Не дивно, що Егуд правильно вибрав час або просто так збрехав, але ці слова перекрили наступні гнівні слова Шікаку.
У цей момент.
Шикаку відчував себе максимально незручно.
Спочатку він сказав, що прийшов сюди, щоб позіхнути Аобу. Тому коли він вперше назвав його ім'я, то не хотів злитися. Навіть коли він вдруге покликав Абу, то все ще прикидався, але коли справа дійшла до третьої частини, він не міг більше стримуватись і тоді дійсно розлютився.
Але ось Аоба відкрив рот.
Його можливості усунути зло.
Але він уже злився.
Негативні емоції просто-таки бурили в його серце, не знайшовши виходу, і врешті-решт він зміг їх зупинити.
— Аоба, Хокаге-сама попросив тебе поїхати зі мною і співпрацювати з розслідуванням! — Він сказав Шікаку, що з любов’ю співпрацює лише із розслідуванням.
— Хс-з...
Зі словами Шікаку.
Кандидати не могли втягнути холодне повітря, почувши ці слова.
Саме так і задумав Шікаку.
Кандидати були введені їм в оману і думали у напрямку того, що Аоба щось зробив не так. Тільки ось що саме, у кожного були свої думки.
Дехто вважав, що він з’їв.
Інші, що це пов'язано з трупами ніндзя Івагакуре.
Однак...
У чому б не була причина.
Його викликав третій Хокаґе.
Отже, щось мало статися.
— Я зрозумів.
Аоба кивнув і відкрив очі. Його темні очі були незрівнянно порожніми, майже без емоцій, і, здавалося, в них не було ніякої паніки з цього приводу.
І зараз.
Під пристойними ідеями.
Аоба встав.
І зробив крок.
Підійшовши до Шикаку.
— Веди.
Аоба слабо виплюнув це слово, виявляючи невимовний спокій і самодостатність, погляд його був абсолютно неважним.
Кандидати бачили поведінку Аоби.
І їхні погляди змінилися.
Вони мінялися знову і знову.
Мене також дивувало те, що́ про Абу постійно змінювалося.
«...»
Шікаку втратив дар мови, спостерігаючи за тим, як Егуд спокійно йде до нього. Він не знав, що сказати.
Спочатку він хотів прийти сюди, щоб випробувати хлопця.
Но...
Проблема в наступному.
Аоба не відчував до нього відрази.
Тільки Шікаку відчував огиду до самого Аоби.
Як таке може змусити його почуватися краще?.
Шікаку подивився на юнака, який прогулювався повз. Він не знав, про що думати.
- Ходімо зі мною!
Шикаку йшов попереду Аби, відразу на другий поверх вежі.
Аоба, у свою чергу, пішов за ним.
Вони йшли один за одним.
До другого поверху.
***
І через кілька хвилин.
Аоба підійшов до дверей кімнати.
По дорозі.
Ніхто нічого не говорив.
Шикаку постукав у двері з гукним звуком.
І зараз.
Натовп двері в кімнату і пішов вперед.
Аоба пішов за ним всередину.
Зайшовши в кімнату.
Він зустрівся поглядом.
З багатьма людьми.
Це ті самі ніндзя-спостерігачі, яких вони бачили раніше.
Серед них був один дуже незвичайний чоловік.
Це був третій Хокаґе, Сарутобі Хірузен.
- Пане Хокаґе, я привів Аобу!
Шикаку відразу доклав Третіму, не розповідаючи Аобі про те, що відбувається з метою в деякому мірі помститися.
Він намагався привести хлопця до тями.
Тут не все так просто!
Ти не можеш просто робити все, що хочеш!
Він багато разів підходив до Егуда.
Раніше Шікаку просив його перешкодити Сакі і Рей на іспиті, але марно!
Тепер Аоба явно жульничав, але відмовляється говорити, звідки взялися відповіді і ще більше зневажливо ставиться до його питань.
Те, що відбувається.
Його роздратували до краю.
Все, що він повинен був зробити, просто.
Це влаштувати кози проти Аби.
Певно, що не можна дозволити юнакові добре проводити час!
Він повинен донести до Аби...
Навіть якщо він вирішив утриматися і покинути іспит, це ще не закінчене!
- Пан Хокаґе!
Аоба, побачивши третього, відразу вклонився. Йому непервою бачити Хокаґе, тому він не боявся. У ньому не було жодного страху перед сценою.
Аоба не став запитувати, навіщо його шукали.
Немає необхідності.
Раз шукали його.
Я лише чекав на слова Хірузена!
— Аоба.
Погляд Хірузена покоління впав на Аобу, його зіниці злегка звузилися. Цей підліток був знайомий з його почуттями.
Це було дуже очевидним.
Ніби він бачив його зовсім недавно.
Це...
Третій погляд трохи змінився, тільки ця зміна була так добре приховано, що сторонні не могли його побачити. У глибині його очей було заховано багато підозр.
Тому що в цей час.
Він подумав, кого йому нагадує Аоба.
Ніндзя з клану Удзумакі, який зцілив Данзо.
Через таке відчуття.
Хірузен почувався дуже дивно.
Пам'ятайте, що...
Аоба — чоловік клана Яманака, зразковим членом Анбу. Абсолютно неможливо, щоб він був замаскованим членом клану Удзуматики.
До того ж.
У людини з клану Удзумакі є більше рішучості та запалу.
А Егуда перед ним було надто повсякденно. Він виглядає, як перехожий без особливої присутності.
- Знаєш, з якого приводу тебе викликали?
Хірузен уже подав у собі підозру. Це відчуття з'явилося лише на мить, до того ж було занадто багато випадків, коли двоє людей виглядали схожими в чомусь. У нього не було доказів, що ці двоє були однією особою, але він мав багато доказу на те, ніби вони абсолютно різні.
Однак.
Усе це відбувалося в мозку Хірузена.
Він нікому про це не розповів.
Не було потреби говорити.
— Не знаю, — байдуже відповів Аоба. Він смутно відчував, що тільки-що Третій Хокаґе підбирав слова. З глузду з'їхав?
Лише на мить.
Аоба відчув, що Хірузен досліджує його.
Кінець кінцем.
Хірузен на мить засміявся.
Це коливання призвело до того, що він сказав якусь дурницю.
І це попередило Аобу.
Зовнішній вигляд Аоба ніяк цього не показав, але в серці почав нервуватися: він знав, що коли того дня поїхав лікувати Данзо, на ньому була не тільки форма ніндзя-медика, а й маска.
Но...
Навіть щільно закритий.
Це був він.
А не хтось інший.
Через присутність Моріно Ітона, Аоба не змінював свого тіла, через що деякі його рухи і форма тіла видавалися схожими.
Про подібне.
Не те щоб Аоба не думав.
Просто він зовсім не очікував, що так скоро знову з'явиться перед Третім Хокаґе.
- На іспиті сталася проблема, ти вже повинен знати про неї. Троє генінів з Іви мертві. Нам потрібен хтось, хто прочитає їх спогади, щоб відновити події і визначити вбивцю! — Повільно вимовив Третій, втупившись на Аобу: він відчував знайоме відчуття від хлопця, але розум підказав йому, що Яманака і Удзумаки ніяк не може бути тією ж людиною.
«...»
Егуд був приголомшений.
Не може бути!
Чи таке трапляється?
Він спеціально підставив ніндзя з Скритого Тумана, і так довго виступав перед жертвами. Але йому самі кажуть прочитати їхні спогади.
Знати б заздалегідь.
І навіщо все це затівати?
Серце Аби стиснуло від безпорадності, бо він не хотів особисто читати спогади і бачити результати своєї битви. Але тепер він опинився у скрутному становищі, чого не хотів бачити.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno