швидко доповідав третьому Казеказі. Він добре розумів важливість цієї інформації, адже вони могли змінити баланс сил у світі ніндзя, особливо в майбутньому Скритого Песка.
— Так от як все обернулося!
Третій Казекаге кинув погляд на Чіо і Ебізо, потім кивнув гонцу, даючи зрозуміти, що він може піти.
- Можеш йти.
- Так! — Шинобі з полегшенням видунув, закінчивши свою промову, і швидко пішов.
З відходом гонца...
У кабінеті висіла напружена тиша.
Минуло три довгі секунди, і перш ніж Чіє встигла заговорити, Третій Казекаге порушив мовчання.
— Господа.
- Ви все чули.
- Я не буду пояснювати, наскільки це важливо - ви самі це розумієте. Настав час зробити рішення!
— На чий бік ми встанемо?
- Нападемо на Коноху негайно?
- Або скористаємося моментом, щоб вдарити по Івагакурі?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno