Жоден з вас тут не перший раз!
Пояснення Егуда дійшло до всіх присутніх, і всередині них з’явилося сильне відчуття радості.
Зустріч з демоном у котячій масці в підрозділі тортур.
Вона була дуже сумною.
Але щастя.
Що вони тут вперше!
Знаєте...
Перший раз надзвичайно цінний!
Після його використання.
Другий шанс не буде!
Тепер страх у серці кожного поступово послабився.
У них був шанс!
Навіть у торговців світу Води з'явилась надія.
І це стосувалося їх!
Такі думки швидко пронеслися в їхніх головах, розслабивши їх.
Врешті-решт, вони чули історії про демона ще до того, як прийшли сюди, і всі знали, що перший раз демон був дуже м'яким, але після він ставав незрівнянно диким.
Торговці країни Води відчували, ніби інша сторона жартувала.
Навіть допиту не було?
Просто їх відпустить?
Якби вони самі не знали, що нічого не зробили, то могли б подумати, ніби їхні люди підкупили цього мученика.
Або, може бути ...
Ті, хто не знав цього, могли подумати, що він шпигун з Кірігакуре.
Однак.
Ніхто з них не наважувався спитати про це.
Такі запитання не так просто поставити.
Запитай вони ще хоч слово, їх можуть залишити тут, і це буде втрата.
Тепер вони могли піти.
І просто скористаються можливістю.
Ліддер продавців дивився на Егуда, і його погляд тривав більше десяти секунд, тому що він ще відчував недовіру.
— Ви можете йти.
Непоганий голос Аби знову задзвонив, і він трохи підштовхувався.
Як тільки він закінчив вимовляти цю фразу.
Нетерпіння затіснило його темні очі, які були видно натовпу через отвори маски.
— Не виніть мене в тому, що я не буду ввічливий, якщо ти зараз же не втратиш.
Голос Аоби миттєво став набагато серйознішим, а в погляді прослідковувалося нарікання.
— Ми йдемо!
Як лідер торговців наважився б тут затриматися? Він відразу вийшов з тестової.
З відходом лідера.
Торговці один за одним пішли за ним.
Вони виходили з кабінки під заздрісними поглядами інших підозрюваних.
Але коли вони вийшли за двері, то торговці зупинились.
Довкола було темно.
Він був посеред темного коридору.
Демон вигнав їх, і це було добре, але вони не знали куди йти.
І не тільки це.
Вони стояли в коридорі.
До вух їх доносилися ледве уловлені звуки тортур.
Ніби десь помахували батогом.
Тільки ці звуки були не дуже чіткими, тому люди могли ігнорувати їх.
Деякий час.
На їхніх обличчях було написано здивування.
Вони подивилися один на одного.
І вони не знали, чи це правда.
- Босе, куди ми тепер?
— Тут суцільна темрява, я погано бачу дорогу, як ми зможемо йти?
- Що за демон у котячій масці? Він нас відпустив чи ні?
— Верно! Він навіть не сказав, що візьме нас на час! Ми можемо зрозуміти, що у нього немає часу, але хоча б домовся з кимось, щоб нас вивели!
- Цей демон занадто поспешений!
— И так без кінця!
—...
Вийшовши з кабінки, ці торговці заговорили між собою. Вони відчували дивакуватість ситуації.
Вони всі говорили про Абу.
На їхніх обличчях був різний ступінь незадоволення.
Ніби вони не дуже погоджуються з тим, що зробив Аоба.
— Заткнитесь! — Раптом строго крикнув лідер торговців, і відразу після подивився в напрямку дверей тортурної.
Вони стояли біля дверей.
І не відійшли ні на крок.
Зсередини кабінки не доносилася ані звук.
Но...
Від цього лідера торговців країни Води відчув страх.
Він просто не знав, чи був той факт, що зараз він не чув ніяких звуків, пов'язаних з хорошою звукоізоляцією кабінки або з тим що зсередини взагалі не доносилося жодних звукових звуків.
Він раптом відчув, що з головами цих торговців, які прийшли разом з ним, щось не так.
— Не варто так говорити про людину, коли вона щойно звільнила нас! — У лідера торговців розширилися очі, і він окинув поглядом кожного з продавців, сенс був ясний і очевидний.
- Босе, він залишив нас тут, куди нам йти?
— Я сильно сумніваюся, може це його підстава, а?
- У мене теж таке відчуття!
- Щось тут не так!
- Невже він не хоче залишити нас у спокої?
- Це темне місце, де навіть дороги не видно, як нам вибратися? Я дуже сумніваюся в його намірах!
—...
Торговці, почувши нагадування лідера, все ще скаржилися з ображеними особами.
— Заткнитесь!
Лідер був готовий вирвати в них серце, і, вимовляючи ці слова, він знову подивився убік тортурної двері.
Рухи не було.
На щастя... На щастя...
Тільки коли лідер повільно зітхнув з полегшенням, а потім знову звернув свою увагу на торговців.
- Ви помрете, якщо хоч хвилину помовчите? - Він кинув їх запеклим і лютим поглядом, і ясно побачив незадоволення в очах цих людей, що ще більше засмутило його.
Цього разу після повернення.
Йому доведеться змінити групу.
Торговці мають лідера, а інші слідували за ним по роботі.
Схоже на те, що коли б старший брат очолював команду, яка спустилася до моря, щоб займатися бізнесом.
Є багато лідерів.
Існує також безліч торговців.
Тепер цей лідер збирався замінити цих торговців.
Вони занадто дурні!
Такі безумні люди просто не здатні на надто проникливі вчинки.
І легко втягнуть себе у неприємності.
- Так, послухайте мене...
Ліддер продавців підтиснув губи, і саме в той момент, коли він збирався вимовити свої наступні слова, він знову подивився на двері тортурної.
Нерозбірливий погляд звідти.
Налякав його душу.
Він не знав, коли.
Але в дверях кабінки стояв чоловік.
Цей чоловік був одягнений в чорну форму Анбу, а на його обличчі була біла маска у вигляді котячої морди. Чи це не той демон, який був всередині кабінки?
Тільки...
Цього разу.
Голова торговців волів називати його привидом у котячій масці.
Невідомо, коли він вийшов.
Тихо і беззвучно.
Не роблячи ні найменшого руху.
Ніби привид.
— Хс-з...
Коли лідер застиг, місцеві торговці подивилися в сторону дверей і відразу всі побачили демона й не могли втягнути холодне повітря.
На мить.
У коридорі запанувала тиша.
Ніхто більше не наважувався скаржитися.
Один за одним вони з жахом подивилися на демона в котячій масці.
У даний момент.
Аоба також був у досить поганому настрої.
Він просто подумав, що в спробній занадто тісно, до того ж є можливість використовувати цих торговців, відповідальних за передачу інформації у країні Води, тому вирішив лише відпустити їх.
Но...
Вони не тільки не пішли.
Але навіть стовпилися біля його дверей.
І поливали його брудом.
І навіть якщо їхні плювки не були гучними.
У цій спокійній атмосфері.
У маленькій кабінці.
Кожен допитований підозрюваний був добре чутний.
Від цього обличчя Аби за маскою миттєво покрилася зморшками, і він розлютився.
Саме тому.
Він крок за кроком попрямував до дверей.
Все це відбувалося на очах підозрюваних.
Несподівано в них з’явилося почуття образи, бо вони не могли зрозуміти, що торговельні купці з країни Води є незадоволеними.
Аоба вийшов з кабінки.
І встав у дверях.
Мовча, він дивився на тих торговців, які поливали його брудом.
Він ніколи не бачив таких людей!
Аоба відчув, що йому відкрили очі.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno