— То що ж нам робити? — Знову запитав Іноїчі.
— Ходімо шукати Аобу, я повинен все прояснити! Тепер, коли група не розформувати, доведеться придумати щось інше. Можливо, ще не пізно, — сказав Шікаку глибокий голос.
- Я піду з тобою! — Сказав Іноічі, поступивши за ним, — Аоба зрештою з клана Яманака, так що мої слова можуть бути корисними.
— Добре, підемо разом, не будемо чекати Чоузу, цього разу це мало стосується, хай чекає на нас тут. Шикаку швидко заїхав у напрямку гуртожитня Абу, він чудово знав де живе Аоба.
Іноічі слідував за ним, залишивши Чоузу, який ще навіть не прийшов.
У тому, що вони збираються зробити.
Роль Чоузи не велика.
Незабаром.
Вони побачили гуртожиток Анбу.
***
Аоба не знав, над чим ламала голову Сакі, він просто сказав правду, яка не має підтексту, і не збирався заставляти людей ворожити.
Він навіть не уявляв, як все обернулося таким чином.
Аоба просто попрямував до своєї кімнати, не знаючи про що всі роздумували.
Невдовзі після цього.
Аоба повернувся в гуртожитку і ліг на залізне ліжко, намагаючись розібратися у своїх змішаних почуттях.
У цей день відбулося багато подій.
Мова йде не лише про книжку про Широ, але й про іспит на чуунина.
« На щастя, ці дві дівчини цілком розумні і ми розуміємо одне одного та проблеми не виникло. Зараз це найкращий варіант!
Аоба втупився у стелю.
Він також думав про подальші приготування.
Світ шінобі зараз знаходиться в стані війни, просто тепер ця війна не поширилася на Коноху.
Зараз він переживає, як виглядає бур’яни.
Таке спокійне життя.
Боюся, що довго не триватиме.
У цей момент.
Аоба був упевнений.
Коноха — це, мабуть, село, яке майже ніколи не пропустить битву шінобі!
Йому не потрібно було докладати особливих зусиль, щоб хоч щось зробити.
Все одно з'явиться село, яке націлиться на Коноху.
Наприклад...
Село Скритого Камня!
Завжди знайдуться села, які будуть прагнути до Конохе!
Це тісно пов'язано з славою села та її географічним становищем.
— Не знаю, скільки часу йому знадобиться Мінато, щоб освоїти Сендзюцу, але період миру і спокою дав йому час. Йому не треба було б поспішати, щоб повернутись додому.
Він знав, що Коноха і гора М'юбоку завжди підтримували зв'язок.
Село відразу повідомить про проблему, так що часу поки достатньо.
Як довго триватиме цей період затишя...
Навіть Аоба не знав про це.
— Устал, отдохну небагато.
Хлопець ліг на ліжко і заплющив очі. Йому потрібно було трохи заспокоїтись, бо те, що він зробив, відібрало багато енергії.
Мало-помалю.
Сон поковтнув його.
***
Поліцейський відділок.
Після того як Сакі і Рей прочекали невідомо скільки часу, вони зрештою чекали на повернення Фугаку.
Фугаку ввійшов до будинку і охоронець сказав йому, що його чекають дві молоді дівчини. У нього з'явилося туманне підозри, що це можуть бути Сакі і Рей.
Невдовзі після цього.
Фугаку опинився у кімнаті, де його чекали.
Скрипт...
Він штовхнув двері і раптом побачив Сакі та Рей, які раптово встали, і в його голові сплив великий знак питання.
— Брат Фугаку! « Майже в унісон дівчата висвітлювали свої очі так, що відразу стало зрозуміло, — сказав він. — Це була невідкладна справа. Вони зрозуміли проблему, і чим більше роздумували над нею, тим серйознішими ставали.
— Саки, Рей, чому ви тут? Знову голодні? — Сказав Фуґаку, відчувши на собі погляди і інстинктивно трохи злякавшись, особливо після думки про кількість їжі. Він ніколи не наважиться запросити їх знову, оглянувшись і запитав: « Де Аоба?
— Брате Фугаку, ми прийшли сюди, щоб попросити тебе відвезти нас до Абе, між нами сталося непорозуміння. Ми хотіли пояснитися, але він вже пішов і ми не можемо знайти його. — Сакі безсилля сказала, що не хотіла зберегти почуття власної гідності, бо бажала поговорити з таким чоловіком по команді.
— А?
На мить Фугаку засумнівався у своїх вухах і подумав, чи не почувся він.
Не може бути!
Нічого не сталося!
І що треба було зробити, аби так швидко роздратувати Аобу?
Однак...
Фугаку мав своє власне розуміння цього питання, і подумав, що дівчата зачепили самооцінку Аби.
Як його друг.
Фугаку відчував, що повинен виступити на його захист.
Отже.
Після короткого роздумів він кинув поглядом Сакі і Рей, зупинившись на першій.
— Саки, зізнайся, ти спровокувала Аобу? — запитав Фугаку різким голосом.
— Я... — Сакі на мить запнулася, бо не знала, чи розлютили Аобу її слова, але відчувала, що в тому, про що вона сказала, було щось неправильне.
— Рей, я не збираюся приховувати від вас одну з причин, чому я попросив Абу стати вашим партнером у тому, що Аоба не так вже й енергійний. Якщо б він здавав іспит самотужки, то точно не зміг би пройти, тому я сподіваюся, що він об'єднається з вами. Сподіваюся, що ви зможете прийняти його. Інша причина полягає в тому, що Аоба дуже невпевнений у собі, але його гордість сильна і він продовжував відмовлятися. Я сподіваюся, що ви не скажете нічого такого, щоб образити його - серйозно сказав Фугаку. Він вважав Аобу саме таким.
— Висока самооцінка...
— Невпевнений в собі...
— Здається, я поняла!
Вислухавши пояснення, Сакі знову згадала про розмову Шікаку з Аобою, і розставила все по місцях.
— Брат Фугаку, це правда, що ми помилилися! Відведи нас до Аоби, я мушу вибачитися перед ним, поки це непорозуміння не ускладнилося.
— Ти впевнена, що хочеш йти зараз? — запитав Фугаку після секундного коливання. - Чому б тобі не піти завтра? Ви також втомилися, повертайтеся і відпочиньте. Дайте Аобі трохи часу, щоб заспокоїтися.
— Ні, ми повинні йти зараз, це справа ні в якому разі не можна терпіти! Інакше нам буде дуже важко повернутися до цього стану, — сказала Сакі, рішуче похитавши головою.
— Я теж думаю, що краще йти зараз! — сказала Рей слідом за нею.
— Ну...
Фугаку залишався в певній нерішучості, боячись відвести їх туди занадто швидко, що принесе ще більше шкоди Аобі.
За свого друга.
Він дуже хвилювався.
Однак...
Коли він побачив, як сакі і Рей наполегливі дівчата зрозуміли свою помилку, то міг дати їм нагоду.
— Гаразд, підемо зі мною. Я не можу дозволити моєму другу знову образити! — Я серйозно сказав Фугаку, що він на боці Аби.
« Не турбуйся, цього разу ми йдемо просити вибачення, а не сваритися і тому проблем немає », — сказала Сакі. Вона чекала такої можливості і не упустить її так просто.
— Пошли!
Фугаку окинув їх поглядом і повернувся, щоб вийти назовні.
І ось.
Вони всі разом залишили поліцейську дільницю.
Десять хвилин потому.
Вони підійшли до гуртожитку.
Саме вчасно, щоб побачити дві фігури: Шікаку та Іної, які щойно прибули.
— Почекай...
Сакі несподівано потягнула Рей за собою і зупинилася. Вони зреагували особливо швидко, щоб Шікаку та Іної їх не помітили.
— А?
Фугаку відчув, як дівчата зупинилися і наслідував їхній приклад та відступив назад з безліччю запитань.
- Що сталося?
Не розуміючи, що відбувається, Фугаку відійшов і став перед Сакі та Рей, здивовано дивлячись на них. Він сказав: « Попереду — це гурток Аоби ».
« Ми не можемо піти туди зараз, брате Фугаку, заховайся в деревах і подивимось, що відбувається », — сказала Сакі знизивши голос.
- Що сталося? — запитав Фугаку, повний замішання.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno