Як ці тіла опинилися тут? I
Аоба пішов по темному коридору. Тепер, коли він знову був тут, він відчував себе дещо інакше, ніж вчора.
Коридор став...
Більш похмурим і холодним.
Не зрозуміло, чи тому це, що тут більше не було свічок.
Аоба контролював чакру в своєму тілі, направивши її до очей, так що він бачив шлях перед собою чітко, навіть у непроглядній темряві.
Це був закруглений коридор.
Поступово він опускався все нижче і нижчим.
Це було ясно видно.
Стала нісхідна структура.
« Зараз під моїми ногами повинен бути Корень, і якщо я правий, то тут обов'язково буде вхід."
Аоба мовчки обмірковував. У коридорі зараз було надзвичайно тихо, ні єдиного звуку, саме з цієї причини він не вирішував шуміти, боячись, що його виявить хтось із присутніх.
Він не знав схему цього місця.
Аоба обережно пішов по колу низхідного проходу, і після майже десяти хвилин безперервної ходьби він підійшов до кінця коридору.
Тут були кам'яні двері.
Аоба приходив сюди і раніше.
Далі вниз вели сходи.
Аоба встав біля кам'яних дверей, він не почав відразу ж штовхати її, а уважно прислухався до руху навколо.
Не було чути ні звуку.
І тоді.
Аоба повільно штовхнув кам’яні двері.
Перед ним з’явилася сходинка вниз.
Він почав спускатися по одній сходинці за раз.
І коли його ноги торкнулися поверхні рівного коридору.
Аоба відразу зрозумів, що це місце розташоване між першим поверхом Корня і надземним.
Слідкуючи за цим коридором.
Аоба дізнався місце, де він і інші читали спогади.
Але це лише одна з прихованих дверей.
У стіні коридору.
Що стосується того, що було далі всередині.
Ніхто не знав.
У той момент.
Аоба крок за кроком попрямував всередину.
Через деякий час.
Він підійшов до дверей, через яку проходив минулого разу.
І злегка замішався на мить.
Але все ж штовхнув її.
*Грохот...*
З серією звуків.
Кам'яні двері відчинилися.
Всередині кімнати було так само темно, як і раніше.
Але Аоба міг відрізнити тіла ніндзя Деревні Скритого Хмару на цих платформах.
— Хм?
Аоба раптом відчув трохи здивування.
- Чому ці трупи не прибрали?
В голові Аби постало питання. Але зараз тут взагалі нікого не було, так що йому не потрібно поводитися ввічливо, і він міг прочитати всі спогади цих трупів.
У мить ока.
Аоба витягнув праву руку.
І по черзі торкався голів цих трупів.
[Динь! Читання пам’яті успішно! Нагорода...]
В голові Аби продовжували роздаватися чіткі електронні гудки, і разом з цими звуками система видавала один дзюцу за іншим.
Усі ці дзюцу не були високої ранги.
І було багато повторюваних.
Це було щось подібне до того, що Аоби могли розуміти ці дзюцу.
У той же час.
Потік спогадів зацікавив його.
Це були спогади ніндзя з Деревні Скритого Хмари за все своє життя.
Спостерігати за ними зараз не мало сенсу, врешті-решт, спогади ніндзя з Кумо не могли порівнятися зі спогадами радника.
Після того, як Аба закінчив читати всі спогади, він підійшов до дверей цієї кімнати.
Але він не виходив.
А залишився за кам'яними дверима.
Він підняв праву руку.
І його долоню притиснулася до стіни поруч.
*Бз-с!*
Аоба контролював чакру, щоб вона виплеснулася на стіну поруч з кам'яними дверима.
І миттєво перетворилися на чорне коло.
Це була не що інше, як формула Грімового Бога.
Після того як з'явився коло, він вписався у загальну темряву і не міг бути виявлений без надзвичайно уважного спостереження.
Коли Аоба виконував свою місію.
Він думав залишити тут формулу.
Але в той час.
Шикі, який знаходився поруч.
Спостерігав за ним.
Через це у нього не було можливості для цього.
Якби він ризикнув.
То міг бути виявленим.
І.
Доведено фактами.
Цей Шикі дійсно здатний на все!
Якби формулу було виявлено, все стало б набагато важчим і не таким зручним.
Після того як Аоба намалював формулу, що було рівнозначне тому, щоб залишити тут координату він вийшов з дому, повільно відкрив кам'яні двері і заглянув вглиб.
Попереду нього як і раніше була темрява.
Конца якої не було видно.
Обличчя Аоби стало серйозним.
Тепер все вийшло за рамки його очікувань.
Все пройшло набагато більш гладко, ніж він міг собі уявити.
Оскільки тут не було формули, він був змушений увійти через парадний вхід.
Саме тому він вирішив використати свій зовнішній вигляд.
Навіть, якщо його виявлять.
Він міг використовувати привід доставки книги Данзо і зам'яти справу.
Звичайно.
Він також міг замаскуватись.
Тоді він використовує техніку Гріма, що літає, щоб втекти після того, як його помітять.
Але це відкрило б факт, що він міг використати техніку Гріма, яка літає Богом.
Поки що.
Аоба відчував, що єдине місце, де він розкрив свій просторово-часовий ніндзюцу.
Це було у битві з Орочимару.
Крім цього.
Навіть коли він проник у Корень під виглядом Цзясі, щоб завдати удару по Вебарі Рурі.
Він представив лише синхронізований зворотній заклик.
І тому.
Аоба вважав, що важливо не розкривати, як хтось оволодів технікою літає Бог Гріма, поки це не стане абсолютно необхідним.
А тим більше, що при виявленні його також заклеймать як порушника.
Крім того, якщо він застосував техніку Гріма, що літає на Бога, то це допоможе йому у цьому.
Саме тоді всі дізнаються, що це був саме він.
Це був хвіст, який він не хотів залишати позаду.
Но.
Тепер все було інакше.
Аоба зайшов настільки далеко, наскільки міг досягти з його статусом.
Якщо він піде далі.
Тоді ви не зможете відвіритися, навіть книгою Данзо.
Потрібно змінити особу.
Аоба негайно виконав Танець Шикіґамі, перетворившись на аркуші паперу, а потім через цей папір він сповнив Технік трансформації, змінивши свій вигляд.
Аоба трансформувався в Шикі.
Після.
Потім він дістав з сумки приготовлений плащ.
І прикрив голову.
Це була причина, чому Аоб перетворився на Шикі.
Перше - після того, що сталося вчора, він відчував, ніби Шикі не був хорошою людиною і якщо б у нього була можливість, то він міг би дозволити Шіки отримати кілька тумаків без спостережень сумління.
Інша справа, щоб з'явитися тут, абсолютно неможливо використовувати сторонні особистості, це майже неможливо.
Якщо використовувати людину з Конохі.
Ні в чому невинної людини...
Така людина не повинна звинувачувати себе.
Це також була причина, чому Аоб вирішила перетворитися на Шікі.
Після завершення перетворення.
Аоба мовчки ступив в коридор.
Через кілька хвилин.
З'явилася ще одна кам'яна двері.
Ці кам'яні двері були точно такого ж стилю, як і попередня.
Не було потреби навіть думати про це.
Планування всередині, мабуть, теж було подібне.
Подумавши про це.
Аоба притулився до кам’яних дверей і прислухався до руху всередині.
І не виявив ні звуку.
Майже точно.
Усередині нікого не було.
Відразу.
Аоба більше не вагався.
І штовхнув кам'яні двері.
Гул...*
Роздався ще один важкий звук.
Кам'яні двері відчинилися.
За нею була кімната.
Всередині кімнати стояли залізні столи.
Все в тому ж стилі, що і у попередній кімнаті.
І.
Не тільки столи були однаковими.
Але й те, що на них лежали тіла.
— Це...
Зірочки Аби різко звузилися, коли він підійшов до найближчої платформи і сфокусував погляд на трупу.
Труп виглядав так, ніби щойно помер.
Не було ніяких ознак розкладання.
Ясно, що труп був дуже добре забазаний.
Внутрішні органи тіла було усунено.
Єдине, що виглядало непошкодженим, була голова.
- Що це за місце?
Збентеження в серці Аби стало ще глибше, і він відразу підняв праву руку й торкнувся її голови чоловіка.
[Динь! Читання пам’яті успішно! Нагорода: Вірш Огня: Дихання вогню дракона!]
В голові Аби відразу пролунав електронний сигнал, знову одержуючи дзюцу.
За рівнем цього надбання.
Він знав, що труп під час життя був принаймні на рівні чууніну.
Майже в той же час.
Потік спогадів залився в свідомість Аби.
— Спочатку прочитайте спогади всіх цих людей.
Аоба не відразу перевіряв спогади, а вирішив прочитати кожен спогад у цій кімнаті.
Разом з чітким електронним сигналом.
Потік спогадів.
Попав у його голову.
Прочитавши спогади кожного трупа, Егуд підійшов до кам’яного входу.
Піднявши праву руку і притиснув її до стіни.
Потім, контролюючи чакру у своєму тілі, він направив її в долоню і залишив формулу Того, хто літає Бога Гріма прямо з кам'яними дверима.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno