Ні, це роман, який ти написав! II
- Я голоден! — Просто сказав Егуда, прикриваючи свій живіт.
— Я не верю!
Він похитав головою і недовірливо дивився на хлопця.
— Якби ти був просто голодний, навіщо тобі треба було приходити так пізно, щоб поїсти лапи?
- Я співробітник поліції Конохі.
- Твоя брехня дурить інших, але не мене!
— Ты...
- Ти тут, щоб побачити мене, вірно?
Після того як Учиха Фугаку сказав це, кутки його рота злегка зігнулися, демонструючи лукаву посмішку, наче він відчував себе дуже красивим у такому вигляді.
— Ух... — Аоба замер на мить. Він ще ніколи не бачив такої закоханої людини. Хоч він сказав, що є поклонником Фугаку, то не можна бути таким зарозумілим.
— Я вгадал правильно! Так! — Фугаку все ще випромінював усмішку.
Це була найвірніша думка.
Останнім часом.
Кожного разу він приходив є рамен приблизно в цей час.
У вечір.
У магазині було зовсім небагато людей.
Те, що Аоба раптово з'явився тут в такий час, само по собі було чимось дуже неправильним, це зовсім не схоже на нормальне явище.
— Ты вгадал правильно!
Аоба безпорадно кивнув. Він не міг сказати, що Фугаку зовсім помилявся. Було б чудово, якби він зміг зустріти його, Аоба просто не очікував, що він дійсно зіткнеться з Фугаку біля складу торговців Країнами Води.
- Рамен готовий!
І в цей момент.
Роздався голос Теучи.
И стук.
Це вишикувались три миски з локшиною перед Учіхою Фугаку.
— Не поспішай і насолоджуйся!
Теучі сказав Фугаку, і після цього він розвернувся та продовжив приготування локшини.
Відразу.
Він поставив три миски прямо перед собою, а потім сказав Аоба, який був поруч з ним:
— Аоба, ти говори про свої справи, я спочатку з'їм рамен. Я дуже голодний, а його поїмка забрала в мене надто багато сил.
Фугаку навіть не потрудився виконати ритуал перед вечерею, сказавши це.
Відразу ж.
Він почав їсти його великими шматками.
Швидкість, з якою він їв, — це вовчья.
Коли Аоба подивився на Фугаку, йому здалося, що той ось-ось підніме миску з лапою і виллє все прямо собі в рот.
Невже він так втомився?
Хіба це були не просто два Аматерісу?
В голові Аби з'явився великий знак питання, він не те щоб не виконував дзюцу вогню раніше, ця штука не прогорить і кілька днів без випивки.
Але Фугаку використав лише два Аматеріси.
А виглядав так, ніби помирав.
Це було так, наче я був виснажений.
Аоба більше не став ні про що думати, а повернув свою увагу до Фугаку.
Відразу.
Він дістав червону книжку з кишені.
Ту саму, яку Фугаку колись дав йому.
— Хм?
Очі Фуґаку розширилися, коли він побачив книгу Аоба, яку дістав між поїданням лапші.
— Хіба це не та книжка, яку я тобі подарував?
— На ній стоїть мій підпис!
- Так ти носиш її з собою!
Обличчя Фуґаку виражало радість, і все його створіння втішалося. Він відчував, що важливий Аобе.
Оце справжній фанат!
Він носить із собою подарунок від свого кумира!
- Я думав, тобі вона не подобається! — Сказав з ухмилкою Фугаку, і саме в той момент, коли він це сказав, він не міг стриматися смішка і мало не виплюнув лапшу, яку не встиг проковтнути.
— Брату Фуґаку, я носив цю книжку з собою і використав її для запису деяких важливих речей, але зовсім недавно виникла невелика проблема - багатозначно сказав Аоба, дивлячись на книгу, він не дуже ясно висловився, а те, як він діяв, стимулило цікавість Фугаку.
- Що сталося? — Фугаку відразу ж завмер, і його ошуканство переповнило внутрішню цікавість.
- Як би це сказати...
Аоба напустив на себе важкий вигляд, насправді він не те щоб не знав, як це сказати, він вже давно все продумав.
Но.
Він просто не міг все вивалити.
Йому потрібно було показати складний погляд.
Відразу.
Аоба підштовхнув цю книгу Фугаку.
— Брат Фуґаку, я думаю, тобі варто самому поглянути на це, спочатку ти повинен прочитати те, що я написав, а потім розповім тобі про все - повільно сказав Аоба.
— О... Добре...
Фугаку на мить застиг, почувши слова Аби, але він все ж зробив те, що той сказав.
Відразу.
Фугаку побачив обкладинку книги.
Перед ним стояла дуже гарна дівчина, яку він вибрав особисто.
Це захоплююче зображення.
Він його очі, які тільки нещодавно кровоточили, почали показувати.
— Хс-з...
Фугаку зробив яскравого вдиху, як він міг подумати, що його очі почнуть боліти тільки від одного погляду на таку книгу.
Здавалося, що...
Аматеріс не можна використовувати без розбору.
Відчуття перевантаження на його тіло занадто сильне.
Це трохи приголомшило його.
І ось.
Фугаку протер очі.
Давши їм трохи заспокоїтись, він повільно відкрив очі, і миттєво його зір знову стало ясним.
Тепер все було набагато краще.
Фугаку негайно відкрив книжку.
Відразу ж він побачив власний підпис на титульному аркуші.
І відразу перейшов до наступної сторінки.
Потім він побачив назву книги.
Широ, вчитель Академії ніндзя.
Ця назва відразу привернула увагу Фугаку і змусило його серце злегка влізти.
- Аоба, ти ж не пишеш?
Фугаку сказав це, але рух його руки не забарився, і він відразу ж перекинув на наступну сторінку.
Миттєво.
Слова одне за одним відображувалися в очах Фугаку.
Його перенесло в Академію ніндзя.
Майже миттєво.
Фугаку занурився в себе.
Він широко розкритими очима дивився на написану історію, і навіть ті очі, які тільки що налилися кров'ю, більше не хворіли.
І не тільки це.
Фугаку припинив поглинути рамен.
З часом це стало повільною тратою.
Він не відривав очей від історії в книзі.
Сторінка за сторінкою він читав далі.
Повільно.
Він виявив, що лапка, яку він брав паличками, більше не смачна.
На дотик вона була сухий.
Тільки він не розумів, що змінилася не текстура лапші, а пересохло в роті.
— Це... це... це...
Чим далі Фугаку озирався назад, тим більше він відчував, що потік сили в його тілі ось-ось вибухне, і все його тіло відчувало задушливе відчуття, з яким не зрівняється навіть використання Аматерасу.
Ці слова йому знайомі.
Об'єднані разом.
Вони складалися в історію.
Ніби володіє дивною магічною силою.
Від цього тіло Фугаку прийшло в стан бойової готовності, воно наповнилось силою, зовсім не подібною до тієї слабкості, яка була у нього, коли він тільки увійшов.
- Аоба, це ти написав? — Фугаку застиг на мить і подивився на хлопця широко розкритими очима з недовірливим блиском в очах.
- Ні, це ти написав!
Аоба усміхнулась і похитав головою, кинувши багатозначний погляд на Фугаку.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno