Брат Ітон, дякую!
Ніндзя Конохі не були впевнені, але не тому, що не вірили словам капітана, а тому що в підсвідомості щиро надіялися на це!
Вогонь спалив табір Іви!
Навіть якщо всі вони загинуть тут.
Це все одно буде велика смерть!
Зрештою, це дійсно круто. А коли маєш справу з ніндзя з Іви, пощадити не може. Приходить час нанести удар, значить атакувати!
Крім того...
Ніндзя Конохі надіялися, що це справа рук капітана Анбу, ще й тому що також покаже що відношення Конохі не було таким як вони подумали. Їхнє село не може бути настільки слабке.
Це також трохи заспокоїть.
Саме через ці емоції.
Шінобі Ліста не могли вирішити. Вони не були впевнені, робив щось чи ні капітан Анбу.
І те має сенс, врешті-решт!
Якщо б капітан Анбу зізнався, то ніндзя Іви мали би вагому причину почати атакувати їх. Але якщо він категорично заперечує це, Іва може відступити.
Табір Скритого вже спалено, і припасів не залишилося. Зараз вони були на піку, але після їх стан буде невизначеним.
- Ха-ха-Ха, боягуз! Омелся, так визнай! Якщо вже ти такий покидьок, то і мені лень базікати. Брати, побий цих собак Конохі, нехай вони заплатить за свою неправильну поведінку!
Капітан Іви підняв руку, і кінчик його пальця вказав прямо на капітана Анбу. Він чітко показав, що його метою є знищити ніндзя Конохі.
- Так!
Ніндзя Іви криком закричали, і звукова хвиля пройшла по околиці.
Майже миттєво.
Імпульс ніндзя Іви перевершив ніндзя Конохі.
За маскою обличчя капітана було дуже похмурим. Він подивився на капітана Іви і відчув, що той не виглядає так, наче бреше.
Але це ж нереалістично, так?
Він звернув увагу на вираз осіб, які переслідували його ніндзя Івакумури, а вони виражали щирий гнів!
Такий гнів, навіть якщо його можна зіграти...
Але тут були сотні людей, і кожен зміг так добре висловити емоції та досягти емоційного резонансу між своїми словами і словами капітана. Це не схоже на акторську гру. Як будт вони пережили щось подібне.
Хтось за всім цим стоїть?
Капітан Анбу Хокаґе думав про багато чого. Він відчував, що це не просто якась далека здогадка з його боку і вона дуже близька до правди.
Но...
Ніндзя Іви атакували.
Не було часу пояснювати.
Просто треба зустріти ворога!
- Зустрічайте ворога! — Капітан Анбу гнівно закричав, не тільки привернувши увагу до всіх ніндзя Конохі, але й збирав ініціативу у свої руки і почав друкувати для атакуючої техніки.
***
— Аоба, йди за мною і постарайся не відступати! — низьким голосом ряв Ітон. Його обличчя було дуже холодним, у цей момент він чітко усвідомлював серйозність ситуації.
— Так, — відразу ж відповів Егуда, сховавшись за спину Ітона. Ніхто не знав, що цей юнак, який нібито був безсилим, запалив ґніт і підпалив війну.
- Поки я живий, я захищатиму тебе! — Він твердо сказав, що розрив у кількості не завжди легко подолати. Не кажучи вже про те, ніби ніндзя Іви кооперуються одне з одним дуже добре і суворо дотримуються правил.
— Да... — Аоба мовчки кивнув, витріщившись на спину Ітона. Він був зворушений, бо в момент життя і смерті ніндзя Конохі вагаються, але Ітон готовий захистити його. І не просто учень Цунади чи автора роману, це ставлення залишало в його серці тепло.
Зрештою...
Навіть між чоловіком і дружиною перед лицем великих труднощів можуть виникати незгоди, не кажучи вже про те, що вони просто друзі, які мало знають одне одного.
Звичайно.
Аоба дійсно називав Ітона старшим братом, але це був просто вираз прихильності, він не прагнув ставитися до нього так.
Однак...
Цього разу.
Аоба відчув, що Ітон дійсно піклується про нього як старший брат.
Це глибоко зворушило його серце.
Кінець кінцем.
Коли життя закінчиться.
Що учень Цунаде, що автор романів - все це вже не має значення.
- Брате Ітон, дякую!
Подумавши про це, Аба все ж відкрив рот, щоб висловити свої емоції. Тепер він був найспокійнішим з присутніх.
Інші люди, незалежно від того, чи то ніндзя з Іви або ніндзя в Конохі, були напрокатовані перед боєм. Усі вони добре розуміли, що найменший необачний рух може призвести до втрати життя.
Но.
Аоба був в порядку.
Він, як велика невидима рука за цими людьми, контролював ситуацію.
Для нього.
Все під контролем.
Єдина проблема...
Чи хоче він контролювати.
— Не захоплюйся, зосередься, слідкуй за дзюцу, що пролітає навколо. Не потрапляй під хвилі дзюцу широкої дії, ми зараз не в дуже безпечному місці, — говорив ітон глибоким голосом. Його очізорко стежили за тим, що відбувалося, будь-яка дрібниця була під його пристойним поглядом.
- Зрозумів.
Аоба кивнув, сказавши це не тому, що збирався серйозно так робити, а щоб Ітон міг якомога більше присвятити себе війні.
Тепер війна.
Якщо буде війна, будуть втрати!
Згубні рани і горе приходять.
Накопичення ран змусить село оплакувати, це неминучий процес!
На думку Аби, він не стільки почав війну. Війна вже була біля порога, а він лише став каталізатором для її початку.
Зараз з тих, що тут були ніндзя Конохі.
За винятком Ітона.
Немає нікого, через кого б Аоба сумував!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno