Секретна база Аби!
Оман дивився на Аобу затумананим оком, в його голові весь час програвався образ того, що він щойно бачив.
Чим більше він думав, тим більше відчував, що щось не так.
У цьому ніндзя безумовно була якась таємниця.
Йому здавалося, що він щось знає але в той же час не знає нічого.
Хм-м...
Якщо точніше.
Він просто знав, що ця людина має секрети.
І все.
Він навіть не знав, що це за секрети.
Якщо подумати.
Оман почувався трохи нещасним.
Очевидно, він нічого не знав.
І все ж йому довелося заплатити дорого, наче він знав щось важливе.
***
Десять хвилин потому.
В’язничні охоронці прислали трьох чоловіків.
Вони перервали думки Аби
Однак.
Він вже виявив найважливішу частину.
Відразу.
Він повільно встав.
Під пристанськими поглядами трійці підійшли до Омана.
Взяв кунай.
І почав працювати.
Аоба почав жестикулювати на тілі Омана.
Крики та кровопролиття задали атмосферу.
І вперше попали в тестову.
Підозрюваних змусили визнати свою вину і боятися цього місця до глибини душі. Вони не посміють повернутися.
Охоронці забрали їх і посадили у в’язницю.
Оман та Аоба залишилися в маленькій допитий.
Аоба був досить добрий, щоб знову вилікувати всі його рани.
Далі.
Він знову сів на стілець.
І почав дивитися спогади іншої людини.
Після десяти днів допиту між ними навіть встановили мовчазне спілкування.
Оман не знав, що його особистість як шпигуна була виявлена.
Наскільки йому було відомо.
Він був тим, кого Аоба зловив, щоб зробити своєю куркою!
Який жаль.
Всі ці люди були мавпами.
Тепер він уже заздрив дітям, яких не вибрали.
***
Поступово.
Минув день.
Настав час знову йти з роботи.
Тепер Конохі більше не відправляла сюди людей.
У рідкісні хвилини на цей день, вільні моменти Аоба залишався сидіти на стільці з закритими очима, знову і знов перебираючи в пам'яті тих двох Анбу.
Звичайно.
У даний момент він просто переглядає останні яскраві моменти.
Детально ще нічого не перебирав.
Цього разу він мав намір встановити на ніч кілька клонів і глибше дослідити, що саме тут відбувалося.
— Ви, шінобі з Скритого села Тумана, дійсно наполегливо стежили за всім тут стільки років.
Очі Аоби дивилися на Омана.
В одну мить.
Обличчя Омана різко змінилося.
Він нарешті зрозумів, чому зазнавав такого жорстокого навернення.
Виявилося, що...
Його особистість вже давно перестала бути таємницею!
— Тобі не потрібно визнавати чи заперечувати, я знаю про тебе все, і зараз я кажу тобі це, тому що збираюся відпустити тебе, - пролунав величезний голос Аоби, але в тиші тортурної він легко досяг вуха Омана.
- Відпусти мене?
У голові Омана з’явився великий спірний знак. Слова сильно відрізнялися від того, що він бачив.
На його думку.
Навіть якщо ти знаєш деякі секрети.
Про це слід мовчати.
Але тепер інша сторона сказала ці слова прямо йому.
Він справді відпустить його?
Що тут відбувається?
І поки Оман був здивований.
Аоба підійшов до нього і, повільно піднявши праву руку, на долоні якої засвітився слабкий зелений світло, що містить м'яку чірку.
Медичне ніндзюцу.
Техніка Містичної Ладоні.
Аоба виконав техніку і легонько вдарив Омана по голові.
*Бз-за!*
В одну мить.
М’яка сила потягнулася до чакри в голові Омана, і це викликало замішання у його мозку.
Оман відразу знепритомнів.
Рухи Аоба не зупинилися через це, він повільно збільшував силу, щоб в долоню залилося більше чакри.
Чакра охопила весь мозок Омана, а потім почала змінюватися.
Бзз! Бзз! Бзза!*
Голова Омана тремтіла, і нейрони в його голові постійно змінювались.
Кілька хвилин потому.
Аоба прибрав руку.
І, ігноруючи вже втраченого свідомість Омана.
Розкинувшись, він вийшов з кабінки.
Вийшовши з відділення тортур, Аоба пішов по лісі і заглибився в невеличкий лісок на задній стороні тюрми.
Цього разу він мав намір зайняти нове місце.
Час від часу.
Він змінив місце розташування.
Це дозволяло не тільки зберегти свіжість від практики, але й уникнути слідів довгого перебування на одному місці.
Він продовжував йти по лісі в його глибину.
Пройшов кілька пагорбів.
Кілька маленьких струмків.
Він занурився все глибше і глибше.
І вже в глибині лісу.
Раптом.
Аоба помітив слабкий відблиск металу попереду.
І він не міг прискоритися.
Все ближче і близько.
Аоба виявив невідому ділянку.
Вона була оточена залізним парканом, на якому висіла крива табличка з написом « Вхід заборонений».
Судячи з того, в якому стані була вивіска.
Тут нікого не було принаймні кілька років.
Відразу.
Аоба застрибнув на паркан і пішов далі.
Минуло ще трохи часу.
Аоба вловив рів лісової звірини.
Звуча він дуже люто.
Але жодна тварина не наважилася наблизитися до Абе.
Звіри часто мали чіткіший розум, ніж люди. Вони могли чітко розрізняти силу, яка походить від родоводів.
Чи то тигри, чи вовки.
Усі вони відчували, що в них з’являється чужака на своїй території, але не наважувалися навіть наблизитись до нього.
- Тут непогано!
Аоба раптом зрозумів, що коли він закріпиться тут для тренування, то тварини стануть природним захисним бар'єром.
У деяких випадках бар’єр Танець Шікіґамі не міг врятувати.
Повільно.
Аоба наблизився до самого центру цієї області.
Попереду була висока вежа.
— Зачекайте...
Аоба стояв перед високою біштою і раптом відчув, що сцена трохи знайома.
— Це ж не місце проведення іспиту на чуунина, правда?
Аоба згадав, як під час перегляду анімації "Наруто" головний герой та інші здали іспити, вони опинилися на локаціях, повний диких тварин.
- Цікаво, це те саме місце чи якесь інше місце з схожою місцевістю? Здається, що я зайшов з чорного ходу — тихо пробурмотів Аоба.
Він знав, що в Конохі було досить багато подібних місць.
Кожен з них відзначався номером.
Тепер він не знав номера цього місця, як і не пам'ятав, який номер був у Наруто та інших, коли вони здавали іспити на чуунина.
— Я думаю, це гарне місце!
Аоба задоволено кивнув і крокнув прямо до входу в високу вежу, подумавши, що відтепер він буде тренуватися саме тут.
Двері її були замкнені.
Але для Аоби це було зовсім не складно.
Аоба дістав з сумки клинок, а потім, використовуючи Техніка Свердтяжого Камня, помахнув клинком в руці і вдарив по замку з силою у десять тисяч фунтів.
*Лязг!*
Дверний замок розлетівся на шматки.
Аоба штовхнув двері високої вежі, і зсередини затулило водою та пилюкою.
І з цього ставало зрозуміло.
Що тут вже давно нікого не було.
У кутах навіть було досить багато павутини, і час від часу чувся щурячий віз.
Відразу.
Аоба підняв руки вгору.
Схрестивши пальці рук разом, він прийняв відповідну позу
- Тенденційного клонинку!
Аоба миттєво розщепив свого тіла на тисячу частин, і біля входу до вежі з’явилися люди, дуже схожі на нього самого.
— Все молодцы.
— Давайте разом наведемо тут порядок.
- Відтепер це буде моя таємна база!
Аоба відчував, що це місце ідеально підходить для тренування, навколо нього було огорожу, яка блокує вхід людям, і природний захисний коло з тварин.
Єдиною вадою було те, що це місце занадто довго не використовувалося.
Якщо його не прибрати.
Буде важко залишатися тут.
У мить ока.
Як Аоба вимовив свої слова.
Тисяча Аоб одночасно почали діяти.
Деякі клонники використовували папір як веніки, щоб змітати уламки й сміття.
Інші використовували дзюцу вітру, щоб здути комах, рослини, птахів і тварин.
Ще одні використовували методи водопостачання, щоб очистити підлогу та цегляні стіни.
Усі брали участь у прибиранні.
Сила однієї людини обмежена.
Але сила групи людей необмежена.
Приблизно через півгодини Аобе треба було очистити вежу.
Вежі мали три поверхи в загальному.
На першому поверсі було додзе — просторне приміщення, яке можна було використовувати для тренування або спарінгів.
За спогадами Аби.
Перший іспит перед офіційним екзаменом на чуунина.
Проводжався в цьому своєрідному додзьо.
З одного боку додзьо стояла велика кам'яна статуя, з іншого - двоповерхова трібуна, що робило приміщення дуже просторним і чудово пристосованим для тренування клонів.
На першому поверсі вежі була маленька кімната за іншою.
Ці кімнати були порожні, всередині нічого не було.
На верхньому поверсі вежі була вартова вежа.
На вершині якої було встановлено телескоп.
Панорамний огляд у 360 градусів довкола околиці.
— Це місце задовольняє всі мої вимоги!
Аоба стояв на сторожовій вишці на третьому поверсі високої вежі, підняв руку до стіни біля телескопа і натиснув на неї.
*Бзза!*
За допомогою ін’єкції чакри.
На стіні з'явився чорний коло.
Техніка, що літає Бога Гріма Аоби.
У цій вежі було добре все, крім відстані, але так може навіть краще, Аоба відчував, що в майбутньому він зможе швидко пересуватися сюди прямо з гуртожитку, використовуючи техніку Грімового Бога.
Раніше, коли він ще не навчився Божої техніки « Летюча Гріма », то завжди ходив у рощу пішки, але потім пристосувався і деякий час вагався змінити свої звички.
Завдяки техніці Гріма, який летів на Землю тепер можна було негайно зійти туди і назад.
— Хм-м...
Аоба в задумливості ущипнув себе за підборіддя.
- Всі ці кімнати внизу можна буде використовувати.
- Їх можна розділити на фітнес-зал, медичну кімнату, кімнату для полонених і лабораторію...
— Верно.
— Всі книги, які Мінато позичив мені, можна покласти сюди.
Аоба думав. Якщо він купить ліжко, то зможе навіть переночувати тут.
Але це була лише думка.
Він все ще був дуже прив'язаний до залізничного ліжка у своїй кімнаті, адже саме на ній він спав, коли тільки прибув сюди.
Що стосується цього місця...
Цілком нормально зробити його своїй майстерні.
- Тепер настав час уважно перевірити спогади цих двох шпигунів Деревні Тумана...
Трохи пофантазувавши, Егуд повернувся на перший поверх і викликав тисячі тіньових клонів.
Після того, як ці тенєві двійники з'явилися на полі, всі вони сіли на землю і заплющили очі, перебираючи в пам'ять двох шенобі з Деревні Схованою у Тумані, які танулися в темряві.
Це була частина роботи по заглибленню в їх спогади, щоб зрозуміти, чи не пропало що-небудь.
Що стосується недавніх спогадів.
Аоба вже перевіряв їх і мав чітке уявлення про те, що планує зробити Туман.
- З точки зору часу...
Очі Аби сяяли від роздумів, поки його розум мовчки роздумував, що робити з інформацією з недавніх спогадів двох шпигунів.
— Всього три дні!
- Сім мечників Тумана ось-ось прибудуть в Коноху!
— Це на кілька років раніше, ніж в оригінальному сюжеті!
Брові Аобая злегка зійшлися. Деревина зараз порвала, і якщо ці семеро попадуть сюди, це буде коштувати їм дуже дорого.
- Насправді, це не неможливо...
Вузькі зуби Аби злегка зігнулися, він чудово знав, з якою метою семерка прийшла сюди.
Вони не намагалися захопитися Конохом, а тим більше не збиралися брати участь у третій війні шінобі.
Їхня мета — зробити сувій в руках Аоби.
- Я можу провернути маленьку хитрість зі свитком, щоб відвернути біду і змусити Семерих мечників відправитися в село Скритого Хмарака!
Аоба задумався, і в нього раптово народився план.
Що стосується решти села Хмара та село Песка...
Він залишить все як є!
У той час він втрутиться в справу з багатьма причинами.
Перша причина - удача.
Він просто випадково зіткнувся зі шпигуном з Кірі в підрозділ тортур.
Інакше він не шукав би інших шпигунів.
Другою причиною був Майто Дай.
Рішення кризи села Тумана.
Те саме, що послабити кризу в Конохі.
Інакше, якщо ці сім мечників вкрадуться у село, при нинішньому рівні охорони, боюся, доведеться дозволити Майто Даю відкрити вісім воріт.
До цього чоловіка...
Аоба ставився до нього з повагою. Оскільки він вже прочитав спогади Майто Дая, нехай він побуде легендарним батьком ще кілька десятиліть.
- До речі!
Аоба раптом згадав дещо. Він подумав про ті речі, які його клон поклав на коробки в гуртожитку.
- А що щодо цих сувоїв?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno