Вчора моє натхнення вирвалося назовні!
Аоба закрив очі і почав перебирати спогади Марні.
У такого ніндзя, який приймає наркотик, що руйнує свідомість, звичайний ніндзя-сенсор не міг би з'ясувати багато подробиць.
Адже препарат порушує роботу нервів.
І пошкоджує мозок.
Пам’ять, що зберігається в тілі, буде помилковою.
Не кажучи вже про людину, яка читає спогади.
Навіть сам чоловік не може точно пригадати, що сталося!
Цей вид наркотика, який руйнує нервову систему, повинен мати майже кожен шпигун.
Но.
Усі вони хотіли б покінчити з собою!
Все сталося так раптово, і тільки коли вони зібралися перед кабінетом Хокаґе, всі зрозуміли, що це зроблено для відсіювання шпигунів.
Йому просто пощастило, що він спочатку прийняв наркотик, а не відразу і рішуче покінчив життя самогубством.
Зрештою...
Марні мав сина!
Він хотів жити заради свого сина!
Аоба почав перегортати спогади Марні, і сцена за сценою пам'яті з’являлися перед його очима.
На нього взагалі нічого не вплинуло.
Навіть якщо мозок людини був висушений і омертвлений, система читання свідомості все одно могла витягти його спогади.
У цій системі читання думок значно перевищувала секретні мистецтва клана Яманака.
Аоба проглянув спогади Марні з того моменту, коли він вперше прибув до Коноху.
Це було десять років тому.
Через кілька років після Першої світової війни шинобі, селева Сухистого Песка вирішила відправити Марні до Коноху, щоб отримати інформацію.
Прибуття.
Це було початком десятирічної кар’єри Марні як шпигуна.
Він жодного разу не відвідав свого села.
Усі листувалися з родичами через листи.
Марні ризикував своїм життям в чужому селі, щоб сприяти розвитку своєї сім’ї, а його дружина допомагала йому утримувати свою родину у порядку, аби він не турбувався про це.
Дуже доброзичливий і продуманий.
Коли Марні прибув до Коноху, він поступово став шпигуном в Анбу.
І хоч би яку інформацію він вважав корисною для Дерені Скритого Песка, він знайде спосіб передати її.
У певному сенсі ...
У певному розумінні інформація, яку Марні відправив у село, до деякої міри сприяла тому, що Суна змогла отримати перевагу в Другій світовій війні шінобі.
Протягом цього десятиліття.
Селиня послала ще одинадцять шпигунів у Коноху.
У Конохі залишилося чотири.
Всі вони були зараз у селі.
І спостерігали за кожним кроком з близької відстані.
Звичайно.
Абей відкрив свої імена та зовнішній вигляд чотирьох шпигунів.
Крім цих чотирьох шпигунів, він також знайшов щось особливе в пам’яті Марні.
Майже тиждень тому.
Третій Казекаге надіслав запит Марні щодо битви між Конохою та Кумо, щоб він передав інформацію про війну і потім знайшов колоду, через яку можна напасти на Коноху.
Отримавши інформацію, Марні відразу почав діяти.
Після таємного спостереження.
Помітивши, що Коноха і Кумо знаходяться на стадії протистояння, і що немає реальної загрози повномасштабної війни, він повідомив Казекаґе, Що зараз не час для таємного нападу.
Це була відповідь на лист триденної давності.
І після цього.
Марні ще не мав контакту з Казекаге і спостерігав за ситуацією в Конохі.
— Отже, сенпай з нашого клану Яманака прочитав трохи неправильні спогади!
— Може, тоді Марні почала плутатися!
— Це таємне письмо у підошві Марні було доставлено Казекаґе не три дні тому, а сім!
— А Марні відповів три дні тому!
Аоба слабо посміхнувся. Після короткого перегляду спогадів він багато чого навчився.
У спогадах не було нічого особливо конспіративного, і переважна більшість образів була пов'язана з передачою чогось із Конохи в Суну.
Що стосується інформації...
У Аби не було часу дослідити все, він вирішив поки відкласти це в сторону і зайнятися вивченням, коли з'явиться час.
У ній можуть бути якісь деталі, яких він не знав.
Просто ці деталі можуть почекати.
Все це вже сталося.
Але ви можете дослідити те, що сталося в минулому, аби з’ясувати обставини сьогодення.
Можливо, там захований якийсь секрет.
Відразу.
Аоба відкрив очі.
І зв'язався з гуртом за допомогою дзюцу Летючого Бога Гріма.
Шш!
Незабаром він залишив вежу і опинився в гуртожитку Анбу.
Після повернення.
Він ліг на своє залізне ліжко.
Навіть Клон, який писав поруч з ним, не хвилювався.
Аоба відразу закрив очі.
У наш час відбулося багато подій, через які він почувався трохи втомленим. Він повинен був поквапитися, виспатися і відпочити перш ніж він зможе перенести вплив інформації, що нагряне в результаті скасування тінних слонів завтра вранці.
***
Наступного дня, рано вранці.
Аоба був розбуджений потоком інформації, що хлинув в його мозок.
Він лежав у ліжку.
Але не відразу відкрив очі.
Натомість він перетравлював інформацію, яка швидко продавалася в його голові.
Минав час.
Очі Аби були закриті більше трьох хвилин.
І ось, він повільно розплющив очі, і в його погляді промайнула радість.
— Я вивчив напам’ять цілий сувій!
Тепер Аоба міг одним рухом думки викликати будь-яку дзюцу з Кремнієвого Світу Водних Технік.
Те, як було сформовано це дзюцу, точний метод мобілізації чакри, яку силу він зробить і т.д...
Ці повідомлення, записані в Свитці Водних Технік, стали частиною його життя.
- Наступним кроком буде тренування водних технік.
Отримавши ці спогади, Аоба ще глибше зрозумів наскільки потужними були ті ніндзюці.
- Щоб так розвинути дзюцу стихії води... — Аоба не міг зітхнути від емоцій, — другий Хокаґе просто геній!
Через глибше розуміння сувою, а потім зв'язав її з технікою Бога Гріма, яку освоїли він та Мінато, і разом із методом створення Взаємно зростаючих вибухових Печаток, який він побачив через спогади Білого Клека Конохі.
Він раптом зрозумів.
Другий Хокаге, Сенджу Тобірама, розробив багато-багато-много дзюцу, які наступні покоління будуть важко вивчити навіть за його записами!
- Це талант!
Аоба завжди вважав, що талант Мінато у дзюцу вже сильний, але в даний момент він заявив, ніби його таланти найсильніші.
— Піду встановлю клони, а ти охороняй тут, — пояснив Егуд теневому клонові, який цілу ніч писав на столі поруч з ним і потім, мчавши, зник зі свого місця.
Коли Аоба знову з'явився у Додзі на першому поверсі високої вежі, там вже було пусто.
Відразу.
Він схрестив руки перед собою.
Прийняв позу друку.
І відразу застосував техніку множинного клонування.
У мить ока.
Тисячі Аоб з'явилися на полі.
І відразу після того, як з’явилися ці слони, вони почали один за одним формувати друкування.
Через деякий час.
Внутрішній простір дзьо наповнився водяним паром.
Шш!
Аоба знову застосував техніку, яка літає від Бога Гріму і повернувся в гуртожитку.
Він одягнув маску і вийшов з кімнати.
Аоба йшов по затемненому коридору, прямуючи до секції тортур.
Коли він збирався згорнути туди, то раптом зупинився.
— Ну... Краще спочатку знайти брата Ітона!
Аоба тримав у руці книгу, яку він спочатку не хотів доставати так рано, зрештою, якщо продовження вийде занадто швидко, то Моріно Ітон легко стане більш жадібним і в майбутньому йому будуть постійно дошкуляти.
Но.
Останні кілька разів Ітон давав йому інформацію.
Тоді давайте нагородимо його!
Відразу.
Аоба розгорнувся і пішов у напрямку, що веде до допиту Ітона.
Саме в той момент, коли Аоба досяг її.
Відразу ж він побачив знайому фігуру.
Ітон виглядав так, ніби прийшов сюди і ще не взявся до роботи.
— Брат Итон!
Аоба відразу махнув рукою, а Ітон зупинився на місці і застиг.
— Аоба?
Ітон злегка нахмурився, інстинктивно бажаючи сказати щось. Хіба вчора не було дано наказу не бігати без діла.
Дорожіть цим часом.
Може ти напишеш ще кілька історій!
Ітон щодня думав про історію вчителі і був на межі одержимості.
- Брате Ітон, що бачиш?
Аоба дістав книжку з сумки на поясі, і направив обкладинку на Ітона й кілька разів постукав по ній.
— Аоба, ты... Не може бути?
Очі чоловіка широко розкрилися, вираз його обличчя змінився, хвилювання в його очах зростало.
Обкладинка просто горіла, і він дізнався її!
Боже!
Так швидко?
Ітон думав, що на це піде принаймні кілька днів...
Як він міг очікувати.
Що простий натяк Абе вчора ввечері.
І вже сьогодні вранці.
Здається...
Він дуже поспішає написати продовження!
— Аоба, підемо зі мною в офіс! — Фигура Ітона була настільки повна хвилювання, що він більше не міг контролювати свої емоції.
— Брате Ітон, мені ще треба працювати, я дам тобі цю книгу, не поспішай її читати. Вчора моє натхнення вирвалося назовні, і я написав ще мільйон символів, коли закінчиш переписувати, тоді поверни мені книгу.
На обличчі за маскою в Аоби з’явилася усмішка, потім він зробив крок вперед і звунув книгу у руки чоловіка.
Тепер у нього був досвід в цій справі.
Йому не хотілося йти в офіс Ітона і заважати.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno