У цей момент.
Аоба відчував тільки безнадію.
Він пробув тут зовсім недовго і ще не встиг з'їсти навіть кілька шматків м'яса, а спостерігачі вже стягують ніс до нього в голову.
Звичайно, через команду!
Він уявляв собі, що бачив Сакі; зрештою він не думав, ніби Фугаку і Саки могли перейти з іншого погляду.
И...
Аба також побачив молоду дівчину, яка була зайнята їжею. По формі він зрозумів, що вона з клану Акімічі.
У такому випадку.
Поки Аоба йшов.
Він смутно здогадався...
Фугаку хотів поговорити про товаришів по команді!
Якби тут був тільки Фугаку, він міг би просто повернути голову і піти, як зробив минулої ночі.
Но...
Тут були Мікото, повна сумнівів і замішання, та Ітон, який спостерігав за невеликими відстанями.
Тепер він ніяк не міг відреагувати надто агресивно.
Це було б занадто ненатурально!
Зокрема...
Аоба відчув, що Ітон почав відступати в сторону, коли почув ці слова.
Очевидно, все так і було.
Через це Аобу було важко.
На мить.
Аоба втратив дар мови.
Він просто стояв за обіднім столом Фугаку, швидко обдумуючи контрмери. Він опинився в особливо делікатній ситуації, якої навіть не сподівався.
— Фугаку, що тут відбувається? Скажи мені швидше, а то я заплуталася? — підозріло запитала Мікото.
Вона вже знала, що Фугаку неправильно зрозумів, але як це пов'язано з Аобою?
Не те щоб її сильно хвилювався Аоба.
Просто через все, що відбувається.
Їй було цікаво!
Так хотілося більше дізнатися про Абу.
- Це довга історія, і її не так просто пояснити! - Він не думав, що буде гарною ідеєю говорити щось тут і зустріч з Аобою була для нього зовсім несподіваною.
— Якщо говорити незручно, можете піти до мене!
Раптом після цього Егуд почув голос, який мав не хто інший, як Ітон.
У цю хвилину.
Ітон підключився до розмови.
Він чув слова Фугаку, і в нього з'явилося туманне передчуття, яке розпалило його цікавість.
- Пане Ітон!
Як працівник поліції, він відразу впізнав Ітона, оскільки той був не просто людиною, а капітаном відділу тортур, який теоретично на рівні з главою поліції Учихой Яо.
Но...
Тепер все складно.
Для Фугаку це питання.
Питання особистої особи!
Як йому познайомити цих хлопців з Ітоном?
Особистість цієї людини набагато делікатніша, ніж у Аби!
А раптом він скаже те, що не можна говорити...
Присутність капітана була навіть трохи задушливою.
Через це Фугаку, стикаючись з такою сценою, виглядав пригніченим, не знаючи, як краще вчинити.
Ясно.
Люди, які також зіткнулися з цією проблемою.
І Аоба.
Ситуація його, мабуть, ще більш заплутана, ніж у Фугаку, який знаходиться в центрі цієї бурі.
Ха-ха-Ха!
Ітон розвівши руками і широко посміхнувся, оскільки через свій досвід вже знав про що думає Фугаку. Він відразу кивнув на місце присутніх.
- Тут не місце для розмов, давайте всі пройдемо до моєї приватної кімнати. Їжа за мій рахунок! Там ми разом поговоримо, щоб я теж знав, що відбувається.
Після закінчення, Ітон махнув рукою офіціанту з іншої сторони.
- Цей стіл додайте до мого рахунку.
— Приберіться тут і віднесіть все в мою особисту кімнату.
- І швидше.
Коли офіціант почув його слова, то не посміявся.
Просто.
Сакі і Рей були збентежені.
Ніхто з них не знав Ітона.
Але вони бачили, що це був великий чоловік.
Мікото, яка стояла поодаль, зрозуміла, що в цей момент все стало ще більш дивним; вона і так не розуміла того, чого зазнала, а тепер була у набагато більшій замішанні, повністю розгубленості.
— Добре!
Фугаку розумів, що їм залишалося тільки піти в окрему кімнату, як було запропоновано, але він все одно радів, зрештою шанси на те, щоб Аоба пішов за двома дівчатами на іспити, стали більш ймовірними.
- Так! — Усі троє відповіли: « Сакі, Рей і Мікото » та пішли за Моріно Ітоном у напрямку особистої кабінки.
— Аоба, пойдём с нами!
Чоловік підійшов до Аба і легонько похлопав його в плечу, а потім кивнув йому з задоволенням, ніби зробив велику послугу. Через це Аоба задумався про те, скільки ж слів він зараз хотів виплюнути.
«...»
Аоба спостерігав, всі пішли за Ітоном і його обличчя покрилася зморшками. Він просто втратив дар мови.
У вас...
Скільки вільного часу?
Ви навіть не займаєтесь власними справами!
А лізете в чужі!
Яке вам діло до того, піду я на іспит чи ні?
Серце Аби стиснуло від безпорадності, він раптом відчув себе настільки стурбованим, через що не міг придумати ніякого ідеального рішення в даний момент.
Розчарування.
Він пішов за іншими.
Разом вони пройшли в окрему кімнату.
Коли люди напливали, здавалося порівняно просторим, атмосфера трохи зв’язалася з людьми.
Загалом.
Раз більше людей.
Тут стало жвавіше.
Но...
Через присутність Ітона всі здавалися стриманими, і ніхто не наважувався вимовити ні слова.
Особливо дівчата.
Ніхто з них не знав, хто такий Ітон, але по реакції Фугаку вони зрозуміли, що ця людина точно не звичайна.
— Кхм-кх...
Ітон, побачивши цю досить нудну картину, відразу прочистив горло і привернув увагу до себе.
« Деякі з вас не знають мене, тому, враховуючи свободу мови, давайте познайомимося одне з одним. Я почну. Мене звати Моно Ітон, капітан Підрозділу тортур Конохі.
Насправді він говорив це дівчатам, але не хотів конкретно до них звертатися, щоб вони почувалися незручно. Його мета була очевидна: він хотів, щоб вони менш формально розповідали про те, що сталося.
— Добре, добре, я Учіха Фугаку з військової поліції всі тут мене знають, додати нічого, так що наступний - Аоба! - Фугаку відразу зрозумів значення слів Ітона і привплив до цього Аобу.
Шш!
Відразу.
Погляди всіх.
Зупинилися на Абеї, і з’явилася його обличчя безнадійним.
«...»
Він на мить втратив дар мови.
Він подумав, що не зможе уникнути цього і все ще може піти й побачити, як це станеться.
Що стосується іспиту на чуунина.
У участь немає нічого поганого.
Це дуже нескладно!
Однак...
Ніхто не каже, що треба перемогти.
Аоба не хотів ставати чууніном, чи він здасться для нього неважливо.
— Мене звати Яманака Аоба, — просто сказав Егуду, не назвавши посади. Це саме по собі не є таємницею, тим, хто його знає, це відомо. Хоча Ітон назвав свою посаду, Аоба все одно представився коротко.
Як тільки були сказані ці слова.
Усі присутні були майже нереалістичні.
Рей навіть не знала, хто такий Аоба, більше того, їй навіть на думку не прийшло, що ця людина може бути її товаришем по команді. У душі вона була більше стурбована тим, щоб швидше закінчити це нудне заняття. Після, вона продовжить їсти, а вони нехай обговорюють свої справи.
З іншого боку, Нара Сакі не хотіла більше нічого говорити, бо вже підозрювала, що вираз обличчя видасть те, про що вона здогадалася. Дівчина мала добре відчуття міри.
Що ж до Учіхи Мікото, яка з самого початку знала Аобу, то їй було цікаво дізнатися про те, що відбувається. Тут товариші по команді?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno