Хто насправді відповідальний за це?
Аоба задав запитання, яке Онокі поставив йому.
Насправді, зараз йому взагалі не потрібно було цього говорити.
Зрештою, його метою було не отримати вигоди для Деревні Скритого Песка, а підтримання тиску на Іву з боку Конохи. До того ж вона стане більш вигідною, коли дійде до битви.
Но...
Питання Онохі тільки що його дуже зачепив.
Це дійсно смішно!
Аоба нарешті зрозумів чому угоди про союз між різними селами світу ніндзя такі непрості.
Мало того, що немає фундаментальної довіри.
Але постає ще й чітке питання розподілу відсотків.
Ці проблеми призвели до ще більшого поділу альянсу.
У той же момент.
Коли він запитав, Аба відчув, що розмова ось-ось розвалиться.
Однак.
Його це не турбувало.
Зрештою він не був третім Казекаґе.
Навіть якщо Село Скритой Кам’яний і Дерівня Сухого Песка почнуть бій, це не матиме жодного впливу на нього.
— Пане Казекаґе, ваше питання не зовсім придатне!
Онохі присоромився, збираючи всю злість, яку тільки міг: він був уже на межі терпіння, наче нав’язлива пружина.
Не варто було навіть напружуватися.
Просто трохи натиснути.
Чоловік відразу схопився.
— Ой?
Аоба кинув погляд на Онокі з легкою посмішкою.
- Просто скажіть мені.
- Що сталося.
- Чому я цього не відчуваю?
Аоба спеціально сказав це. Звичайно ж, він знав про що думає Онохі, але просто дражнив його, применшуючи своє его.
— Ми, Івагакуре, нападемо на Коноху, використовуючи всіх ніндзя нашого села. Чому ми повинні ділитися з вами тим, чого самі досягли? — Онохі говорив без тіні гніву, але стримував себе через страх і незручність.
- Розумію.
Почувши це, Егуд кивнув і його усмішка змінилася з безумної в крижану.
— Тоді переваги, які ми, Деревня Скрито Песка, також будуть заслуговані нашим селом. Яке відношення це має до вашого Єгу?
Аоба знову наслідував слова Онокі.
Насправді.
Він не повинен був.
Зараз Хонокі не може дати собі ради.
Однак.
Йому здавалося, що в нього недостатньо уривків.
Слова, які прозвучали.
І дії.
Якщо він дійсно третій Казеказі...
Повинні були роздратувати його.
Як актор, який отримав премію "Оскар", він вже вжився у персонажа, зрозумівши його характер.
- Суна зможе здійснити таємний напад на Коноха тільки через шанс, створений Івою. Якщо ніндзя нашого села не захоплять увагу, то хіба ви зможете досягти успіху? — Онохі був здоровий, але не можна відкидати те, що кожен робив у власних інтересах.
— Ха-ха-Ха-хо... — Аоба розізлився гучним сміхом, ніби почув якийсь суперсмітний жарт і похитав головою.
- Невже це так смішно? — Онохі вже не міг пригадати, скільки разів чоловік сміявся з нього. Йому здавалося, що це образа.
— Ага.
Аоба кивнув, не зупиняючись усміхатися.
— Оноки.
- Я не знаю, що сказати.
- Ти занадто наївний.
- Настільки наївний, що не бачиш суті моменту.
— Тоді дозвольте мені просвітити тебе!
При цих словах Аоба зробив паузу, не закінчуючи пропозицію, але дав Онохі можливість заспокоїтися.
- Ти думаєш, що ми, Деревня Скритого Песка, використовуємо вас для напасти на Коноху?
- А ти подумав, тільки силами ваших шінобі...
- Невже можливо перемогти Коноху?
— Тільки один клан Учиха розмотує вас, не кажучи вже про інших ніндзя!
Аоба поставив запитання прямо. Його слова були трохи неприємними, але правдивими. Врешті-решт, він чоловік, який знав хід історії. Протягом третьої світової війни ніндзя Івагакуре спочатку брала верх, але пізніше Намікеда Мінато поламав хід подій.
Просто...
Незважаючи на це.
У той час Деревня Скритого Каменя не була переможена, а уклала світ і третій Цучикаґе також виплатив певну компенсацію.
Але якби справа дійшло до важкої битви.
Іва не суперник Конохе.
— Ты... Ты... Ты...
Онохі вказав пальцем на Аобу, вени на його лобі злилися, тиск підвищився. Насправді він не нападав на Деревню Скритого Листа, бо боявся клана Учиха.
Цей клан.
Я не хотів, щоб Оонок почував себе незручно і страшно.
Історія минулого.
Тепер, коли він бачив Шалінга, йому пригадувався Учиха Мадара, який з нього підшукав колись.
Навіть якщо Мадара давно загинув.
Він не наважиться атакувати Коноху.
Він боявся, що гордий лан Учиха виступить вперед і витре про Іву ноги.
Згадавши про це.
Аоба обнажив шрами.
— Итак...
— Оноки.
— Подумай про це.
— Ми, Дерня Скритого Песка, потайки нападемо на Коноху.
- І тоді війна буде виграна.
— Що є важливішою і відповідальнішою частиною?
— Кто...
— Від кого насправді залежить?
Аоба знову мучила душу Онокі.
— Це... це... це... — Онокі вже не знав, що сказати. Він смутно відчував, що щось не так, але мозок не включався.
- Якщо ти все одно не розумієш, хто важливіше ... — Аоба навмисно розтягував слова, привертаючи увагу Онохі. - Тоді дозволь мені сказати по-іншому!
- Я маю на увазі...
- Якщо.
- Я не буду з тобою працювати.
— И помогу Конохе атакувати Іву.
- Що думаєш?
— Чи Хірузен буде дуже великодушний, щоб подати мені щедрий подарунок на знак вдячності?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno