Мій меч дуже великий, будь ласка, потерпи! I
Аоба дивився на те, що відбувається перед собою, задоволений результатом.
Від самого початку, коли він почав планувати все те, чого хотів досягти, це щоб третя світова війна Шинобі відбулася раніше і Коноха не була основним місцем битви.
Але село просто має бути залучене, і вона не може продовжувати залишатися такою ж убогою та постійною, як раніше.
У нинішньому Конохі.
Достатньо однієї такої людини, щоб усі були такими.
Знаєте...
У звичайному ході історії третя світова війна стала поворотним моментом для Конохи від процвітання до занепаду.
Під час війни загинуло так багато еліти села, що село було в стані дефіциту доти, доки Четвертий Хокаґе не став на посаду.
Це продовжувалось до набагато пізнішого часу.
Навіть пізніше, коли делегація з Кумо прийшла до Коноху, щоб отримати б’якугана після того, як Хінато вбив їх, вони все одно зробили пожертву в обмін на прощення Деревні Скритого Хмлака.
Тепер такі речі можуть бути представлені в зовсім інший спосіб.
Аоба роздумував.
Якщо після його попадання в цей світ.
Трагедій, який розчарував його в минулому коли він дивився анімі "Наруто" вдасться уникнути
Тоді він прийшов не даремно.
У деяких речах.
Стояти осторонь і нічого не робити неможливо.
Звичайно.
Аоба не збирався відкривати свою особистість, втручаючись у ці справи.
Після стількох років.
Він став дорослим.
Усвідомлення того, що можна досягти успіху в житті і використовувати різні методи та засоби для досягнення своїх цілей.
Як і цього разу.
Усе почалося з того, що він зустрів Фугаку, коли в той день їв лапшу в Ічіраку Рамен.
Після того як стало відомо, що третій прийме делегацію з Деревні Скритого Облака для обговорення мирних переговорів між двома селами, і скарг Учіхи Фугаку в голові Аоби зародився план.
Через серію підготовок.
Кінцевий результат був наступним.
Не те щоб він від самого початку розраховував на таке, він просто задав темп, і саме люди з відповідних сіл зайшли так далеко.
Зараз.
Аоба стояв на скелі.
І дивився на вогонь, що палав за брамами Конохі.
А потім його фігура мілина і зникла в повітрі.
***
Біля воріт Конохі.
У той момент, коли вибухні печатки на дереві викликали вибухівку, першими, хто пережив сильний удар, були найближчі ніндзя Деревні Скритого Хмарака.
Полум'я раптово охопило крихке тіло радника Кумо.
Йому взагалі не дали часу на реакцію.
Розжарена гарячка продовжувала обпікати його, розплавляючи шкіру миттєво і спричиняючи сильний біль.
До того ж.
Найближчих ніндзя, які несли стовбур дерева, збили з ніг.
За їхніми тілами стався сильний вибух.
Наче полум’я з близької відстані обпалює їхні обличчя.
Усі ніндзя Кумо лежали на спинах, поранені жаром і сильною ударною хвилею від печаток.
Швидко зреагував лідер Деревні Скритого Хмари, елітний ніндзя, Нунорай.
Йому було байдуже на всіх інших, оскільки він перебував у ситуації, коли в нього були серйозні проблеми з охороною хоча б себе.
Саме тоді, відступаючи.
Він використав трохи чакри, що залишилися в його тілі, щоб сформувати броню блискавки відбиває стільки урни, скільки міг, і використовував силу вибуху для того, аби відлетіти назад.
Полум’я від детонації вислизнулося на сусідній ніндзя Конохі, надсилаючи струмені гарячого повітря.
Все це сталося і закінчилося так швидко, як тільки могло.
У той момент, коли друку спалахнули, всі присутні зрозуміли це, але ніхто нічого не міг зробити, крім як спостерігати за вибухом.
Що стосується того, хто постраждає від полум'я.
Це було питання долі.
Ніхто не міг знати цього заздалегідь.
Поступово.
Коли вибух вщухає, земля спалахнула полум’ям.
Кілька ніндзя Кумо повзали, кричачи в агонії. Їхні тіла горіли палючим полум'ям, і хоча вони ще не померли, але не було ніякої можливості врятувати їх.
І без того виснажене тіло Нуорая відчувало ще більший біль після удару, краплі крові стікали по його звисаючих пальцям.
Але тепер він не мав часу піклуватися про це.
Йому не вистачало часу на вибір.
Біля воріт панував безлад після вибуху.
Але Шенобі Конохі не постраждав.
Усі, що повзають по землі були з Кумо
І їх вже ніяк не врятувати
Найважливіше...
Що головний учасник цих переговорів, радник Кумо, вже був поглинутий полум'ям.
І Нунорай зрозумів дуже очевидну річ.
Все дуже суворо і реалістично.
Тепер, коли делегація Деревні Скритого Хлака возз'єдналася, він поняття не мав, про що група збиралася говорити з Конохою.
Він був єдиним з шинобі Деревні Скритого Хмарака, який зміг врятуватися живим.
Дерево з печатками, яке вони притягли, хоч би що думали мешканці Конохи, це виглядало наче напад.
У такому випадку.
Якщо він не піде зараз.
Це вже не буде!
За одну мить в голові Нунора промайнуло багато-багато поглядів, і він відразу ж вирішив покинути Коноху та повернутися до Кумо.
- Я не можу тут померти!
Очі Нунора виявилися рішучими. Він не боявся смерті, і просто не міг ось так померти. Він мав повернутися і доповісти пану Райказі про те, що сталося, інакше ніхто в Деревні Скритого Хлака не дізнається правди.
Відразу.
Не задумуючись, Нунорай повернув голову прямо в напрямку воріт Конохи.
Зараз він знаходився недалеко від воріт, до того ж вибух розділив простір, через що шинобі Конохі опинилися на відстані від нього.
Це був ідеальний час для втечі з села.
Інакше.
Йому доведеться зіткнутися з ситуацією самому.
Відчувши на собі відвертий погляд шінобі, він відчув поколювання в п’яту точку.
Шш!
Фігура Нуноря швидко пронеслася через ворота Конохі і побігла по дорозі на найвищій швидкості, яку він міг використовувати в даний момент.
— Стой! — Відразу ж закричали патрульні Конохи, побачивши це.
Однак.
Їм залишалося тільки кричати.
Вже було запізно, щоб зупинити утеча Нунора.
Вони могли тільки дивитись, як він йде без можливості переслідувати його.
— Проклятье!
Патрульні дивилися на миттєво зниклого Нунорая і були в люті, але нічого не могли з цим вдіяти.
За воротами.
Вогонь згасав.
Але довкола був хаос.
Ніндзя Кумо, що розташовувалися ближче до дерева, розлетілися на шматки і полум’я виблискувало запахом палячого м'яса.
Звичайності трупів були почорнілі.
Неможливо було визначити, хто є.
Лише кілька ніндзя з Деревні Скритого Хмлак все ще боролись у полум’ї, але очевидно вони вже не мали сили і що їхня смерть — це тільки питання часу.
— Пан Хокаґе, Нунорай з делегації Скритого Хлака втік, я відправив людей у погонницю, але наздогнати його буде складно, — доклав третього патрульного.
— Неважливо, немає необхідності його переслідувати.
Хірузен похитав головою. Його обличчя з'явилося задумливий вираз, а погляд сфокусувався на делегації, яка була майже знищена вибуховими печатками.
- Зрозумів.
Після того як ніндзя з патрульного відділу отримали відповідь, вони відразу кинулися геть і перестали турбувати Хірузена.
Зараз.
До Хірузена підійшов Данзо.
Його погляд перемістився з ніндзя Кумо, і подивився на Хірузена зі спини.
— Хірузен, що ти думаєш? — Він запитав, що він соромився, бо вважав це дивне діло, звичайно не таке просте, як здається, але що саме відбувається, він ще не зрозумів.
— Тут щось не так, - сказав Хірузен низьким голосом, його очі не відірвалися від тіл ніндзя Деревні Скритого Хмара на землі.
- Той радник не брехав, Кумо, як і наша Коноха, потрапила в чиїсь розрахунки!
З цими словами Хірузен підняв погляд у напрямку воріт Конохі, і його погляд ніби пройшов крізь нескінченний час та простір і впав на Нунора.
— Сподіватимемося, що Нунорай зможе щасливо повернутися до Деревні Скритого Хлака, нам буде краще, інакше смерть цих ніндзя ляже на плечі Конохи, — Хірузен безпорадно зітхнув. Як він міг уявити, зустріч з ніндзя із Деревні Скритого Хмара закінчиться таким чином.
— Я візьму ці тіла з собою, можливо ми щось знайдемо, — сказав Данзо низьким голосом.
— Потурбуйся про це, — кивнув Хірузен.
Після.
Хокаге глибоко зітхнув і обернув очі інших його ніндзя Конохі.
- Усі живі? — Він запитав, що́ з ним непокоїться. Але насправді він не турбувався про них і думав про те, як це станеться пізніше.
Після цього дня.
У нього з'явилось відчуття, що ним маніпулює велика невидима рука.
І йому це не подобалося.
Він повинен повернутися і проаналізувати події дня, щоб зрозуміти, чи не сталося чогось незвичайного.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno