— Є кілька попереджень!
- По-перше, є обмеження за часом для цього екзамену, всього сто двадцять годин, тобто п'ять днів. Протягом цього часу, незалежно від того, чи досягли ви башти чи ні, вам слід залишатися на цьому треніровому майданчику. Ніхто не може піти! Якщо ви підете звідси, то це буде розглядатися як відмову від участі і якщо ви не досягнете вежі в вказаний час, навіть якщо у вас є сувої неба й землі, ви також не пройдете!
По-друге, якщо хтось із ваших загону отримає серйозну травму, стане недієздатним, помре і т.д., то ваш підрозділ буде виключений з турніру незалежно від того чи отримали ви сувої, і байдуже, чи досягли ви вежі або ні!
- По-третє, поки ви не досягнете башти суворо заборонено комусь дивитися вміст сувоїв і неважливо скільки рукописів ви отримали! Якщо вони будуть відкриті за межами вежі, то весь ваш підрозділ буде виключений!
— Три вищезгадані пункти.
— Зрозуміло?
Тон Чоузи став серйознішим, коли він обвів поглядом присутніх. Він, як і Шікаку, був першим екзаменатором, але вже здавав іспити й розумів небезпеку другого етапу.
Насправді.
У певному розумінні.
Друге випробування є найнебезпечнішим.
Оскільки перший перевіряє здатність отримання інформації, то в крайньому разі кандидат буде дискваліфікований, але без небезпеки для життя.
Що стосується третього випробування, то це був відкритий бій один на один. Ніндзя спостерігали за полем, і кожного разу, коли переможець визначав своє право на перемогу, вони втручалися, запобігаючи небезпеці.
Загалом...
Найжорстокіший етап.
Це другий.
Етап, на якому завжди було набагато більше смертей!
- Слухайте!
Після початкового попередження шінобі вже не так хвилювалися, і тепер їм залишалось лише пройти другий етап екзамену, отримати сувій за правилами та перейти на третій крок.
— Тепер, коли всі згодні, кожен із ваших загонів буде виданий сувій землі. Ви можете вибрати номер, цей номер для входу після отримання цього номера буде надіслано вас до відповідного вхідного реєстру. Не кажіть нікому номер!
Після його слів тридцять кандидатів приготувалися вступити на другий етап. Тільки невідомо, скільки з них виживе.
— Ходімо за номером! — Прошепотіла Саки, дивлячись на Аобу. Її враження про нього змінилося після першого етапу і подаванні форми згоди раніше.
— Да.
Аоба кивнув і більше нічого не сказав.
Він тільки що дуже уважно слухав правила другого етапу і, як перше, це випробування трохи відрізнялося від випробовування Наруто.
Згідно з його спогадами.
У Наруто половина команд володіла сувоями неба, а інша частина — сітками землі. Тому треба було красти або віднімати, щоб здати їх.
Но...
На цей раз другий етап відрізнявся.
Кожен загін отримував в руки сувій одного типу!
Навіть якщо вони зіткнуться.
Вони можуть просто виключити один одного.
Мета десяти команд — не знайти іншої команди, а знайти сувій неба, схований у лісі. Адже навіть якщо всі інші команди будуть знищені, але їх не буде знайдено, вони не пройдуть.
Навпаки.
Якщо вдасться знайти ще сувої неба.
Навіть якщо вони не зможуть перемогти жодної з тут команд, вони можуть вивести їх із гри.
На відміну від випробувань, які зносив Наруто і його група, цей другий етап — полювання за скарбами.
Аоба пішов за Сакі і увійшов до намету, з якого вони взяли сувій із написаним на ньому словом «Земля ».
— Аоба, який номер вибрати? — Сакі відразу запитала, чи не хотіла б вона дати йому вибір.
- Вибирай, довірся власному думці. Після цього я буду у вашому розпорядженні і під вашим захистом, — сказав Аоба, махаючи рукою. Його влаштовувало будь-який вхід. Другий етап буде його останнім, що стосується третього - це вже не ✔ змагання, він не торкався нього.
— Дай подумати...
Дівчина теж не збиралася бути ввічливою, вона відразу дістала карту і уважно подивилася на неї.
— Тут горизонтально проходить річка!
— Де є річка, там повинні жити дикі тварини!
— Ми повинні уникати конфронтації з тваринами, наскільки це можливо!
— Отже...
— Давайте виберемо дев'ятнадцятий!
— Зайдемо з заднього входу! — Вона негайно винесла вердикт, і відразу після закінчення аналізу подивилася в сторону Аби та Рей, як би шукаючи їх схвалення.
— Хай буде так, — кивнув Аоба.
— У словах Сакі стільки сенсу! — сказала Рей, киваючи разом з ним.
— Тоді ми виберемо вхід дев’ятнадцять, — кивнув Сакі з очікуваного ніндзя, який відразу взяв зі купи табличку із номером.
— Ходімо зі мною, — сказав він.
— Почекай!
Зрозумівши проблему, Сакі подивилася на табличку і злегка прищурилась, запитуючи: « Чи ви взяли машину від дев’ятнадцятого входу? Що ж буде з групою позаду, якщо вони захочуть вибрати той самий вхід?
— Команда, що стоїть за вами, більше не може вибрати його, бо він вже обраний тобою, — відповів ніндзя.
« У цьому випадку команда, що стоїть за нами, знатиме, які двері ми вибрали », — сказала Сакі, побачивши лазівку.
— Ну...
Цей ніндзя трохи засміявся, подумав і зрозумів, що це дійсно проблема, а потім сказав: - Наступна команда може визначити номер вашого рахунку та до якого дверей пішли по тому, якої плитки не вистачає. Це неминуче, якщо ви не почекаєте до кінця.
— Все в порядке.
Сакі похитала головою, не турбуючись про це: я просто хотіла переконатися. Ми вже вибрали номер дев'ятнадцять, так що якщо хтось навмисно вибере місце поруч з нами, він буде тільки напрошуватися на неприємності.
— Саме так! — кивнула Рей.
Вона була впевнена у своїх силах, вони з Сакі протягом довгого часу працювали разом і ніколи не сдавали іспити не тому, що недостатньо сильні, а тому що Шіка Яманак, який був в одній групі з ними, не погоджувався.
Що стосується дівчат.
Вони вже сильніші за звичайну чуунину.
- Тоді я відведу вас до дев'ятнадцятих воріт.
Ніндзя кивнув, і не міг не кинути погляд на Саки. Він думав, що дівчині буде важко сказати щось подібне з такою впевнено в цьому місці.
— Добре! — Сакі відповіла, а потім пішла за тим ніндзя до виходу.
Аоба і Рей слідували за ними.
Весь загін вийшов з намету і попрямував до огорожі, обнесеної колючим дротом. Вздовж паркану стояли кілька ніндзя, всі вони охороняли територію, щоб кандидати всередині не могли вийти і щоб ті, хто зовні, не змогли увійти.
Після виходу групи Аоби.
Відряд Дерені Скритого Кам'яної увійшли до намету, щоб вибрати вхід.
***
Трійця пішла за ніндзя в напрямку дев’ятнадцятого входу. Вони могли йти тільки по межі зони випробування, так що це був велике коло.
— Сакі, ми будемо тут наступні п'ять днів. Вони сказали перед входом в іспитний зал, що нам не можна приносити їжу, напевно, вони зробили це спеціально! Що ми будемо їсти наступні п'ять днів? — сказала Рей з безпорадним незадоволеним обличчям. Її більше хвилювала їжа, ніж грізні правила екзамену.
— Якщо я права, це перевірка наших навичок виживання в дикій природі, можливо, спроба змусити нас піти і розібратися у всьому самостійно, - аналітично помітила Сакі.
— Питання про їжу не настільки складне, цілком вирішене - легковажно поставився Аоба, але тут все ще були ніндзя, тому він не міг сказати надто багато, а потім відразу перевів розмову в інше русло і сказав. — Як ви думаєте, де буде розміщений сувій неба?
— Я б, мабуть, поставила його біля певного входу, так що кожна команда, яка піде в напрямку вежі, буде все далі і дальше від сувою неба. Ми знаходилися поруч з підказкою і пропустили її, - посміхнулась Сакі, сказавши це жартома.
- Ти не можеш так говорити, чи не так? — сказала Рей, почувши слова Сакі. Це мало сенс, але знову ж таки дивно робити щось подібне.
- Це реальна можливість, як тільки ми зайдемо на територію, перевірка біля входу може знайти підказку.
Вузькі зуби Аби злегка вислизнули, і його погляд зупинився на провідних їх ніндзя.
- Старенький, ви повинні знати, де знаходиться сувій неба, як гадаєте, наші здогадки вірні? — запитав Аоба у нього.
— Я не знаю, — відповів ніндзя і не збираючись далі говорити на цю тему.
— Тобі не обов'язково розповідати нам, просто скажи, якщо знаєш про сувої. Мені особливо цікаво, що за люди ховають їх, - знову сказав Аоба, пильно дивлячись на ніндзя, ніби хотів побачити щось у виразі його обличчя.
— Я... Я не знаю, — сказав ніндзя влаштуванні.
— Ладно!
Аоба безпорадно розвів руками, здавалося б, звичайний жест, але з його рук відразу ж вилетів лист паперу.
Листок паперу повільно пролетів у сліпу зону цього ніндзя.
І зараз.
Приземлився прямо на його голову.
— А?
Ніндзя відчув щось на своїй голові і хотів прибрати це, але лист на його голові зник.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno