Врешті-решт, він не наважився легковажно будувати будь-які легкі здогадки.
Це як і раніше найбезпечніший спосіб.
Все ж.
Краще сказати менше, ніж щось не те.
Найбільшою проблемою зараз було те, що він не впевнений, Що саме Хірузен мав на увазі.
— О?
Хірузен з глибоким інтересом подивився на Шікаку і знову посміхнувся, цього разу ще ширше, що зробило його думки незбагненними.
— Шікаку.
- Ти такий розумний.
- І навіть здогадатися не можеш, для чого мені потрібен?
— Це неправильно!
— Можна просто вгадати!
— Як щодо...
- Спробуй ще раз!
Хірузен явно не збирався відразу відпускати Шікаку з гачка, ніби він намагався побачити його наскрізь.
— Так... Все в порядку...
Шикаку ретельно обмірковував недавні події, йому було важко зосередитися, адже саме він використовував своє становище не так давно.
Чи може це бути Учиха Фугаку?
Або Ітон Моріно?
Шикаку намагався зрозуміти, хто підштовхнув його до третього Хокаґе.
Якнайповніше він хотів заспокоїтися.
Але все одно, ні.
У його голові було тільки одне - іспит для шінобі.
- Хокаге-сама, я думаю ви викликали мене не в зв'язку з іспитом на чуунина? - Він серйозно запитав Шікаку, це було єдине, що він міг придумати. І якщо це було щось пов'язане з порушеннями, він не наважився вирішитися запитати, тому діяв невпевнено.
— Звичайно ні, хіба я вже не призначив тебе відповідальним за іспит? Що ще мені сказати про нього, враховуючи, що ти виглядаєш так, ніби втомився від підготовки. Навіть співображаєш погано.
похитав головою Хірузен, на мить пом'явшись від виведення Шікаку.
- Буде краще, якщо я скажу!
— Я зроблю тебе співробітником, штабним офіцером офісу Хокаґе і моїм радянським радником!
- Що думаєш?
- Є коментарі?
— Якщо так, то не соромся! — Після того як Шікаку сказав з умилкою Хірузен, він відчув велике полегшення.
— Порадчиком?
Серце Шікаку розвернулося від радості й хвилювання, але він стримався.
Тільки що.
Він відчув полегшення, коли почув третє питання про іспит на чуунина.
Почувши, що мав на увазі Хірузен.
Нарешті він видихнув.
— Так, що думаєш? — кивнув Хірузен з посмішкою. Він сказав це, по-перше, тому що хотів перевірити Шикаку, а потім щоб здивувати його.
— Чи зможу я?
Шикаку був так приголомшений цією раптовою радістю, що тепер зовсім не був упевнений в тому, щоб у нього є все необхідне для цього.
Це не просто штабний офіцер!
А самого Хокаґе!
Це посада, яка в майбутньому може призвести до підвищення радників!
- Думаю, ти зможеш! — Усміхнувся Хирузен, кивнувши. Він вже все вирішив, так що насправді це просто повідомлення, а не поради до Шикаку.
— Хокаге-сама, у мене питання, чому ви обрали мене? — Він запитав збентеженого Шикаку, знаючи, що йому ще не виповнилося сімнадцять і він був лише ніндзя чууніном. Така людина не з тих, хто може раптово здаватися важливим.
У цей момент.
Шикаку добре відомо.
Те, що падає з неба не завжди добре.
Він вірив, що зі своєю головою рано чи пізно отримає посаду, але зараз йому було ще рано, про яку він чудово знав у глибині душі.
— Ну... Я можу сказати, що це не таємниця, — кинув Хірузен.
Хоча Шікаку й не сподівався такого запитання, він розумів логіку.
- Ось у чому справа...
- Я впевнений, що ти чув про поранення Данзо!
— У селі зараз бурхливий час, і його поранення дорівнює тому, що я зламав руку!
« Старійшини Хомура Метокадо й Когару Утатане будуть більше займатися справами між селом і країною Огня.
- Тепер усі великі і малі справи села лягають на мене одного, і мені потрібен хтось, кому я можу довіряти і хто здатний допомогти!
— Хтось...
У цей момент тон Хірузена став різким, і він витріщився на Шикаку.
- Це ти!
Як тільки були сказані ці слова.
Шикаку глибоко зітхнув.
— Фух...
Він намагався заспокоїти себе. Причина була в межах того, що він міг зрозуміти і прийняти, просто вона здалася йому занадто несподіваною, і він трохи плутався у думках.
— Пане Хокаґе, я не знайомий з цією роботою і навіть не знаю, чи зможу я. Посада занадто висока для мене.
Шікаку був цілком щасливий, але відчував тиск і це трохи ускладнило його серце.
— Шікаку!
- Я думаю, ти зможеш!
- З сьогоднішнього дня ти будеш штатним співробітником в офісі Хокаґе!
— Цілком нормально не бути знайомим з справами прямо зараз!
— Не квапся, і ти звикнеш!
Хірузен махнув рукою, бо твердо вирішив, що Шікаку займе це місце. Він вже давно про це думав, але нічого не підходив, турбуючись, що подумає Данзо.
Весь час.
Третій не сприймав їх надто добре до кланів Іно-Шіка-Чоу, які підтримували їх клонування Сарутобі, а навпаки, ставився до всіх однаково.
Зрештою, на самому початку захоплення села йому довелося удосконалити шанси, не придушуючи жодного з кланів, щоб стабілізувати ситуацію.
Ця ситуація також викликала деяке незадоволення кланів Іно-Шіка-Чоу.
Особливо не так давно.
Помер Нара Тецу!
Це призвело до того, що репутація Клана Нара швидко впала, чого Хірузен зовсім не хотів, як і не мав наміру, щоб щось сталося з кланами Іно-Шіка-Чоу.
Но...
Якщо він хоче їх просунути, то йому доведеться зіткнутися з перешкодою.
Переп'яттям.
Це Данзо.
Цей обосічний меч, яким він вбиває ворогів!
Зараз.
Хірузен нарешті знайшов таку можливість: Данзо серйозно хворий, а село потребує допомоги, тому немає нічого поганого в використанні когось із клану Нара як радника.
Особливо після того, як він провів розслідування.
Для Шикаку це не проблема.
Молодий.
Розумний.
Не з тих, хто абсолютно слідує за клоном.
Цілком можливо підтягнути талант Шікаку для Конохи.
Саме тому.
Він почав підтримувати Іно-Шіка-Чоу, що було способом розвитку його власної сили. У нього вже було туманне відчуття, що Данзо відчуває якесь розчарування.
Але знову ж таки, нікому зайняти місце Данзо.
Тож...
Поки нічого не робимо!
— Це... Добре... Добре! — безпорадно кивнув Шікаку. Це був перший раз, коли він зіткнувся з примусовим підвищенням, хоча в душі він досить щасливий, але це відчуття було дивним.
— Добре, ти погодився, тоді з цього моменту ти є співробітником офісу Хокаґе і зараз існує дуже складна справа, яку нам треба буде вирішити разом, — сказав третій голос.
- Що таке? — запитав Шішаку, на мить розгубившись: він не очікував, що завдання прийде так скоро. Він, звичайно, думав, що робота штабного офіцера буде напруженою і стрімкої, але все ж задавався питанням, чи не занадто.
— Делегація з Івагакуре вже тут і чекає зовні. Я викличу їх, і ми разом з'ясуємо, чого вони хочуть, - кивнув Хокаґе, потім відкрив ящик столу, витягнув трубку, взяв сірник і закурив, зробивши довгу заявку.
— Ивагакуре? — Пробурмотів Шікаку, знову застившись на місці. — Чому їх посланці з’явилися невдовзі після того, як вони померли від міста Кумо?
— Да!
Третій раз зробив затяжку і сказав: « Севня Скритого Кам’яна зробила раптовий напад на Дерівню Сухнього Хмари. Зараз ми Деревней Скритого Хмарака, я боюся, що цього разу нічого доброго не вийде!
— Хокаге-сама, ви щось знаєте? — Він відразу запитав Шікаку з напруженим виглядом. Він вже поставив себе на роль порадника.
— Я ще не знаю, тому запрошу їх увійти, а ти послухаєш зі мною.
Закінчивши, Хірузен поклав трубку на стіл, потім плескнув три рази підряд
ЛИШЕП! Хлоп! Хлоп!*
Розповсюдилися чіткі бавовни.
Кілька хвилин потому.
Бічні двері в кабінет відчинилися.
І чотири шінобі, одягнені в форму верби, прослизнули всередину.
- Пан Хокаґе!
Вони обережно поклонилися, що узгоджувалося з усіма нормами етикету.
- Я представник Деревні Скритого Кам'я, мене звуть Ооумі, і я тут за наказом пана Цутчикаґе, щоб обговорити дещо з паном Хоке.
Коли він з’явився перед Третім, то говорив без поблажливості і виглядав дуже впевнено, але тільки він знав, що його долоні та ступні спітніли в паніці.
— О?
Взявши трубку на столі, Хірузен задумливо подивився на ніндзя Ооумі і повільно затягнувся.
- Скажи мені, що ж?
Вираз обличчя Хірузена був трохи холодним і виглядав безпомилково величним. Молоді ніндзя від цього здригнулися.
Однак.
Він смутився.
У парафії цих ніндзя Іви немає нічого доброго.
В кінці-кінців...
Коноха та Іва завжди вражали.
Між ними було багато війн, великих і малих.
А були вони далеко один від одного.
Немає жодних розмов про можливість спільної роботи.
- Пан Хокаґе!
Ооумі негайно зробив крок вперед і зайняв позицію для промови.
- Пан Цучінґе чув, що Коноха збирається провести іспит на чуунина!
— Відбір кунунів завжди проводився разом у декількох селах, не тільки для того, щоб сприяти взаємному обміну, але й щоб ніндзя могли вчитися один від одного!
— Але схоже, що Коноха діє окремо.
— Верно?
Ооумі подивився в очі Третьому, закінчуючи говорити. Ніщо більше не мало значення, необхідно завершити місію.
- Так це щодо іспиту!
Хірузен на мить здригнувся, він не очікував, що його противник поцілиться на іспит, а потім кивнув.
- Цього разу, час іспиту шінобі досить особливий, йде третя війна Шиновби, всі села зайняті, так що я не став вас турбувати. Як Іва зараз, хіба вона теж не в розпалі боїв?
Слова Хірузена витали в повітрі, він міг висловлюватися прямо, коли мав справу з таким другорядним персонажем.
Наш Цучінґе-сама має на увазі, що чому б вам не дозволити нашому селищі провести цей іспит разом з вами? — Негайно сказав Ооумі, не дуже пригнічений.
- Іва також хоче брати участь у іспиті на чуунина?
Третій не очікував подібного і його голова почала швидко зважувати всі за та проти.
- Якщо моя інформація правильна, Іва зараз бореться з Кумо, а у пана Цучіке вистачає енергії і на іспит? — запитав Хірузен.
- Звісно, але це лише війна і ми не можемо сповільнити розвиток. Просто так вийшло, що наше село ще не провела іспитів, давайте зробимо це разом! - Знову заговорив чуунін на ім'я Ооумі, зміст став ще очевиднішим.
— Итак...
Третій раптом повернув голову до Шикаку, підмигнув йому і сказав: - Це досить випадковий збіг, що ви тут. Так вийшло, що мій штабний офіцер Шікаку Нара відповідає за цей іспит. Шікаку, у тебе є якісь коментарі?
Як тільки Хірузен сказав це, погляди всіх чотирьох шінобі впали на Шикаку.
Такий молодий!
Ця думка прийшла в голову всім четвертим одночасно.
— Я не думаю, що це правильно!
Шікаку зрозумів, на що натякав Хірузен. Йому потрібно більше часу на роздуми, але сам Шікаку не хотів, щоб це був спільний іспит двох селищ. Це занадто ризиковано.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno