Сподіваюся, вони просто проходять повз.
Сцена за сценою спогади проносилися в голові Аби.
Ці фрагменти пам'яті були спогадами тих в’язнів.
Через їхні спогади.
Аоба бачив поточний стан Конохі.
Через прийдешню війну.
Спочатку люди були на заторі, але потім це переросло в щось інше.
Люди почали поступово заспокоюватися.
Вони прийняли ситуацію.
Бо люди виявили, що третя війна шінобі нічим не відрізняється від другої.
Війна йшла за межами села.
Вона не торкалася самого села.
Якщо людина була родичем ніндзя, то відчувала втрату близької людини.
Але як звичайні люди.
Більшість з них цього не турбувало.
Їм не потрібно було воювати, вони просто повинні прийняти захист шінобі і сидіти в селі.
Поступово.
Серця деяких людей почали непокоїтися.
Це стало ключовим фактором росту злочинності в цей час.
Но...
Їх збирався поставити на місце чоловіка, відомого як демон з котячою в підрозділі тортур.
- Ще один чоловік зник у Конохі?
Аоба за маскою злегка нахмурився, коли помітив, що останнім часом в селі знову виникла проблема пропалих.
Тільки цього разу все було в невеликих масштабах.
І зникли не прості люди, а чуунини окремих кланів.
Вони не викликали ажіотажа, як простолюдини, поговорили і забули.
Декому навіть здавалося, що вони втекли з села у страху перед війною в якусь ніч.
Про зниклих чуунінів.
Думки різнилися.
Були тільки розмови, і реального публічного резонансу вони не викликали.
— Здається, що це питання не так просто, сподіваюся він не торкнеться мене, байдуже пробурмотів про себе Аоба і відкрив очі. Він тільки що продивився спогади, в основному зосереджуючись на змінах у селі. Не було багато великих подій.
Неможливо порівняти бурю, яку викликала та історія зі старими людьми за кілька місяців до цього.
Після.
Аоба вийшов з невеличкої тортури і попрямував назад до гуртожитку.
Коли він виходив, то побачив чоловіка в чорному плащі.
І по цій статуї, навіть не побачивши його обличчя, він зрозумів, що цей чоловік — Моріно Ітон.
— Старший брат Ітон.
Аоба відразу помахав рукою на знак привітання і підійшов. У нього було туманне відчуття, що Моріно Ітон чекав його тут.
— Аоба, сьогодні вранці до тебе звернувся хтось з Анбу під підкоренням Хоказі, чи не так? — Ітон пильно подивився на Аобу і запитав прямо.
— Да. Здається, хтось пропав і мене запитували про це. Хлопець також прямо відповів, що його не стосуються.
— Анбу провели розслідування всіх відділів. Зараз тут не дуже спокійно, я чекав тебе тут, тому що хотів нагадати тобі, щоб ти був обережний і уважний у всьому, і зосередився на своїй власній безпеці і не геройував! — Серйозно сказав Ітон. Для нього Аоба дуже важлива персона, він не тільки особистий учень пані Цунаде, але й автор книжки « Вчителі Академії ніндзя». З ним нічого не повинно статися.
— Брате Ітон, не хвилюйся, зі мною все буде добре, ніхто мене більше не знає, біда або щось інше, мене не торкнеться, - похитав головою і сказав Аоба.
- Це добре...
Моріно Ітон кивнув, але все ще відчував занепокоєння, подумавши, він продовжив і додав: « Зараз, під час війни, в селі можуть ховатися люди з інших сіл, незважаючи ні на що, ти не повинен втрачати пильність.
- Я розумію!
Аоба пильно подивився на Ітона, який стояв перед ним. З якоїсь причини він міг бачити, що турбота Ітона про нього дійсно походила від серця. Цей юнак відчував тепло.
я просто прийшов нагадати тобі, що в селі зараз неспокійно. Не поспішайте писати, я не поспішаю. Я зовсім ні », — пояснив Моріно Ітон, помахаючи рукою. Він зробив вигляд, що йому абсолютно байдуже. З похітливим поглядом.
— Ух...
Вузькі зуби Аоба злегка б'ються за маскою, підтекст був занадто очевидний.
Но...
Справді, було б непогано частково дати йому продовження.
Не варто чекати нагадувань Ітона.
Він не був упевнений, коли Моріно Ітон піде до свого гуртожитку.
А потім об'єднайте це з тим, що сталося сьогодні вранці, коли йому зайшли до кімнати Анбу.
А якби він пішов...
У гуртожитках слід залишати хоча б одного теневого клона.
Або краще залишити основне тіло в кімнаті, а тіньовий клона нехай займається справами зовні.
Після того як Аоба об’єднав Танець Шикіґамі і множитене Тенове Клонування, він зміг досягнути жахливого рівня маскування через яку навіть шарінган нічого не міг побачити.
Завдяки таким змінам він міг контролювати хід подій.
Крім того, у випадку аварії ці слони могли перетворитися на клочки паперу і навіть зникнути.
— Брате Ітон, я повернуся до написання цієї книжки і напишу розділ у найближчі кілька днів.
Аоба кинув. Він все більше і більше відчував, що технології сучасного світу та романи, взяті з сучасних форумів, з деякими незначними змінами, просто знищили кохання світ ніндзя.
- Ти сам це сказав!
Погляд Ітона став схвильованим, коли він подивився на Аобу. Радість у серці царя вже не могла приховати думки про те, що він знову отримає книжку для читання.
- Ха-ха-Ха-хо, так, я сказав це. Старший брат Ітон, почекай, я принесу все сам, як закінчу писати. — Аоба кивнув і посміхнувся. Він також знаходив Моріно Ітона досить цікавим, принаймні у нього було хобі, яке належало тільки йому.
— Аоба, я знав, що ти зможеш!
Моріно Ітон підняв руку, готовий поплескати хлопця по плечу, але його рука зависла в повітрі і опустилася.
Рух був дуже плавний.
Було очевидно, що він уже збився зі свого рахунку, скільки разів його повторював.
— Шкода, що зараз епоха війни, інакше ваша книжка була б опублікована і напевно сподобалася більшій кількості читачів, як би упустивши хороші часи. — Моріно Ітон зітхнув, зараз і Коноха, і Дерівня Скритого Хлака були в дуже делікатній ситуації, ситуація яка була прямо пов'язана з війною по всьому світу ніндзя та матиме великий вплив на видавничу індустрію.
— Все гаразд, цю книжку ти можеш читати самостійно, брате Ітон і, крім того, війна завжди закінчується. — Аоба злегка похитав головою. Насправді у нього не було ідеї видавати цю книгу, тоді він міг би стати знаменитим, а це все ускладнить.
Досить дивне відчуття.
Якби справа існувала в сучасному світі, то письменники мали б використовувати майже всі свої сили для того, щоб стати відомими.
Але зараз у нього є така можливість, і він може повністю відмовитися від неї.
Головною причиною було те, що він не хотів, аби люди світу ніндзя знали про його існування, особливо про талант. Він навіть не прагнув розкривати всього цього.
Чим більше він розкриє.
Тим більше буде проблем.
А він ненавидів неприємності...
— Ти правий, війна рано чи пізно закінчиться і коли це станеться, її можна буде видати! - Очі Ітона сяяли від очікування. Кажуть, що ніколи не пізно поїсти добре. Він вже передбачив, як "Учителі Академії Ніндзя" вийде в світ.
- Ми поговоримо про це, коли прийде час...
На обличчі за маскою Аоба з'явилася безпорадна усмішка, але він подумав, що було б добре випустити її під іншим ім'ям, врешті-решт, він міг би використовувати псевдонім.
Він просто прогулювався світом ніндзя.
І міг зробити культурне вторгнення.
Подивимося, коли прийде час.
Якщо буде настрій.
- Нічого особливого, я тут був для того, щоб сказати напутність. Ця війна триватиме ще довго, і з усіх боків будуть чинитися темні справи, так що тобі слід подбати про себе - знову зробив напучування Моріно Ітон.
— Старший брат Ітон, до речі кажучи, я задам ще одне питання. Як же тепер війна? — запитав з цікавістю Аоба. Він не був на лінії фронту, тому природно, що він не знав про цю ситуацію.
У спогадах тих підозрюваних, які він прочитав, нічого не було.
Жодних повідомлень про війну.
Повідомлення про успіх не допускалися.
Про ураження також.
Відчуття було таке, ніби зовні немає війни, тільки люди були на взводі.
Дуже дивно!
— Зараз війна вже в певній стадії.
Моріно Ітон пильно подивився на Аобу. Якби це запитав інша людина, він би точно нічого не сказав.
Але перед ним був Егуд.
Тоді не мало значення, що казати.
— На попередній стадії?
Бровьва під маскою Аби люто б'ється. Через десять днів після битви, а обидві сторони все ще прощупають один одного?
— У цю битву залучено так багато речей, що емоції обох сторін покінчилися після першого дня.
Ітон похитав головою. Він хотів коротко розповісти про це, але до цього моменту було важко стриматися, тому він пояснив ще кілька речей.
— Це, звичайно ж, війна шінобі часто є хаотичною війною між багатьма силами. У битві підтримують баланс, і жоден із сторін не нищиться наздоганкою.
- Зараз через інцидент, коли загарбники Деревні Скритого Облака напали на Коноху, баланс між силами був порушений, але на полі бою знаходяться тільки дві сили, Коноха і Кумо, так що важко влаштувати надто жорстоку битву.
- Я не знаю, чи можеш ти зрозуміти, що я маю на увазі...
— За Конохою знаходиться Суна, а за Кумо - Іва, отже якщо ми ризикнемо масштабний бій, то іншим буде легко скористатися ситуацією.
— Це правда, що було кілька менших групових боїв між нашою Конохою та ніндзя Кумогаруре, але обидві сторони щепетильні і відступали відразу після втрати привілею. Ті ж, хто мав привілей, вступали у смертну погоню; обом сторонам було бути обережними і ніхто не бився серйозно.
Після пояснення цих слів Моріно Ітон підняв руку, бажаючи погладити Аобу одним, але знову відвів її.
— Я більше не буду розповідати про ці бойові справи, просто знай, що відбувається. Я думаю, що це буде протистояння на деякий час, десять днів або півмісяця.
- Реальна можливість для битви, безумовно не у Конохі чи Кумо, моє припущення - це Івагакуре, яка весь час залишається осторонь.
— Якщо село приховане Каменя не рухатиметься, то залишиться рівною, але якщо Іва почне ходити, це баланс буде поруйнований і настане хаос.
Закінчивши говорити, Ітон махнув рукою Абе, повернувся і пішов у свої справи.
- Більше ніяких розмов!
— Аоба, повернися і лягай раніше!
— Мені завтра на роботу!
Моріно Ітон не хотів розповідати Аобе надто багато подробиць, таких, що не допоможуть у війні, а навпаки додадуть юнакові деякі неприємності.
Просто знати загальну картину.
Досить для Аби.
- До побачення, брате Ітон.
Аоба подивився на спину заходячого і повільно кивнув, тепер він розумів.
— Здається, що обидва боки мають важелі!
- Тот, Кумо хвилюється через Івагакуре, або через захопленого Уехари Рурі.
- Чого боїться Коноха?
— Просто Хокаґе не хоче починати війну.
Аоба безпорадно похитав головою. Навіть йому було ясно, що саме тепер час боротися з Деревнею Скритого Хмарака.
Тепер, коли Коноха тримала в руках Рурі, вона могла вдарити по Кумо.
Майте на увазі, що...
Іва не буде допомагати Кумо.
Обидві сторони — враги.
Якщо Коноха візьме перевагу на початку, то Дерівня Скритого Кам’яна може вкрастися у Сухвате Хлако, щоб скористатися цим.
Зараз їм немає необхідності бути союзниками.
У них був спільний ворог.
Но...
Аоба відчував, що Третій Хокаґе трохи упустив цей момент.
Коли Облако нападе на Коноху, Кам’ю вже буде час відбирати свій шматок пирога.
На той час.
Іва, звичайно, почне бій з Кумо.
Тільки це буде не битва між ними, а змагання, хто відірве найбільший шматок пирога з Конохи
— Неважно.
Аоба відчував безпорадність щодо третього. Він відчував, що майже прийшов час змінити Хокаґе.
Або ж почекати, поки третій не зруйнує всі сьогоднішні якісні ресурси Конохі.
І все, що залишилося б Мінато - це безлад.
Однак.
Аоба не хотів зараз утруднити себе такими дурнями.
Він пройшов темним коридором до гуртожитку і невдовзі повернувся в кімнату.
— Ну...
Аоба подумав, чи не залишити йому тут теневого клона на випадок, якщо щось трапиться.
Але після роздумів.
Якби він зараз створив клона, то розділив би свою чакру на дві частини.
Краще спочатку піти до фортеці.
Тоді один з багатьох клонів повертається в гуртожиток, щоб він стояв на варті.
Це допоможе.
Відразу.
Думки Аби вийшли в рух.
Він використав свої органи чуття, щоб уловити формулу високої вежі.
І відразу застосував Техніка Гріма, який летів від Бога.
Шш!
Його фігура мілина і зникла, залишивши після себе порожній кімнату.
Висока вежа, другий поверх, Додзьо.
З’явившись тут, Аба швидко схрестив руки перед собою, прийнявши стійку для формування печаток.
Він ніколи не думав, що дзюцу, який він найчастіше використовував у світі Наруто, насправді буде технікою клонування.
Занадто по-Нарутовськи!
- Тенденційного клонинку! — Повільно почувся голос Аби, і відразу ж у просторому дзє на першому поверсі високої вежі з'явилися клони, дуже схожі на нього.
Після.
Аоба подивився на найближчого і кивнув йому.
Шш!
Клон зрозумів, що мав на увазі Аоба, і швидко застосував техніку та повернувся в гуртожитку.
Клон ліг на залізне ліжко, неначе збирався спати.
У Додзьо Високої Вежі.
Після того як Егуд окинув очі кожного слона, він витягнув величезний сувій.
— Я впевнений, що всі чудово розуміють мої думки, зрештою ми усі єдині.
Голос звучав голосно і чітко, луною розносився по дззі та досягав вух кожного клона.
— Зараз ми будемо вивчати Свиток Водних Технік!
Звісно...
« Сьогодні головне завдання — не вчитися, а запам’ятовувати.
— Давайте всі разом вивчимо його напам’ять.
— Усі зазубрюють один дзюцу Вірші Води.
— Тож почнімо з того, що в наших серцях міститься зміст сувою.
Навіть якщо б він не виголошував наказ вголос, ці клони і так все знали.
Поява сувою.
Змусило Аобу тимчасово змінити свою стратегію тренування та розвитку.
Книжки, які Мінато дав йому, були тимчасово відкладені, ті порожні талісмани, що ще не намальовані, також, спогади, котрі ще ніколи не були ретельно вивчені...
Вони не такі важливі, як сувій!
Оскільки ми отримали Свиток Водних Технік, то ми повинні підняти його на найвищий пріоритет.
Аоба повинен був запам'ятати весь зміст Свитка Водиних Технік, а потім тренуватися, щоб опанувати ніндзюцу.
І тоді.
У нього в руці буде ще одна козирна карта.
— А тепер починаємо!
Коли Аоба закінчив останню пропозицію, клони в додзе на першому поверсі високої вежі кивнули.
Клон, що стояв попереду, взяв сувій з рук Аби.
Решта клони підійшли з величезними чистими сувоями в руках, готові переписати вміст Свитка Водиних Технік.
Аоба купив десять таких сувоїв.
Один з них потрапив у руки семи мечників туману.
Решта дев’ятьох були призначені для слонів, зрештою, навколо одного сувою не зможе розміститися так багато людей.
Це буде неефективно.
Через мить.
Клони почали працювати разом, як одна команда.
Кожен займав свою посаду, робив різні речі, одні переписували, інші переказувалися...
Аоба задоволений кивнув, вийшов з дзьо і попрямував до оглядового майданчику на третьому поверсі.
Він дивився на відчинений звідси вигляд, коли йому було нічого робити.
У даний момент.
Він сидів на стільці біля оглядового майданчика і дивився, як заходить сонце і ліс занурюється в тишу.
— Хм?
Раптом.
Брови Аби злегка нахмурилися.
Його постійне колоритне сприйняття побачило три хмари чакри, які швидко рухаються в напрямку вежі.
Одна хмара попереду.
Два хмари позаду.
Судячи з їхньої позиції...
Проходилася погоню.
Ні.
Це була, безперечно, гонитва!
Аоба відчула шалений намір вбивства від двох хмар чакри позаду.
- Що відбувається?
У його голові виникло велике запитання. Навіщо хтось біг сюди, у таке місце, що було дуже глибоко в лісі?
ББам!
Наряд з чистим звуком був чути хрусткий.
Хмари чакри, які вибігли попереду, фактично пробило огорожу з колючих дротів і вгризлося у мурашню вежу.
Така зміна подій.
Миттєво потурбувала Аобу.
— Сподіваймося, що вони просто проходять повз нас, — сказав він байдуже і потім включив усі свої почуття та зосередився на тому, чи є у них підтримка в межах досяжності.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno