Я не зацікавлений у підвищення! I
Коли він слухав Фугаку, то відчув себе занадто гордим!
Він навіть просив його не втягатись у цю справу!
Можна сказати, що це ідеальне потрапити в точку серця Аоби.
— Брат Фугаку, не хвилюйся. Я нічого не знаю і точно не зруйную твій план!
Аоба відразу ж кивнув.
Він міг би сказати, що не міг дочекатися!
На думку Фугаку, Цзяші вже порівнювався з Орочимару і не було сенсу щось говорити.
Не кажучи вже про пояснення Орочимару.
Навіть якщо Уехара Рурі повстане і пояснить все Фугаку, він йому не повірить.
Фугаку вже вирішив цю справу завдяки своїй бездоганній аргументації.
Насправді.
Це було досить незручно.
Навіть Аоба не сподівався, що йому вдасться так чисто відпочити.
Чудово!
Аоба внутрішнього кивнув на аргументи Фугаку!
Спочатку, коли він його знайшов, він подумав, що Фугаку знайшов якісь докази, які вказували на нього, залишені Рурі, і це змусило його дуже нервувати.
Тепер здається, що...
Уехара Рурі гідний бути головою Анбу Деревні Скритого Хмару!
Незалежно від того, чи дійсно він думав, що Цзясі - це Орочимару або він хотів забрати Орочами з собою перед смертю...
У будь-якому випадку.
Він досяг своєї мети.
Тепер Орочимару став об'єктом підозр Фугаку, так що все стало ще цікавіше.
Серце Аби віддавав хвалу не тільки Фугаку, але й Вехар Рурі, який перед смерть зробив йому послугу і настільки розумну, ніби все підбудували небеса!
— Аоба, дякую тобі за сьогоднішній день, якби ти не ризикнув відвести мене до місця знаходження трупу Уехари Рурі, то я б не міг досягти правди і в кінцевому підсумку жив би у жалю до кінця своїх днів! — Дзвонив Фугаку серйозним тоном.
— Эм... Я зробив не так вже й багато!
Клан Учиха — це дійсно легендарний клан з найвищим рівнем емоцій. Вони можуть жити в жалю до кінця своїх днів, не в силах вийти з темряви?
Їхня стійкість надто слабка!
Но...
Аоба ретельно все обдумав і дійшов висновку, що це справді так!
Після смерті свого молодшого брата, Учіхи Іуна, Мадара так і не вийшов з цього стану й до самого кінця носив образу на смерть його брата.
Те саме можна сказати і про Обіто, який до самого кінця думав про Рін.
Фугаку трохи більше інтроверт, ніж ці двоє, він не виражав свої емоції так ясно, але це не означає, що в його серці немає емоцій, просто він їх пригнічує.
Тепер, коли Фугаку знав, що Орочимару вбив Кая, мета стала ще виразнішою і він націлився тільки на нього.
— Не за що.
Аоба негайно кивнув Фугаку, з радістю приймаючи подяку.
Ця маленька ввічливість.
Не було потреби робити це занадто лицемірно.
— Брат Фугаку, якщо це все, то я повернуся до себе, сьогодні у мене рідкісний вихідний! — З усмішкою сказав Аоба, і подивився в сторону вікна. Судячи за кутом сонячного світла, був майже полудень, вони розмовляли протягом довгого часу.
— Я проведу тебе!
Фугаку відразу підвівся. Він не почав приховувати від Аби, він вже сказав все, що хотів, не було необхідності говорити решту.
Кінець кінцем.
Чим менше Аоба знав.
Тим менше залучений.
Відповідно, тим менше загрози.
Фугаку в багатьох речах як і раніше тримався, не гаючи розуму і не пуська все на самоплив.
Фугаку знав, що питання про Кая був пов'язане тільки з Орочимару, йому просто потрібно знайти Оросімару, не було ніякої необхідності втягувати до цього Аобу.
- Ні, я можу повернутися сам, якщо ти послідуєш за мною, це буде занадто помітно.
Поки Аоба говорив, він приготувався зняти одяг клана Учиха.
Хоча він прагнув цього одягу.
Адже на ньому був герб клана Учиха.
Якщо він одягне цей костюм і щось натвередить.
Люди інстинктивно заздрять клан Учиха!
Не кожен може придбати одяг з гербом клана.
Но...
Цей об'єкт одягу.
Аоба повинен був залишити тут.
Його не можна відняти!
Відразу.
Аоба встав і зняв одяг, на якому була емблема клана.
— Брате Фугаку, дякую за одяг. Він обережно склав її і поклав разом з плащем та маскою.
— Хм.
Фугаку задоволений кивнув. Він помітив деталі, які зробив Аоба, так як був дотошним і любив порядок у всьому. Коли Егуд усе склав, це було добрим знаком того, що він пам’ятає про це.
— Тоді я тебе не проведу!
— Позаботься о себе!
— Зрештою ми зустріли Орочимару!
- Я не впевнений, чи ми залишили якісь докази, які могли б вказати на наші особистості.
— Краще бути обережним!
Фугаку був дуже стурбований цим питанням.
- Зрозумів.
Аоба кинув. У плані обережності він був краще Фугаку, він ніколи не дозволить собі залишити сліди, і навіть якщо він це зробить, це буде щось про клану Учиха, що без ніякого відношення до нього самого.
Адже тепер його клон вже повернувся б у гуртожиток і почав швидко закінчувати розповідь про вчителя Академії ніндзя.
Коли клон зробив цей шлях.
Його багато хто бачив.
Якби Орочимару помітив щось пізніше і провів невелике розслідування, то не запідозрив би його.
Це всі приготування, які Аоба зробив для себе.
Відразу.
Аоба встав і вийшов з дому.
Фугаку встав і пішов позаду Аби.
— Я проведу тебе.
Фугаку був все ще дуже добре підкований в цій області, він не міг проводити Аобу назад у відділ тортур, але він все ж без проблем проводив його до виходу.
Аоба лише кивнув головою і пішов коридором на вулицю.
Він вже двічі був тут.
За один день.
Він добре знав, де вихід.
Він спустився по сходах, пройшов по коридорах і, нарешті, підійшов до вхідних дверей, потім повернув голову і подивився на стоїть позаду нього Фугаку.
— Ось і все, брат Фугаку, я піду, - сказав Аоба, кивнувши.
— Добре!
Фугаку злегка усміхнувся, а потім без зайвих слів розгорнувся і повернувся на свою вілу, недбало закривши за собою двері.
Побачивши, що Фугаку відходить, фігура Аби мілина, він схопився на ноги і швидко побіг у бік лісу.
І майже миттєво.
Егуд опинився перед стовбуром дерева.
Він підняв праву руку.
Приторкніться до стовбура дерева.
*Бз-с!*
З припливом чакри, що виходить з правої руки Аби, на стовбурі дерева з'явилось чорне коло.
Після.
Аоба негайно застосував до дзюцу Грім, який літає від Бога.
Він зник у мить ока, і відразу ж повернувся в гуртожитку.
Відразу після повернення.
Він відразу побачив клона, який сидів за столом і писав історію білого вчителя школи ніндзя.
Здається...
План пройшов успішно.
Клон дійсно повернувся, прикувавши увагу людей.
— Продовжуй писати.
Аоба кивнув клону, бо для нього зараз були б обтяжливі спогади.
Це була втома не тіла, а розумового.
Ніби він грав у гру в режимі онлайн з високою інтенсивністю.
Все, з ким він зіткнувся були жалюгідними.
Але навантаження на розум стало більшим.
Це було нелегко.
Навіть якщо він фізично не виснажений, то розумовий змога!
Саме так почувався Аоб: він створював все більше і більше слонів, і кожного разу, коли відмінював їх, це було важким тягарем на його дух і викликало втому.
Це відчуття не дуже добре...
Часто чим складніша інформація, тим глибші почуття вона викликає.
Однак.
Це має як переваги, так і недоліки.
Перевага була в тому, що коли він дозволяв своєму клонові тренуватися, читати спогади або вчитися, то не відчував втоми, це означало стомлюваність.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno