Чому я не пам'ятаю?
Звичайно!
Почувши питання.
Аоба наче прозрів.
Ці слова відобразили те, чого він очікував.
Учіха Фугаку прийшов до нього через людину в чорному, про якого він згадував того дня.
Аоба мовчав.
І чекав наступних слів.
Він все чудово знав.
Фугаку знайшов його не тільки для того, щоб розповісти про зникнення Кенре.
Якби це було так.
Не було потреби чекати, поки він залишиться наодинці з Аобою, щоб сказати це.
Очевидно.
Що залишилися ще деякі таємниці.
Відразу ж.
Уважний погляд Фугаку впав на Аобу.
- Аоба, ти знаєш особу того чоловіка в чорному? — запитав Фугаку низьким голосом. Його голос був тихим, як ніби він боявся, що хтось почує.
— Не знаю, — похитав головою Аоба, навіть не перепитуючи.
— Как так? Хіба не ти сказав мені, як Кенре називав того чоловіка в чорному? — сказав Фугаку, моргнувши. Куток його рота злегка смикнувся; він прийшов до Аба спеціально, щоб поговорити про це, але молодий, схоже, це не турбувало.
- Хіба я щось про це говорив? — Аоба замер на мить. Його очі витріщилися на Фугаку, сповнені непевності та невірства. Він просто забув.
— Ты... Ти забув? — Веки Фугаку підскочили, і він втупився на обличчя Аоби безмоційним поглядом, як ніби хотів знайти там щось не те, але дивлячись деякий час, він так нічого й не знайшов.
- Я дійсно щось про це казав? Чому я нічого не пам'ятаю? Брате Фугаку, ти впевнений, що це я сказав? Може ти переплутав? - Аба все ще виглядав спантеличеним. Він повністю відмовлявся від своїх слів.
- Саме ти мені про нього говорив! Неможливо помилитися! Наступного дня після зникнення Кенре, коли я пішов у відділ тортури щоб провести розслідування, я зустрів тебе, і ти сказав, що Кенрі прийшов до тебе і потім залишив людину в чорному... — Фугаку негайно допоміг Абе згадати. Було очевидно, що він дійсно стурбований цим питанням, настільки, щоб він не міг відпустити його навіть зараз.
- Коли ти сказав... — Аоба подивився на небо з задумливим виразом, і сказав: - Здається щось таке пригадую.
- Це ти мені тоді сказав! — Побачивши, що Егуда декілька разів кивнув головою, він пригадує собі. Вузьки його рота злегка піднялися, показуючи, що все вірно.
— Я пам'ятаю, як ти підійшов до мене. Тоді я ретельно згадав події попереднього дня... Здається, там говорилося, що Кенре забрали, але хто саме був тим чоловіком, який забрав його, я не впевнений. У мене немає спогадів про це, врешті-решт, я працюю у відділі тортур, і кожного дня багато переживаю там. Я не можу пригадати багатьох речей, — сказав Аоба, хитаючи головою. Він спланував привести їх на Мадару, але його наміром було отримати інформацію і відволікти клан Учиха. Він не збирався привертати до себе увагу через неї.
- Ти дійсно не можеш згадати? —Фугаку завмер на мить, недовірливо дивлячись на Аобу. У нього було туманне відчуття, що Аоба просто приховує це, але в словах його був сенс.
— Ти пам'ятаєш, як ми вперше зустрілися? Що я тобі тоді сказав? — Замість того щоб відповісти на слова Фугаку, Аоб поставив пряме питання. Його очі горіли, дивлячись на Фугаку.
— Це... — Учиха втратив дар мови. Він зробив глибокий вдих, потер віскі, ретельно згадуючи події, і сказав: "Я пам'ятаю, що в той день була кордон, це була межа, щоб взяти вас там, але що саме було сказано, я дійсно не можу згадати ...
— Ось бачиш. Людська енергія обмежена! Ти не можеш пам'ятати чітко все. Ти пам'ятаєш чітко про людину в чорному, мабуть, ти стурбований цим питанням, а я більше не пригадую про те, що саме тоді сталося. Забув, як виглядає той чоловік у чорному - Аоба викинув всі думки з голови і просто заперечував все. Він знав, що Фугаку прийшов до нього поговорити про Мадаре, але Аоба зовсім не хотів говорити про це. Краще залишити цю тему для клану Учиха!
— Добре, — кивнув Фугаку. Оскільки співрозмовник навіть не згадав про той випадок, він більше нічого не міг сказати, то не було змісту продовжувати розмову, оскільки вони були не на одній хвилі.
— Брат Фугаку, якщо на цьому все, то я піду. У мене ще не було часу поїсти! — Да. Він не хотів більше залишатися тут. Якщо інші побачать його, то подумають, що він близький з Фугаку.
— Аоба, почекай, я просто хочу запитати, чи можеш ти згадати що-небудь ще? —Фугаку підбився губи і не зміг втриматись і запитати. Весь цей час він був настільки занурений в цю історію з Мадарою, що, чим би не займався, він не міг викинути її з голови. Йому завжди здавалося, що він знайшов якийсь великий секрет, але тільки на рівні здогадок, чогось як ніби не вистачало.
— Брат Фугаку, я дійсно не пам'ятаю. Скільки часу пройшло, ти пам'ятаєш, що ми їли на обід місяць тому? — Аоба з безпорадним виглядом розтягнув руки і переключив увагу безпосередньо на їжу.
Відразу ж.
Фугаку на деякий час втратив дар мови.
Він розумів, що розмови не матимуть успіху.
— Ох..
Фугаку глибоко зітхнув і не міг покачати головою. Він розумів, що більше не хотів продовжувати розмову.
- Аоба, що ти хочеш? Я пригощу тебе! — Фугаку взяв на себе ініціативу.
— Ні, ні, я збираюся купити їжу і віднести її в гуртожиток. Я поїм там, бо досить зайнятий цього разу, у мене немає стільки часу на обід.
Аоба помахав рукою Фугаку, потім розгорнувся і залишив озеро в лісі.
Він не чекав, поки Фугаку скаже або зробить що-небудь ще, щоб він залишився.
І швидко пішов.
Деякий час.
Фугаку дивився на спину Аоби, і в його очах мерехтіло підозра.
Він був трохи розгублений!
Чи він справді забув, чи навмисно не згадував про це знову.
Однак.
Це неважливо.
Більше нічого і не потрібно!
Насправді.
Фугаку з самого початку нічого не очікував, йому здавалося, що в той день він запитав все що міг.
Він знову знайшов Егуда.
Просто вирішив спробувати щастя.
Раптом було щось ще, про що він міг запитати?
Це було б удача!
Тільки ось...
Жаль!
З цього нічого не вийшло!
***
Покинувши озеро, Егуд не пішов до Ічираку Рамена.
Це було занадто складно!
Пробурмотів про себе Аоба.
Він не очікував такого.
Стояло йому вийти з відділу тортур, як його перехопив Фугаку і відвів до озера, яке було дуже близько до місця розташування Клана Учиха.
— Може, це тому, що Фугаку тут більш безпечно!
Аоба не міг зітхнути. Але він не забагато думав про це, після такої відповіді вірив, що Фугаку не повернеться до нього з приводу людини в чорному.
Запитання.
На цьому вичерпано.
Це не має значення, чи хтось з членів Клану Учиха розгляне цю справу.
Але в свідомості самої Фугаку.
Аоба залишив величезний знак питання, яке буде змушувати його думати над цим питанням.
Зрештою...
У певному розумінні.
Посадити насіння в серце нинішнього Фугаку — це те саме, що посадити його на серці клана Учиха.
Зрештою, Фугаку планує стати головою клана в недалекому майбутньому.
Тепер це просто питання часу!
***
Аоба повернувся до входу в відділ тортур і став перед брамами. Він не увійшов, але включив свої почуття на максимум, щоб відчути, чи є навколо шінобі, що спостерігає за ним.
Через кілька хвилин.
Аоба переконався, що довкола нікого немає.
І його фігура мілина.
Він не повернувся в гуртожиток, а подався до невеличкого лісу за тюрмам.
Щоб перевірити тіньові клони!
Головне — зібрати всі гроші!
І знову попрацювати з інформацією!
Аоба вже розробив план на цей випадок, і цю проблему він виявив, коли малював вибухові печатки.
Лише тридцять сім з кожних сорока п’яти, яких вони набули, виявилися успішними, а вісім — невдалими.
Хоча ця кількість невдач була в межах дозволеного діапазону, їх можна було уникнути.
Після того, як він отримав спогади цих сорока п'яти теневих клонів.
Він виявив, що кожен клона мав одну відправну точку: усі вони мали достатньо енергії для малювання, але не були досвідченими.
Цього разу зображення вибухової печатки було подібне до процесу дослідження та нагромадження досвіду.
Як підліток, який вперше відчуває щось нове і не дуже добре розбирається в цьому, і зовсім не схожий на досвідченого водія, котрий може точно визначити швидкість та час переходу.
Але навіть початківець може закінчити машину, якщо людина відчуває це сорок п’ять разів.
Но...
У певному розумінні.
Можна сказати, що Аоба пройшов через сорок п’ять перших спроб різних людей і в результаті отримав великий досвід.
І для нього це унікальний досвід.
Однак.
Що неминуче.
Він повинен розподілити тінейові клони так, щоб вони працювали паралельно в один і той же час, максимально використовуючи час та більшу ефективність.
Скажімо так, у цьому є свої переваги і недоліки!
Але такий набір досвіду на одному диханні дозволяв Абе відчувати свій ріст.
Те саме можна сказати і про читання книжок.
Аоба вирішив забрати теневих слонів, а потім перетравивши досвід, знову відокремився на сотні або тисячі клонів для того, щоб вони разом читали.
Це паралельний процес.
І не було можливості обмінюватися даними в режимі реального часу.
Звичайно.
Було б чудово мати таку можливість.
Не варто недооцінювати силу Мудреця Шести Путів!
***
Минуло трохи часу.
І Аоба прибув до маленького пагорбу-масорурку Танца Шикіґамі.
Його права рука повільно піднялася.
*Грохот...*
Листки перед ним злітали вгору, миттєво розлітаючись по всьому боці і несподівано побачили те, що відбувалося всередині нього.
Всі тініві клони сиділи і напружено читали книжки.
Кожен з нас мав різні звички щодо читання.
І в кожну книгу одночасно дивилися кілька людей.
Різні клони по-різному розуміли різні уривки.
— Скасувати. — Тихо виплюнув Аоба.
*Бум бах...*
У мить ока.
У лісі роздалася черга бавовн.
І один за одним тінні клони перетворилися на дим і зникли.
Відразу ж після.
У мозок Аби вдерся шалений потік інформації, набагато складніша за те, що він використовував свої тіньові клони раніше.
Вся вона прийшла з книг.
І кожен клон розумів її по-різному.
Просто самі книжки були настільки складними, що їх неможливо так просто прочитати, а коли стільки клонів робили це разом, від отриманої інформації миттєво захворів череп.
Так і сталося.
Аоба сів на землю.
І потрібно 20 секунд, або близько того, щоб усвідомити цю інформацію.
Тільки тоді він вийшов з заціпеніння, в якому перебував.
Його обличчя злегка зблідло, оскільки тільки що він витратив велику кількість розумової енергії.
У даний момент.
Пори тіла Аоби дихали, швидко поглинають навколишнє середовище і поповнюють запаси організму.
Поступово.
Десять хвилин потому.
Колір обличчя Аби відновив рум’яний відтінок, а занепад розумової енергії, спричинений шоком від миттєво отриманої інформації, у значній мірі пройшов.
- Тенденційного клонинку!
Аоба знову сформувала друк, і відразу ж серед лісу з’явилися тіньові клони.
Цього разу їх було не так багато.
Лише кілька десятків.
Кожен тенневий клон відповідав книзі, і вони відповідали за конкретне дослідження.
Отримавши інформацію, Егуд виявив, що декілька читачів однієї книжки не досягли великого прогресу. Було б краще, якби одна людина почала спеціалізуватися на одній книзі.
— Продовжуйте.
Аоба кивнув теневим клоном, і після цього один з них підняв руку, та аркуші паперу закрутилися вгору, відновивши невеликий пагорб.
Аоба подивився вниз і підняв з землі важку сумку, в якій лежали гроші, які йому дав власник крамниці для ніндзя.
Якщо бути точним...
Це гроші, які власник дав Ітону Моріно.
Аоба взяв їх і вирушив у зворотний шлях до гуртожитку Анбу.
Через деякий час.
Аоба повернувся до своєї кімнати.
І більше нічого не робив.
Засинайте негайно.
***
Наступного дня, рано вранці.
Аоба в черговий раз розбудив будильник з потоку інформації.
Його тіньові клони, яких він створив минулої ночі, повернулися в його тіло після ночі читання і передали все те знання.
- Хмм...
Аоба закрив очі, перетравлюючи інформацію, і його розуміння печаток стало набагато краще.
Він вірив, що цього разу, після того як він знову використовує свої тіньові клони, кожен з них буде набагато глибше розуміти зміст книг.
Итак.
Аоба негайно встав.
Вийшов з гуртожитку.
І знову пішов в напрямку лісу.
На те ж місце.
До цього він завжди змінював місце.
Було тільки загальний напрямок, але місця різні
Тепер же, оскільки він навчався у книгах, їх залишили там. Тому Егуд пішов знову туди ж
Скоро.
Аоба прибув до маленького пагорба.
Там залишався тільки один тіньовий клон, який підтримував техніку.
Аоба провів рукою, щоб відкрити маскування і увійшов всередину, окидаючи поглядом розкладені на підлозі книги.
Саме тому він не попросив свого теневого клона перенести книги в інше місце.
Книжки лежали на підлозі, відкриті на відповідних номерах сторінок.
За винятком закритих, тому що вже повністю прочитані.
Кожну книгу треба читати прямо тут.
— Мистецтво множинного теневого клонування!
Аоба знову використав техніку, щоб викликати по одному клону до відповідних книг, брали їх у руки і починали читати.
На додаток до цього.
Також було викликано клон, який замінив підтримку Танця Шікіґамі.
Незабаром ця гора була розібрана.
Після того, як все закінчилося.
Аоба повернувся в Підрозділ тортур до своєї маленької допитної.
Поступово.
Життя Аби повернулося в нормальне русло.
Одного ранку і одного разу ввечері він налаштовував своїх тихих клонів для вивчення книжок.
Він проводив у відділенні тортур протягом Днівного часу, використовуючи нагоду для медичних досліджень.
Вночі він добре спав.
І так.
Продовжувалося сім днів.
І в один день.
Рано вранці.
Аоба, як завжди, був розпущений великою кількістю інформації.
Він закрив очі, коли почув повідомлення.
- Нарешті всі вони прочитані.
Аоба повільно відкрив очі і полегшено зітхнув. Він вже закінчив читати всі книги, які приніс Мінато. На це пішло сім днів читання вдень і вночі.
Зміст цих книг був закарбований в його свідомості, повністю запам’ятовуванням.
— Тепер я можу тренуватися!
У Аби відразу виникла ідея. Йому не потрібно було перевіряти кожну техніку друку, врешті-решт, такі технології, як Поглинуюча друк Мертого демона, він взагалі ніколи не буде використовувати.
Но...
Їх все одно корисно знати!
Принаймні, тепер він знає як її застосувати!
Відразу.
Аоба встав з ліжка і швидко помився, після чого перевдягався в форму Анбу й подався до лісу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno