Бийтеся за Суну!
Аоба стояв на третьому поверсі вежі. Його плани були впорядковані, і загальний план повністю задовольнив його.
- Завтра день, коли делегація Деревні Скритого Хмара прийде до Коноху!
Він дивився на ці зелені дерева, які гойдалися, і все його створіння розслабилося.
— Все, що я повинен зробити, вже зроблено і далі залежить від ефекту метеликів цього світу ніндзя.
Аоба подивився на сторожову вежу, яка більше не була зайнята, і пішов на третій поверх додзьо.
Зараз.
Всередині додзьо було багато тіньових клонів, які накладали формули.
Погляд Аби пронісся по їхніх тілах, не кажучи ні слова, ці вибухові печатки були життєво важливі для нього.
***
Коноха, підрозділ Корня.
З похмурим обличчям Данзо стояв на майданчику внизу після руйнування. Він спокійно спостерігав за безладом ніндзя Корня і був дуже пригніченим.
Присутні ніндзя були зайняті своєю роботою, ніхто не сміявся зупинитися ні на секунду. Жоден з них не міг уникнути відповідальності за те, що сталося.
У даний момент.
У камері вже не було кам’яних дверей, а всі розбиті уламки були викинуті.
Всі ніндзя, які загинули тут, теж були перенесені.
Окрім кількох слідів невисохої крові на підлозі, тут немає жодних ознак битви.
— Данзо-сама.
У цей момент до Данзо підійшов ніндзя Корня в масці, його голос був низьким, а в очах, що виднілися крізь отвори маски, читала легка серйозність.
— Кажи.
Данзо мовчки кивнув, зберігаючи тиск. Він ніяк не очікував, що його база, її саме нутро, буде атакована. Як він міг не розлютитися?
« Згідно з загальними даними, на вході не було жодних проблем, захист був настільки щільним, що навіть муха не пролетіла б », — сказав ніндзя Корня.
- Тоді як Цзясі потрапив всередину? — Данзо запитав холодно.
За весь цей час він майже не чув імені цього чоловіка.
Цзясі, - людина, яка вбила Учіху Каю!
Чоловік, який втік з Конохі!
І тепер він проник у Корень, щоб врятувати Уехару Рурі!
Ця людина - якийсь монстр?
Він скрізь!
Тепер Данзо просто хотів дізнатися, що відбувається з Цзясі.
— Ну...
Ніндзя Корня на мить замовк, коли йому поставили таке важливе питання.
- Я не розслідував, як він потрапив всередину але можу підтвердити, що немає ніяких проблем з охороною першого, другого і третього підземного рівня. Абсолютно нікого не впускали, як ніби він вже був тут ... - Прошепотів він.
— Це не відповідь, яку я хотів почути, — байдуже сказав Данзо.
— Зрозумів, що я продовжуватиму розслідування цього питання поки не отримаю результат, — поспішно відповів ніндзя. Він не посміє ослухатися пана Данзо, тоді не тільки розслідування не закінчиться, але і його голова злетить з плечей.
- Як Цзясі втік? - Тон Данзо був дуже холодним.
« Згідно з поясненнями свідків, Цзясі пішов за допомогою техніки зворотного поклику », — сказав ніндзя Корня.
— Добре!
Данзо кивнув, і на його старому, незворушному обличчі не змінилося ні м'язи, крім тон голосу, від якого проминав піт.
— Так.
- Ця техніка вимагає, щоб хтось використовував дзюцу деінде.
- Так.
— Здається, вони з великою точністю підрахували час своїх дій!
- Вони знають планування мого Корня?
Як тільки Данзо вимовив останні слова, з його єдиного очі півхнув гнів.
Це було не просто нарікання.
Варто сказати...
Корень був його рідний базою!
Глибоко під землею Конохі, він був схожий на коріння великого дерева, яким була село.
Крім його самого.
Ніхто не знав повної карти Корня.
Навіть Анбу знали тільки ту частину, за яку відповідали.
Оскільки язик кожної кореневої ніндзя поставлений на печатці, він не може передати інформацію.
Карта Корня...
Це те, чого не знає навіть Хірузен!
Як вона стала відома мешканцям Деревні Скритого Хмарака?
Доторкнення до підрозділу Корня, це питання, яке торкався Данзо, і він напевно не міг просто проігнорувати його.
— Я проведу чітке розслідування цього питання! — Я відразу нахилив голову і сказав ніндзя Корня.
- Як ти будеш це розслідувати? — Данзо похитав головою, глибоко вдихнув, повільно випустив повітря і холодно сказав: « Я займуся цим питанням, тільки зрозумійте Цзясі.
- Так!
Почувши слова Данзо, ніндзя відчув полегшення. Він повинен був зробити все можливе, заради розслідування, але поняття не мав, як саме.
— Ви з'ясували кількість і втрати? — Знову запитав Данзо.
— Да.
Цей ніндзя Корня кивнув. Його погляд був спрямований на Данзо, і він обережно сказав:
« Цього разу загинуло п’ять чоловік, усі вони були ніндзя Корня, які охороняли камеру.
— Тільки...
— Після підрахунків голів я виявив, що в Корня не вистачає семи чоловік.
— Пропали ще двоє.
- Це були...
Він повідомив Данзо імена двох ніндзя, в яких були два двійники Абби.
У мить ока.
Данзо почала думати.
- Що, якщо ці двоє у зговорі з ніндзя із Делевні Скритого Хмара? — Відразу ж Данзо почав роздумувати. Він завжди любив думати про інших з максимальною злобою, був обережним і обачний, воліючи вбити за помилкою, ніж відпустити. Це стосувалося жителів села та Корні.
— За словами Акіри Яманакі, з спогадами цих двох все в порядку, і я думаю, що їх якось контролювали люди зі Деревні Скритого Хмарака, - сказав ніндзя.
- Знайди їх. — Данзо сказав холодно.
- Так!
Ніндзя відразу ж кивнув. Він зрозумів, що слова Данзо — це найкраще рішення. Якщо знайде цих двох, він зможе щось прояснити, не було сенсу продовжувати гадати.
- А як же Уехара Рурі?
Данзо знову звернувся до нього, зовсім не турбуючись про п’ятьох мертвих Анбу кореня. Такі речі не викликали навіть половини відгуку в його свідомості.
— Уехара Рурі було дуже важко поранено, але за збігом обставин він не помер. Згідно з медичним загіном, було тридцять сім поранень, трохи більше і він був би мертвий, це дійсно везіння — відповів ніндзя із жахом на обличчі. Він був вражений, коли почув цю інформацію, такі речі дійсно можуть з'являтися подібним чином.
— Добре!
- Дуже добре!
- Чудово!
Данзо кілька разів кивнув головою, і в його єдиному оці з'явився задоволений блиск.
— Поки Уехара Рурі живий, ініціатива в цій справі залишиться за нами!
Він був дуже задоволений, і чітко уявляв собі ситуацію на даний момент.
Делегація Кумо прийде сюди завтра рано вранці.
Це не мало значення, чи буде кінцевим результатом війни або миру.
Поки у його руках залишалася карта Уехара Рурі, вона завжди буде насторожена.
Саме тому Рурі довелося боротися за те, щоб передати під опіку Корня.
Це карта Конохі проти села Скрите Хлако.
Йому було незручно віддавати її в чужі руки.
Особливо Сарутобі.
Данзо вважав, що якщо він дозволить Хірузену дістатися до Рурі, то той просто відправить його назад.
А це було не дуже добре!
По тому ж принципу.
Якби Учиха дозволив клану Рурі заволодіти Вехаром, то йому б кінець за лічені дні.
— Слідкуйте за Рурі, я думаю, що в Деревні Скритого Облака є дві фракції, одна намагається врятувати його, а інша хоче вбити. Цзясі повинен бути в останній. Якщо вони дізнаються, що Уехара Рурі живий, то обов'язково повернуться! — Данзо пояснив. Зараз він ніяк не міг пускати пил в очі, завтра повинні прибути люди Кумо.
Якби він оголосив громадськості, що Уехара Рурі помер у такий час...
Делегації не потрібно буде повертатися.
Незважаючи на те, що Данзо був скоріше прихильником боротьби і йому не зовсім подобався дрижалий вид третього Хокаґе, він не хотів війни прямо зараз
Але навіть якщо буде битва.
Уехара Рурі — це карта, яку слід використовувати для користі!
- Так! - Зараз же кивнув у відповідь ніндзя. Після цих слів усі їхні найближчі плани були впорядкованими.
- Зроби це зараз!
Данзо кивнув, потім повернувся і пішов до виходу. Він мав поговорити з Сарутобі про те, що сталося в Корні.
Коли Данзо пішов.
Шинобі Корня зітхнули з полегшенням, але всі взялися за свої індивідуальні завдання.
Вони дійсно боялися тиску Данзо. Відчуття пригнічення було настільки сильним, що вони перехоплювали подих.
***
День пролетів швидко.
Аоба стояв у додзі на першому поверсі високої вежі, де тепер були зібрані всі тіньові клони.
В його руках була кучка вибухівних печаток.
Урожай, який ці клони зібрали за останні кілька днів.
- Кілька днів мене не буде.
Погляд Аоби пройшов по першому поверху вежі, переконавшись, що тут не залишилося ніяких слідів, крім відносної чистоти.
Після.
Він піднявся по сходах.
І ввійшов у кімнату на другому поверсі.
Тут була лише одна кімната, де стояв стіл з сувоями та кілька чистих аркушів паперу.
Крім цього.
Там також була скриня з намальованою печаткою.
З іншого боку, на ньому було зображено формулу технології високого Бога - говораючого.
- У тому, що тут знаходиться немає нічого поганого, навіть якщо хтось знайде це, він швидше за все подумає, чи вже було всередині вежі.
Обажно оглянувши кімнату на другому поверсі, Аоба підтвердив, що тут немає жодних доказів, які могли б вказати на нього.
Завтра Коноха вступить у Третьу світову війну шінобі.
Аоба розумів серйозність цієї справи, і чим більше село хвилюється, тим обережніше він повинен бути.
Не кажучи вже про те, чи зможе хто-небудь знайти цю вежу.
Навіть сюди увійдуть.
У крайньому випадку, вони зможуть знайти сліди того, що тут хтось був.
Но...
Це точно не буде асоціюватися з ним!
*Бз-с!*
У цей момент.
В голові Аби пронісся потік інформації і спогадів.
І він закрив очі.
Ретельно ознайомившись з цими спогадами та інформацією.
Ці спогади були пов’язані з тим, хто зайняв його місце у виконанні ролі демона в котячій масці в підрозділі тортур і до спогадів підозрюваних.
У цьому не було нічого особливого.
Один з багатьох днів допиту.
Нічого особливого.
Однак...
У цьому процесі тіньовий слон Аби часто з’являвся у полі зору начальника в’язниці.
Він створив собі ідеальне алібі.
Навіть якщо хтось зв'язав це з можливістю застосування техніки клонування, він не став би покласти свої підозри на ніндзя, що ховається в підрозділі тортур.
- Час повертатися.
Аоба стояв на третьому поверсі вежі з видом на ліс зовні. Тепер, коли на вежі більше не було проблем, йому доведеться весь час корпіти всередині тортур.
У мить ока.
Почуття Аби поширились і зв’язалися з дзюцу, який летів Богом грому всередині гуртожитку.
Шш!
Він з’явився у гуртожитку Абу.
У даний момент.
Він подивився на книгу, що лежала на столі.
- Який цікавий завтра буде день!
Вузькі зуби Аоба злегка зігнулися. Він зітхнув і ліг прямо на ліжко, закрив очі й приготувався заснути.
За цей час він встиг зробити досить багато.
Багато енергії витрачається.
Тепер можна спокійно відпочити.
***
Десь на території країни Вогню.
Тіні швидко пробиралися через ліс, і для цього вони були недалеко від Коноха.
День йшов до ночі.
І в лісі стало моторошно.
Час від часу доносилися крики звірів і шелест вечірнього вітру по листках.
Після шаленого бігу ці темні фігури нарешті зупинилися біля дерева.
Трохи попереду.
Було видно освітлене село.
У темряві ночі вона виглядала надзвичайно чітко.
- Це Коноха!
Роздався низький від хвилювання голос, який мав ніхто інший, як третій Казекаґе, лідер цих людей.
Це був перший візит третього Казекаґе до Коноху.
Він і раніше чув про це відносно квітуче село, але ніколи не мав можливості приїхати.
Це була рідкісна нагода.
Біля Казекаге стояли всі джоунини Деревні Скритого Песка.
Усі вони розташувалися на гілках дерев і дивилися у тому ж напрямку, що й третій — недалеко від Коноху.
— Завтра буде день, коли це село нападе на Кумо. Їх найкращі ніндзя підуть в атаку! — Сказав низьким голосом Третій Казекаґе. Він не був гучним, але в тихому нічному небі ясно досяг ушей шінобі Деревні Скритого Песка
Вирази облич джоунiнів були дуже серйозні, а в їх очах плюскувалася сильна туга.
— Брати!
— Ми занадто довго жили в пустелі!
- Тепер у нас нарешті є шанс змінити це!
— Цього разу!
— Давайте битися за Деревню Скритого Песка!
— Щоб наше село виходило з суворих умов і жило в кращому місці!
— Щоб наші сім’ї та друзі могли краще жити!
— Щоб усі наші діти та внуки могли отримати багатство життя в гущі лісу!
- Давайте використаємо цю битву, щоб змінити долю Суни!
Третій Казекаґе говорив безстрашно, але в душі ставав все більш і більше схвильований.
Це ідеал, похований в його серці протягом багатьох років.
Можна також сказати, що це ідеал кожного Казекаґе.
Якщо б не безнадійна ситуація.
Хто б хотів створити село в пісковій пустелі?
Емоції третього Казекаґе миттєво заразили цих джоунiнів.
Через мить.
Очі кожного запалилися світлом боротьби.
— Да! — Відповідали в унісон джоунини Суни. Їхні очі були спрямовані на Коноху, з нетерпінням очікуючи, коли їхні сім'ї переїдуть туди і приймуть цю зелену землю з її густими лісами.
— Сьогодні вночі ми розіб’ємо табір, а завтра будемо чекати зручного випадку, щоб завдати смертельного удару по Конохі і не даючи їм перепочинку! — Сказав третій Казеказі низьким голосом.
Він підняв дух джоунінів кількома словами.
Це було навмисно.
Але це було спільне відчуття в їхніх серцях.
Бажання жити у зеленому місці.
Бажання бачити зелений колір.
Це було те, до чого вони, ніндзя Деревні Скритого Песка, завжди прагнули і те що прагнув третій Казекаре.
— Да!
Почувши ці слова, ніндзя відразу відповіли і погодилися. Майже всі вони думали про історію Суни.
— Тепер відпочивайте! Завтра віддамо всі сили і б'ємося за Дерівню Скритого Песка!
Після кінчиків рота Казекаґе злегка зігнувся, а його погляд блиснув упевнено. Він був упевнений, що з їхнім елітним загону, вони обов'язково зроблять щось грандіозне.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno