Розбравшись з цим, Егуд знову змінив свій погляд на книжку.
У цей момент.
Його пальці обхопили аркуш, а потім відірвали сторінку, на якій були розписані відносини персонажів.
*Чек-чік...*
Коли папір потрапив у руку Аоби, вона наче пройшла через розтирець паперу, миттєво перетворившись в шлейф клуків і злилася з його тілом.
Відразу ж після.
Аоба швидко сформував друку.
Аж ось несподівано спалахнула хвиля чакри.
— Техніка тенневого клонування, — тихо вимовив Аоба, і перед ним з'явився чоловік, ідентичний йому.
— Ось тобі ручка, пиши!
Аоба передав ручку, якому доручив написати історію про хлопця з Академії Ніндзя.
Зрештою, минуло кілька днів, і Ітон напевно чекає.
Незважаючи ні на що.
Треба хоча б почати.
- Так.
Тенневий слон негайно взяв ручку, передана Аобою за стіл, втупившись на книгу з вирваної сторінки, і почав згадувати статті, які він бачив на форумах, потім за допомогою техніки Великого Зсуміна він застосував написане там до епохи ніндзя, зробивши адаптацію.
Однак...
Навіть якщо це адаптація, вона не магічна.
Суть Біньбіня все ще там.
Аоба знав, що це все одно буде популярна книжка, яка потрясе світ ніндзя! Врешті-решт, у сучасному світі безліч людей називали її шедевром, а в світу Наруто, де майже не було романів, це як інородне вторгнення.
О, нет.
Це вторгнення іноземної культури!
Аоба і уявити собі не міг, що одного дня він справить таке глибоке враження на світ ніндзя.
Побачивши, що клон почав працювати як треба, він негайно перемістився на високу вежу і зник за мить.
Шш!
Аоба з'явився прямо в додзьо на першому поверсі вежі.
Зараз це місце покривали уламки і деталі.
На першому поверсі стояли маріонетки на різних стадіях розвитку.
Деякі вже завершені.
Інші ще збираються.
У цей момент.
Аоба знову сформував друку.
Цього разу друк трохи відрізнявся від того, що він застосував у кабінеті.
— Тенник множиного теневи клонування!
Відразу.
Один за іншим, клони Аоби з'являлися в центрі додзьо.
Поруч з кожним була маріонетка.
- Почнемо!
Аоба відразу ж, даючи зрозуміти, що вони можуть продовжувати займатися маріонетками.
Саме це він і збирався зробити.
Але Хірузен і Фугаку було перервано.
Тепер можна відновити практику.
- Так!
Клони в унісон відповіли і відразу почали працювати руками, кожен з них був дуже вправним, врешті-решт, всі вони - тінові клини Аоби.
Аоба повільно кивнув, потім відійшов і попрямував до другого рівня вежі, готовий почати перечитувати книги, особливо про технології запечатування клана Удзумаки.
Завдяки спогадам Данзо він багато знав про клан.
Тепер, дізнавшись більше технік друку, він зможе зіграти ніндзя клану Удзумаки.
***
На галасливій вулиці Конохі.
Дві молоді дівчата йшли пліч-о-пліч, і на обличчях обох читалася смуток. Одна з них була високою, з довгою косою, вона виглядала так, ніби втратила сили, а в інший було кругле, пухке обличчя, каштанове волосся недбало спадали вниз, і на обличчі було написано глибоке почуття безпорадності.
Ці дві дівчини - Нара Сакі та Рей Акимичі.
— Сакі, як ти думаєш, ми ніяк не зможемо здати іспит? — сказала Рей, потираючи живіт. Вона була настільки голодна, що не могла зв’язно говорити. Вони шукали собі товаришів щодня, йшли рано і поверталися пізно.
- Це занадто складно... Надто багато проблем... — Сакі видала з себе безпорадну посмішку, вона не сказала Рей про завірення Фугаку і продовжувала виконувати щоденну місію пошуку товаришів. Вона тільки слухала і пройшла далі, не приймаючи обіцянку серйозно, зрештою, Фугаку був з військової Поліції, як він так легко допоможе їм знайти своїх товаришів? Сакі подумала, що так брат з поліції потішив її, бо вона потрапила в смертельну небезпеку.
— Саші, як щодо того, щоб не здавати іспит на чуунина? Ми все одно зробили усе, що могли і нічого не можемо з цим вдіяти. Рей Акімічі була пригнічена. Їй було дуже важко продовжувати пошуки, так довго вона трималася за свої очікування, а потім вони порушились і чим далі, тим більше. Це перевтомлювало мораль.
— Добре, — сказала Сакі, кивнувши і зітхнувши, - давай залишимо все як є, я занадто втомилася, щоб продовжувати пошуки, це напевно воля Бога. Давай просто відпустимо і нехай все йде своїм чергу.
— У цьому є сенс! — сказала Рей. Її очі розширилися, а тіло оживо після слів Сакі. З ухмилкою вона вказала на ресторан неподалік: « Чому б нам не піти поїсти якініку?
«...»
Сакі інстинктивно кинула пустий погляд на Рей, втративши дар мови. Її найкраща подруга не могла перестати говорити про їжу, і тепер знову кличе її в ресторан якініку. Це занадто.
— Хіба я не можу? — сказала Рей, прийнявши покорну і жалібну посіву.
— У мене немає грошей... — Сакі безпорадно розтягла руки. Вона частіше ходила їсти з Рей, але дев'яносто відсотків з"їдала саме її подруга, проте це не було проблемою, просто сьогодні у неї дійсно не існувало грошей.
— Це... Рей одразу ж потягнулася до підмогу на поясі і дістала свій спорожнілий гаманець, в якому було небагато грошей, але не достатньо, щоб поїсти. Навіть на неї одну цього навряд чи вистачить.
— Давай іншим разом. Сьогодні відпочинемо, поговоримо про команду після війни! — сказала Сакі, безпорадно хитаючи головою. Вони хотіли скласти іспит на шинобі, тому що захотіли швидко стати чуунинами, щоб отримати право йти в бій. Вони не хотіли нудьгувати вдома, коли йшла війна, і воліли б піти на поле бою!
— Виходу немає!
Обличчя Рей показувало її розчарування. Вона хотіла спекотене м’ясо, щоб остаточно попрощатися з екзаменом на чуунина. Але навіть таке маленьке бажання не здійснилось.
— Саки?
І раптом.
У цей момент.
Я озвучував збентежений голос.
Голос був дуже незвичним для Рей. Вона ніколи не чула його раніше, але незнайомець покликав Сакі, тому відразу ж повернула голову в бік цього чоловіка.
З свого боку, як тільки назвали її ім'я, у Сакі відразу з’явилася знайома думка: вона чула цей голос, причому зовсім недавно.
Шш!
Негайно.
Обидві поглянули на володаря голосу.
У поле зору.
Стояв молодий чоловік у формі поліції. Його чорне волосся невимушено розвіялося на вітер, і в цілому він виглядав досить привабливим.
Це був Учиха Фугаку.
У той час Сакі і Рей стояли на перехресті ресторанчика, а Фугаку стояв на протилежному перехрестях, очевидно, патрулюваючи. Вони випадково зіткнулися один з одним.
— Брат Фугаку!
Усмішка з’явилася на обличчі Сакі, і вона підняла руку й помахала йому.
Те, як вона махала.
Явно означало, щоб Фугаку підійшов.
— Саки, ти його знаєш?
На обличчі Рей з’явилась дивна картина. Вона з підозрою втупилася на стоянку Фугаку, малоймовірного кандидата на роль їхнього товариша по команді, як за віком і по рангу одягу.
Ясно.
Вона здалася.
Просто в силу звичок, які виробили за цей час.
Кожного разу, коли Рей зустрічалася з кимось, вона спочатку задавалася питанням, чи може ця людина бути її товаришем по команді і наскільки він надійний.
Тепер здається, що...
Очевидно, він не може.
— Ну, я зустрічала його одного разу, він нормальний, думаю, - тихо сказала Сакі, вона не хотіла говорити занадто голосно, щоб Фугаку почув її. Це було б не дуже добре.
- Цей хлопець явно з поліції, чому ти махаєш йому? Він же не може бути нашим товаришем по команді, - сказала Рей, дивлячись на Фугаку, який вже був готовий підійти до них, і в її голові виникло багато запитань.
- Це правда, він не може бути нашим товаришем по команді, але він може пригостити нас! — Казала Сакі, погорнувши голову до Рей і Ігриво підморгувавши їй. - Якщо я зможу переконати його пригостити тебе, ти будеш їсти чи ні?
— Буде нерозумно не поїсти! — Я відповіла Рей, кивнувши майже без коливань. Її смакові рецептори з'явилися після слів Сакі, потім вона повернулася до Фугаку, дивлячись на нього так, ніби людина була смаженим м’яском, яке вона збиралася з"їсти.
***
Фугаку якраз патрулював, думаючи про Аоба.
З погляду друга.
Він відчував, що Егуд був дуже врівноваженою людиною і його основна здатність (особання думок) надзвичайно сильна.
Якби не допомога Аби, він би не дізнався, що Орочимару це Цзяші, той, хто вбив Кая.
Через це справи.
Він завжди вдячний йому.
І намагався знайти можливість допомогти юнакові.
Цього разу.
Він чув, як Сакі сказала, що хоче здати екзамен на чуунина.
Потім він зрозумів.
Можливість стукає у двері.
Він вважав, що Аобу недооцінювали за його таланти і не сприймали серйозно. І основна причина полягає в тому що він залишається геніном.
Часто генини в Анбу, навіть у відділі тортур, не отримують підвищення.
Но...
Аоба завжди був одинокою людиною.
Немає нікого, хто міг би провести Абу на іспит.
Так вийшло, що дівчатам не вистачало напарника, а оскільки одна з них - Нара і інша - Акімічі, вийшло так, щоб вони з Аобою могли скласти міні- комбінації Іно-Шіка-Чоу
Найважливіше...
Цього разу іспит проходив під час війни.
У екзамені брали участь тільки шинобі з Конохи, а багато сильні генини не приймали участі через захист своєї сім'ї.
Ці причини разом.
Заставили Фугаку думати, що це найприємніша нагода для Аоби отримати ранг чууна.
Тому він хотів, щоб це сталося.
Це буде великою допомогою для юнака.
Саме тому.
Він думав, чи є шанс побачити Сакі під час патрулювання.
У результаті відбулася випадковість.
І він вловив сигнал Сакі, яка відразу помахала йому рукою.
Відразу.
Він попрямував до дівчат.
І поки йшов ...
Він подивився на дівчину біля Сакі.
Итак...
Вона...
Рей Акімічі, чи не так?
Просто...
Кутики рота Фугаку злегка смикнулися, коли він побачив вираз обличчя Рей, яка пильно дивилася на нього, розгорнувши рот.
Чому ця дівчина виглядає так, ніби збиралася його з'їсти?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno