Новини о Стан Командире!
Після того як Аоба закінчила вимовляти ці слова, куб раптово спалахнув молочно-білим світлом.
*Бз-за!*
Всі всередині куба в мить випарувалися.
Розщепившись до атомів.
Життя не залишилося.
Клон Аби також перетворився на ніщо.
Райкаґе побачив, що клон Аоби не піде геть і відразу застосував Вірш Пілі, окутав себе й стер сам себе.
Після того як клон був знищений, в свідомість Аби залився потік інформації.
- Якого біса?
Третій Райкаґе подивився на те місце, де зник Аоба, там не було ніяких ознак життя, все було зруйновано.
Така сцена спантеличила його.
Він ніколи не бачив нічого подібного.
Однак...
Третій Райкаґе добре знав, що Онохі точно не помер. Який ідіот зробить самогубство таким чином? Просто йому невідомо, де зараз перебував Цучикаґе.
— Проклятье!
- За яке місце ти приймаєш мій кабінет?
- Прийшов і пішов!
- Видаляєш мене з себе!
Гнів у серці третього Райкаґе ріс, він був і так злий, коли зіткнувся з Абою, і тепер досягнув піку. Він думав, що зможе випустити пару, але Аоба не дав йому такого шансу.
Не кажучи вже про бійку.
Він не встиг навіть обсипати його прокляттями.
Онохі просто зник після того, як створив куб Вірші Пілі.
— Неприємно!
Чим більше Ей думав про це, тим сильніше злився. Він не тільки не зміг вилити злості, але й запалив вогонь. Тепер йому дуже хотілося очолити ніндзя Скритого Хмарака і почати атаку на Іву.
Але Аоба тільки що наказав йому піти і напасти на них.
Виходячи з цього.
Він вважав, що це призведе до великих проблем.
Важко сказати.
Зрештою...
Йому здавалося, що це пастка. Онохі ніяк не виглядав дурнем і не злив би інформації ворогові.
Просто.
Третій Райкаґе був у скрутному становищі, і поряд з ним більше не було такої людини, як Уехара Рурі.
Так що йому не вистачало судження з боку.
Він був дещо приголомшений, коли зіткнувся з такою ситуацією.
***
В гуртожитку Аньбу.
Аоба повільно відкрив очі, коли тіньовий слон з Кумо повернувся в його тіло із спогадами.
- Цікаво!
- Все стає цікавіше!
— Наступним кроком буде спостереження за тим, як світ ніндзя занурюється в черговий хаос!
Аоба останні кілька днів сидів у гуртожитку і нікуди не виходив, адже в Підрозділ тортур було спокійно, роботи мало. Він також щойно повернувся з фронту, а третій Хокаґе наказав йому відпочити.
Поступово.
Час минув.
Минуло три дні.
*Тук-тук...*
У двері кімнати Аби пролунав стук.
— Иду.
Аоба відразу встав з ліжка. До нього давно ніхто не приходив, і він був радий звільнитися. Іноді він лише за допомогою Техніки, що літає над Богом Грімом, викликав теневого слона, щоб той виходив і дивився на речі.
Аоба підійшов до дверей гуртожитку, відкрила її і відразу побачив що стоїть за дверима.
— Итон!
Аоба помахнув рукою, даючи зрозуміти, щоб людина зайшов. Це був не хто інший, як Ітон Моріно.
— Привіт, у мене було багато справ і я не міг знайти часу прийти й поговорити.
Обличчя Ітона було дуже серйозним, серйознішим, ніж будь-коли, і було видно, що за останні кілька днів він теж багато пережив.
Його погляд був прикутий до Егуда.
У глибині його очей мерехтіли складні емоції.
- Справа ось у чому...
Побачивши, що Аба нічого не говорить, Ітон продовжив свою промову.
— Я не знаю, чи ці новини добрі або ні для тебе. Деякі ви можете прийняти, деякі ні, ти повинен бути готовий до цього.
Побудова Ітона була набагато складнішою. Після днів безперервних переказів і обговорень, в глибині душі він вирішив, що сила Аби не така проста, як він собі уявляв, але вона безперечно не настільки вже й похмура.
- Третій Хокаґе вирішив, що війна неминуча. І я сподіваюсь ти зможеш повернутися і вилікувати Данзо щоб допомогти йому швидко відновитися. Ми повинні впевнитись, що Коноха не програє цієї світової війни.
— Насправді, я не знаю чи це небезпечно для тебе...
— Я не погоджувався за тебе.
- Подумав, що буде краще, якщо ти сам оціниш.
Ітон все ще ставився до Аба дуже добре, не як до незнайомої людини, тому він говорив щиро.
— Старший брат Ітон, я не можу продовжити лікування! — Не вагаючись, сказав Аоба. — Не те щоб я був егоїстом, але того разу я вже оглянув пана Данзо і потребував лише відпочинку. Будь - які інші форми тривоги не сприяють одужанню пана Данзо!
— Я розумію.
Ітон кинув. Насправді в глибині душі він не хотів, щоб Аоба знову вирушав туди, просто повинен був запитати його, чи варто йому це зробити.
— Добре...
Трохи поміркувавши, Ітон почав оповіщати решту інформації.
— Тепер, коли тортури спорожніли, залишилося тільки ми двоє, і третій Хокаґе хоче підняти мене, так що посаду командира Підрозділу перейде до тебе!
Ітон не зводив погляду Аоби, щоб дізнатися про реакцію хлопця після таких слів.
Результати очевидні.
Нічого не змінилося у виразі обличчя.
Начебто він почув найпростішу і завуальовану річ, не здатну викликати в його серце ні найменшого коливання.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno