Тут вже давно ніхто не працював, у мене не було командира підрозділу з тих пір, як перший загинув після Другої війни шінобі, а тепер так вийшло, що на цю посаду призначили тебе. Насправді, навіть якщо ти нічого не будеш робити, це не має значення, тут все працює нормально, - пояснив Ітон. Це можна вважати пустою позицією, він хотів дати Аобе трохи простору, щоб юнак міг робити те, що йому більше до душі.
— Дякую, брате Ітон! — Знову дякував Аобу. Це справді середовище, яке він хотів би бачити. Набагато краще, ніж він собі уявляв.
- Ти знову зі мною ввічливий, так?
Ітон махнув рукою Абе, потім повернувся і вийшов назовні, пояснюючи:
- Я повідомлю ніндзя і тюремним охоронцям, які тут знаходяться про зміну твоєї посади в найближчі два дні. Тут трохи запилене, так що приберися, а я піду і домоваюся про демона в масці на сьогодні.
— Ладно.
Аоба кивнув і не зводив очей Ітона з останнього, коли той йшов.
Тільки після того, як Ітон залишив кімнату.
Тільки тоді Аоба по-новому глянув на кабінет, який був не дуже великий, але досить просторий, щоб зробити щось своє.
- Це місце треба прибрати!
Аоба чітко бачив плями води на підлозі, а також пилюку в кутах. Було очевидно, що це місце постраждало від великого повені, але воно не було вчасно очищене і перетворилося брудною в картину написаного чорнилом.
Відразу.
Аоба підняв руки.
І зробив жест, щоб сформувати друк.
Готуючись використовувати клонування
Однак.
У цей момент.
З коридору донісся звук кроків.
Почувши ці кроки, Аоба негайно припинила рух рук, швидко підійшов до дверей і відкрив її.
Аоба побачив по коридору охоронців, які супроводжували підозрюваних.
Попереду йшов начальник охорони
— Зачекайте! - Раптом почувся голос Аби, не надто гучний, але в тихому коридорі він дійшов до цих людей.
— Хм?
Головний охоронець не очікував, що його поликнуть і відразу ж подивився в ту сторону, де вони щойно йшли, побачивши Аобу у чорній масці, який стояв у дверях.
- Чому ви тут?
Начальник на мить завмер, уважно спостерігаючи ніндзя в масці, потім його погляд знову впав на відкрилий кабінет, і раптом у його голові щось клацнуло.
Здається, це хтось з відділу тортур, якого перевели на іншу посаду.
Нарешті тут хтось з'явився.
Тепер все не так, як раніше, коли контролю майже не було.
— Я тут новий командир, — Аоба кивнув начальника караула. Вони були давніми знайомими, і хоча чоловік не знав його особистості, можна було з упевненістю сказати, що вони бачилися щодня.
— Вы... Добре... Приємно познайомитися!
У перший момент, коли головний охоронець побачив Егуда, він відчув, що від цього чоловіка виходити щось знайоме.
Трохи схоже на демона в котячій масці, з якою він часто мав справу останнім часом.
І все ж.
Це відчуття зникло так само швидко, як і з’явилося.
За кілька секунд Аура дуже змінилася, і тепер він виглядав зовсім незнайомою людиною.
Ця зміна.
Вона змусила головного охоронця проковтнути слова, які так і рвалися назовні.
- Це все підозрювані?
Аоба подивився в сторону злочинців, яких конвоювали, і поставив питання зі знанням справи. Його метою було отримати ствердну відповідь від начальника караула.
— Да! Я доставляю їх у кабінку демона в котячій масці! Чи потрібно мені в майбутньому залучити всіх цих людей для звітності? — запитав тихим голосом головний.
Він раніше працював з колишнім командиром.
І встиг.
Але йому було дуже важко домовитись.
Тепер, коли він трохи відчув смак влади і заробив на цій посаді багато грошей, він не хотів, щоб його просили виплюнути всю цю владу, яка потрапила до нього в рот.
— Нет!
Аоба похитав головою і дав позитивну відповідь, а потім додав:
- Продовжуйте працювати, як завжди, а якщо щось не вийде, просто звертайтеся до мене.
— Добре!
Але коли він почув ці слова від свого начальника, то був дуже вражений. Він був надзвичайно задоволений.
- Якщо на цьому все, я проводжу підозрюваних.
- Аоба байдужо звернувся до начальника, позичайте мені цих підозрюваних.
- Чого ви хочете? - Чоловік ніколи раніше не стикався з такою ситуацією, як інші охоронці і Аоба прямо-таки вибив його з колії.
— Нехай вони заберуть мій кабінет, — байдуже сказав Аоба.
Коли він закінчив цю пропозицію.
Кожен насупився.
Ніхто не очікував, що новий командир загону скаже таке.
На мить.
Усі були приголомшені.
Но...
Це забрало всього мить.
Начальник видужав від заціпеніння.
— Нет проблем! - Він негайно кивнув навколишніми охоронцями, подаючи знак, що вони можуть ввести підозрюваних всередину кабінету.
- Так!
Охоронці негайно наказали злочинцям швидко навести порядок у кабінеті.
— Дуже дякую, — байдуже звернувся Егуда до начальника в’язниці.
— Це дрібниця, — кивнув начальник караула. Поки ця людина перед ним не забирав у нього його прибуток, що б ще не відбувалося, це не мало значення.
Після короткої розмови з начальником караула Аоба приклонився до стіни і замовк.
Раз він знову зустрівся з ним.
Краще говорити якомога менше слів.
Щоб його не дізналися!
Поступово.
Коли Егуд замовк.
Начальник караула теж замовк.
І коридор занурився в тишу.
***
Інший аспект відділу тортур.
Зумі Яманака щойно вийшов зі свого дому в масці, коли побачив Ітона, який стояв неподалік і чекав його.
— Капитан Ітон!
Одразу після зустрічі з ним Ізумі підійшов і віддав честь. Він був не так близько до Ітона, як Аоба, і виглядав дуже шанобливим.
- Ізімі, ходімо зі мною, мені потрібно тобі дещо сказати.
Ітон кивнув Ізумі, а потім повернувся до свого кабінету.
Ітон, дивлячись на його спину. У його голові було повно запитань, тому що він зовсім не розумів, для чого Ітон його шукав.
Це не зайняло багато часу.
І ось, ітон привів Ізумі до свого кабінету.
— Присаживайся! — Він жестом покликав Ізумі, потім взяв ініціативу і сів за стіл. Ітон виглядав дуже серйозним, що викликало в людей невимовне пригнічення.
- Так!
Зволікав і сів, не вибираючись подивитися в очі Ітона. Він тільки злегка опустив голову і втупився у офісний стіл.
— Изуми.
- Я маю для тебе завдання.
- Сьогодні ти підеш у сьому кабінку.
Ітон говорив повільно, простягаючи Зумі кошою маску.
Коли Ізумі збирався відповісти, його очі відразу ж сфокусувалися на масці, і його зіниці трохи звузилися, миттєво впізнавши її.
— Хіба це не маска Аоби? — Проговорив ізумі, не задумуючись. Після того, як він це сказав, хлопець зрозумів, що сказав щось не те.
Він зустрічався три рази з Егудом.
І кожного разу не занадто довго.
Перший раз це було, коли пан Данзо попросив їх прочитати спогади тих старців.
Другим разом, коли вони були в темній кам'яній кімнаті, читаючи спогади ніндзя з Кумо.
Втретє він розповів йому історію про Буковеню, яка була на його руках.
Саме під час цих трьох зібрань.
У перших двох випадках він бачив маску, яку носив Егуд.
Можливо, ніхто більше не помітив цього.
Але він був товаришем Аби по команді під час першої зустрічі, тому йому було відомо стиль маски.
Просто...
Він не знав.
Але саме тому його обрали першим.
Щоб люди, які знали про маску, працювали першими, щоб не було так багато сумнівних людей, тому що ті, хто може сумніватися, вже самі будуть демоном у котячій маски.
Поки всі люди, які знають, що власник такої маски - Аоба, не зіграють демона.
Тоді ніхто не зможе сумніватися в його особистості!
— Вона не Аби, це маска демона в котячій масці. Можливо, ти випадково зустрів Егуду, коли прийшов його черга носити маску! — Неуважно сказав Ітон, тільки це його байдужість було на поверхні, тому що чи буде ця вимога успішним або ні, навіть у нього не була однозначної впевненості.
- Що... Це значить? — Зумі неуважний замір, моргаючи і дивлячись на Ітона.
— Мало - помалу ти зрозумієш.
Ітон не хотів пояснювати занадто багато, навіть він не так добре знав схему, і чим більше він говорив, тим більший ризик помилятись.
- Тепер твоє завдання...
— З сьогоднішнього дня носити цю маску і працювати в сьомій кабінці для допитів.
— Твоя особистість - це демон у котячій масці з відділу тортур.
— Головна мета полягає в тому, щоб ці ув’язнені боялися приходити сюди вдруге, аби вони могли запам’ятати це на все життя.
— Так ти будеш боротися зі рівнем злочинності в Конохі.
- Через три дні ти прийдеш до мене, щоб здати своє завдання і повернути мені цю маску. Ти будеш носити цю маску протягом усього цього періоду, і тобі не дозволено говорити про свою справжню особистість.
- Ти мене розумієш? — Холодно сказав Ітон, не пояснюючи все занадто ясно, дозволивши Ізумі самому все зрозуміти в процесі.
— Да!
Іумі прийняв маску з уявним розумінням і став частиною плану, йому здавалося, що він поніював, але не повністю. Але завдання має бути виконано, це найважливіша риса ніндзя.
— Тоді вперед, — помахав він рукою і сказав, що той може йти, ніби дав пояснення з цілком звичайної справи.
- Так! — Негайно відповів Ізумі, потім встав і вийшов з кабінету.
Вийшовши, він відразу надів маску.
У глибині душі він не міг чекати цього з нетерпінням.
— У найближчі три дні...
Кутики рота Ізумі за маскою злегка іскрулися, він чув прізвисько «демон в кошальській олії» і подумав тоді, що це Аоба, але тепер він зрозумів, це була постановка, видану підрозділ тортур.
Схоже, що ця маска має магічну силу.
Сьогодні під нею він.
А потім буде інший.
— Я демон в котячій масці!
Зумі Яманака навіть змінив похід. Він відчув, як перетворюється на іншу особистість, і величними кроками попрямував до кабінки No7 відділу тортур, перетворившись у нового демона в котячій масці.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno