Брате Ітон, ходімо! I
Як тільки Аоба подумав про це, він вирішив піти і вирішити проблему Данзо.
На даному етапі.
Це була перша стадія Першої світової війни, яка називається шінобі.
Між Кумо і Конохою вже відбулося кілька зіткнень.
Між Суною та Амою також розгорнулася битва.
Іва та Кіри були в такому стані, що у будь - який момент могли піти на завойовані території.
Світ ніндзя почав занурюватися в хаос.
Но.
У цей час.
Найважчий чоловік біля Хокаґе, Сарутобі Хірузена, впав.
У результаті Хокаґе втратив свого наймогутнішого помічника і неможливо передбачити, що станеться.
Аоба проглянув всю історію світу ніндзя.
Під час правління третього.
Данзо завжди мовчки стояв позаду нього.
Ніхто з нас не бачив того моменту, коли третій залишився сам!
— Давай спочатку перевіримо!
Прикинувши в уяві прикладний план, Егуд підійшов до столу і взяв чорну книжку.
Ця книга для Данзо.
Данзо прочитав її тільки один раз.
І він більше ніколи не заглядав у неї.
Насправді.
На даний момент.
Зміст не повністю написано.
Але це не мало значення.
У будь-якому випадку, показати це Данзо в даний момент не зовсім доречно, її можна тримати у руках на випадок неприємностей.
Подумати тільки.
Погляд Егуда знову впав на червону книгу.
На обкладинці цієї червоної книжки була зображена надзвичайно чарівна красуня. Та сама книга з підписом Фугаку на титульній сторінці. Історія про Широ, вчителі академії ніндзя були закінчені і в книжці залишилося мало сторінок, тому Аоба більше не збирався використовувати її.
Аоба одразу взяв у руки червону книжку.
— Думаю, у мене є краща ідея.
Аоба поклав її в сумку ніндзюцу разом з чорною книгою, а потім покинув гуртожитку і пішов у сторону відділу тортур.
Час від часу по дорозі Аоба відчував на собі чийсь погляд, і незначна усмішка з'явилася на його губах.
Аоба відчував на собі свої погляди.
Але на його обличчі не було ніякого виразу.
У глибині душі він відчував, що це не дуже правильний шлях.
Це не спрацює!
Аоба мовчки думав, знаючи, що якщо він віддасть чорновий варіант Анбу з клана Яманака, вони розповсюджують його.
Навіть якщо він не мав наміру поширювати цей фрагмент манускрипту!
Ці люди не збиралися його слухати!
У результаті...
Передай, передай!
Найважливіше — це рекламування книжок!
Цю книгу написав чоловік, на якого подумають в останню чергу.
Це зробило його знаменитістю в Анбу, і кожного разу, коли він проходить повз людей, вони дивилися на нього.
Це відчуття...
Як би це сказати!
Якби це був хтось інший, хто любить пофарбуватися, або хтось, який сам займає високе становище, він, ймовірно, отримав би велике задоволення.
Але для Аби це, навпаки, є великим відволікаючим фактором. Його власний стиль дуже стриманий і неброський, він не любив, щоб його помічало занадто багато людей.
Тепер же.
Йому було трохи не по собі.
Враження про клана Яманака в його серці знову знизилось.
Схоже, що...
Потрібно шанс прояснити ситуацію.
Пора виводити Учіху Фугаку!
***
І через деякий час.
Аоба прибув у маленьку темну кімнату відділу тортур.
Зараз.
Там було незвично тихо.
Усередині не було чутно ні звуку.
— Все не на службі!
Відстань від гуртожитку темного відділу до відділу тортур була не дуже великим, так що він встиг це зрозуміти.
Итак.
Аоба повернув голову і пішов у напрямку кабінету Моріно Ітона.
Його думки були простими.
Оскільки Данзо був цінним для Конохи.
Тоді його можна врятувати.
Але це не буде справжнім спасінням, не може бути безкоштовного порятунку без будь-якої користі. Він не міг зробити такий вчинок, який був характерний живому Будді.
Тепер, коли рішення було прийнято.
Він просто піде до Ітона і скаже йому все в обличчя.
Це не тільки плата старшому братові за те, що він дбав про нього весь цей час, але й дозволить Ітону повернути послуги Данзо.
Через кілька хвилин.
Аоба підійшов до дверей кабінету Ітона.
Двері в кабінет була закрита, і, судячи з відчуттям, він не повинен тут знаходитися.
Тим не менш, він постукав у двері.
Тук-тук...*
На глухий стук з кабінету Ітона не було відповіді, і вже можна було впевнено сказати, що всередині нікого немає.
Тож...
Тепер він міг бути впевнений, що Ітон пішов додому!
« Піду до дому брата Ітона".
Аоба розвернувся і відразу ж покинув відділення тортур. Він читав спогади Моріно Ітона і знав, де знаходиться його дім.
Вийшовши з відділу тортур, Егуд пішов у центральну частину Конохи.
Шинобі, чуунини і джоуні Конохі.
Усі вони жили у внутрішньому колі села.
І користувалися добрими перевагами!
Майже через півгодини.
Аоба підійшов до дверей одного з будинків і, стоячи там, підняв очі на поступово темніше небо і трохи заміявся.
Згідно з спогадами.
Цей чоловік, Ітон, любив за деякий час до того, як лягати спати, гратися зі своєю дружиною з імітацією тортур.
Навіть Аоба не знав, чому ці двоє так захоплені цією частиною.
Можливо...
Вся справа у складі розуму!
Один любить катувати, а інший хоче, щоб його мучили. І емоції збудовуються за допомогою порки щоночі.
Просто...
Аоба задавався питанням, чи не знаходяться ці два зараз в середині сеансу.
Після невеликого коливання.
Аоба підняв праву руку.
Тук-тук...*
Роздався тихий стук у двері.
Хоча звук був невгамований, його чули люди в домі.
Аоба не хотів робити це занадто голосно і порушувати спокій Ітона всередині, але він був не з тих хто довго чекає, тому йому довелося дуже постукати в.
— Хто там?
Через двері пролунав неприємний голос, який був власником якого був саме Моріно Ітон.
— Брат Итон, это я, Аоба.
Аоба відчув трохи полегшення, почувши голос Ітона, він ясно чув нетерпіння в тоні його голосу, але було зрозуміло, що це не турбувало його, і що гра у тортуру ще не почалася офіційно.
*Скрип...*
З скрипом дверної панелі двері до резиденції Ітона відчинилися.
Зараз.
Ітон, одягнений в сіро-благородну нічну сорочку, стояв у дверях, здивовано дивлячись на підлеглого, який ніколи раніше тут не був.
- Щось сталося?
У Ітона виникли багато запитань. У нього було туманне відчуття, що щось сталося, інакше не було б необхідності, щоб Аоба шукав його будинок, і щоб хтось з характером Аби взяв на себе ініціативу...
- Справді, дещо сталося.
Абоба кивнув, потім подивився на дверної проми позаду Ітона і перевів погляд на нього та запитав: - Брате Ітон, як ти думаєш, нам краще вийти і знайти місце для розмови або нам варто зайти до тебе поговорити?
— Почекай, поки я переодягнуся, Ібіки треба зробити домашнє завдання! — Сказав без вагання Ітон, потім кивнув Аобе і додав. - Почекай мене тут хвилинку.
— Ладно.
Аоба не докопувався до думок Ітона, а його спогади були дуже чіткими щодо звичок.
І не тільки це.
Аоба нахилив голову і подивився вгору, зауваживши слабкий світло, що проник через вікно вгорі.
Кімната Моріно Ібіки була нагорі.
Місце, де Ітон і його дружина бавилися в підвалі.
Однак.
Усередині будинку все одно розкинув реквізит.
Оскільки Ітону вже пізно відбиратися, він поспішив до Егуда і зайшов всередину, щоб переодягтися та вийти з дому.
Через кілька хвилин.
Ітон перевдягався у свій звичайний одяг і вийшов.
Він стояв у дверях і дивився на Аобу.
- Аоба, ти ж ще не їв, вірно? Я знаю гарну барбекю-ресторан з спокійною обстановкою. Він ще не повинен бути закритий, давай підемо туди і поговоримо! — Сказав Ітон, його тон був спокійним і без злості. Якби інший чоловік постукав у двері, він би розсердився, але перед ним був Аоба, навіть якби в нього було більше претензій до серця, то не наважився б висловитися.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno