Вчитель Академії ніндзя Широ написаний Учихою Фугаку!
Аоба відчув, що старші з клана Яманака занадто поспішає.
Вони так швидко пустили вуха.
І наслідки будуть не простими.
Голова Егуда швидко співдіяла, і ось вона вже взялася за роботу, роздумуючи про те, як вирішити цю справу.
- Брате Ітон, у мене теж є дещо, що я хочу тобі сказати.
Аоба не відповів прямо, зрештою, він вже відчув по відношенню Моріно Ітона, що той надає великого значення цій книзі.
Саме через це.
Ітону було трохи важко прийняти той факт, що є інші люди, які теж читали цю книгу.
...
Щось тут не так!
Аоба раптом відчув, що з логікою щось не те.
Згідно з його ідеєю про Моріно Ітона, він не був обережним людиною і сам дав йому « Мір Флірта ».
Якби Ітон був дрібною людиною.
Тоді не було причин дарувати йому заповітний "Мір Флірт", вірно?
Аоба злегка нахмурився при цій думці і раптово зрозумів проблему. Можливо, Ітон не був обережним, але не хотів, щоб інші заздалегідь ознайомилися з змістом цієї книги до її публікації.
Це зробить Ітон, людина, яка могла заздалегідь прочитати зміст не настільки досконалою і менш ідеальною.
- Що ж?
Цього разу настала черга Ітона, він зовсім не очікував, що у хлопця щось буде для нього, і відразу моргнув та втупився на Аобу з спантеличеним блиском в очах.
Аоба втупився на Ітона.
Але на мить засміявся.
Після деякого впорядкування слів у розумі він сказав:
— На початку дня.
- Мене забрав пан Данзо на секретне завдання, ти ж знаєш про цю справу, брате Ітон? — Повільно сказав Егуда.
— Ш-ш-ши!
Почувши це, Ітон підняв палець і помахав їм перед своїми губами, даючи зрозуміти, щоб той тримав рот на замку.
— У майбутньому не кажи таких речей зовні!
Ітон дивився на Егуда серйозним поглядом.
Як капітан відділу тортур.
Він добре знав, наскільки великою була сила і влада Данзо.
Звичайно.
Він знав, що Данзо відкликав усіх шінобі клана Яманака з Анбу.
Але Данзо не розповів їм, для чого саме.
Тепер Аоба вирішив розповісти про це.
Дуже небезпечні слова, насправді.
— Я розумію, що брат Ітон не є чужою людиною і я можу спокійно розповісти про це. Аоба відразу пожартував, а усмішка на його обличчі виявляла впевненість в Йонині.
- Не кажи таких речей навіть мені, нікому. Якщо хтось почує їх, ти будеш у небезпеці, як тільки слух досягне вух пана Данзо - обличчя Моріно Ітона було дуже серйозним.
— Я розумію, — кивнув Аоба. Він знав, що Ітон хотів для нього тільки доброго, і подробиці секретної місії не повинні бути розказують сторонній. Але він лише хотів попросити Моріно Ітона про допомогу, тому сказав це вголос.
- Давай, після того як ти розповіси мені, зроби вигляд, що цієї розмови не було! Нікому не кажи про цю тему. Будь-яка таємна місія дуже важлива, і зберегти її в таємниці - основне правило для нас, Абу, — сказав Ітон з надзвичайно серйозним виразом обличчя. Коли він попросив Абу назвати його старшим братом, то вже ставився до нього як до молодшого брата у своєму серці.
— Я знаю.
Аоба важко кивнув, потім глибоко зітхнув і сказав:
— Я не буду вдаватися до цієї секретної місії, хіба що скажу, що ця місія була мені не по зубах, тому я був зайнятий написанням розділу, — сказав низький голосом Аоба.
- Що?
Очі Ітона розширилися, і його погляд засяяв від очікування.
- Ти маєш на увазі... є новий розділ?
Хвилювання наповнило вираз обличчя Ітона, було відчуття, що він відкрив новий континент, який набагато перевершив його очікування.
«...»
Коли Аба побачив такий вираз обличчя, він на мить втратив дар мови.
Чи має продовження значення?
Хіба це не новий розділ?
Він ...
У захваті?
Аоба відчував, що в зосередженні Ітона було щось дуже неправильне.
Справедливо.
Що його повинно хвилювати, чому він не зміг виконати місію.
Або він повинен критикувати його за те, що він писав під час виконання місії.
Чому зараз це здається ...
Ніби це жарт!
Він зосередив увагу на останньому розділі.
— Ну... да...
Аоба безпорадно кивнув, він навіть здогадався, які слова скаже Ітон після.
- Швидко покажи мені!
Ітон негайно витягнув руку, розсунувши п'ять пальців, долоню вгору, підставивши свою кваліфікацію в вимогливій позі.
— Брат Итон... Я ще не закінчив... — Він сказав, і на його обличчі раптово з’явилися зморшки.
— Те, що ти сказав, занадто хвилююче! По - перше, подумай про те, що́ можна говорити. Поки ви думаєте про це, я встигну прочитати розділ.
Ітон все ще зберігав позу з піднятою рукою, і поки він говорив, його друга рука потяглася до ящика і дістала іншу книгу.
Саме цю книгу Ітон використовував спеціально для запису.
Він не тільки повинен був прочитати останні розділи.
Але і переписати в свою книгу.
Таким чином, він зможе переглядати їх коли захоче.
— Добре... Добре...
Аоба не знав, як описати свої почуття, дивлячись на нетерплячий погляд Моріно Ітона.
Відразу.
Він простягнув руку в підсумок.
І дістав червону книгу.
Вручивши її Ітону.
- Аоба, це твоя провина, якщо ти написав, але не сказав про це.
Взявши книгу, передана йому Аобою, Ітон нарочито насупився і прийняв позу, наче він сердиться, але, звичайно, він тільки прикидався злодієм. Аоба відчував це.
— Я... Наступного разу я буду пильнішим...
Аоба розумів, що коли його начальник висловлює невдоволення незалежно від того чи він має право на це, то не мав жодного значення.
Просто визнай і покінчи з цим.
Потім скажи, що виправиш це в майбутньому.
Якщо говорити таким чином, то ви нічого не втратите і зменшите гнів вашого начальника та закінчите безглузду суперечку з мінімальними витратами й витратою.
- Так краще!
Ітон був задоволений виразом обличчя Аоби і відчув велике полегшення, потім акуратно розкрив червону та сів прямо, визираючи цілком серйозно.
Шах...*
Ітон швидко перевернув сторінку на останній розділ, його очі миттєво сфокусувалися на кожному слові.
Продовження!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno