Приходь до старшого брата, якщо будуть проблеми!
Коли ця думка прийшла в голову Фугаку, він здивувався і злякався.
Ні за що!
Цього не може бути!
Учиха Мадара був міфом минулої епохи!
Він помер після битви з першим Хокаґе, Хаширомою Сенджу!
Як це може бути Мадра?
Неможливо!
Зовсім неможливо!
Чим більше він казав собі, що це не може бути Мадара, тим трудніше було думати про це.
Засновник-сама!
Когось так назвати...
Якщо не Мадару...
Хто ще заслуговує цього?
Грудь Фугаку весь час піднімалась і опускалася, все його тіло було в шоку від раптово отриманої інформації.
- Брате Фугаку, що з тобою?
Аоба моргнув і втупився на нього невинний поглядом, як ніби він не знав, яка вага має вимовите ним ім'я.
— Фух... нічого...
Фугаку похитав головою, але на його обличчі все ще було подив. Не почувай спокійності, з яким він говорив.
- Аоба, ти чув що-небудь ще про цю людину в чорному? — Запитал Фугаку.
- Він щось сказав, але я надто нервував, щоб розчулити це.
- То ти все-таки чув, подумай гарненько, ти з клану Яманака а, те що ти пам'ятаєш, не так легко забути. - Сказав з нетерпінням Фугаку.
— Як же я міг забути про це!
Аоба сильно вдарив себе по голові, підняв руки і притиснув великі пальці до скринь. Потік чакри мчав по його пальцях до мозку, ніби допомагаючи йому пригадати.
— Камен...
- Якого біса...
- Не можу!
- Занадто далеко...
— Камена скрижаль?
- Поки не можу чітко чути...
Аоба позивав так, ніби намагався згадати. Чакра на його руках ставала все густіше і гуще, принаймні за відчуттям Фугаку, так що він міг бути впевнений, що Аоба дуже намагається згадати.
Весь процес був повністю чутний Фугаку, і чим більше він слухав, тим ширшими ставали його очі.
Це... це...
Фугаку відразу згадав, що під Храмом Нака клава Учіха була кам’яна скрижаль.
Це був секрет клану.
Навіть серед його членів лише невелика кількість старших людей знала про це.
Навіть він.
Я зовсім недавно дізнався про це.
— Аоба, ти ж більше нікому не говорив цих слів? — Запитав глибоко голосом Фугаку.
— Ні, це було вчора ввечері. Я тільки тобі розповів. - Похитав головою Аоба.
- Нікому більше про це не кажи, і, до речі, будь обережним, але я не думаю, що Кенре прийде шукати тебе знову. — Фугаку почав розмірковувати. Він відчував, що минулої ночі була можливість підставити його, і тепер, коли ця нагода пропущена, Кенре немає необхідності переслідувати таку дрібну рибку, як Аоба.
— Ну... якщо він знову буде шукати мене... Я, напевно, до смерті злякаюся... — держак рота Аби смикнувся. Кенре, який перейшов у рідину і проспався в землю, не міг злякатися, як це було насправді.
— Ха-ха-га, Аоба, не бійся, зараз військова поліція читає все село в пошуках Кенре. Я думаю, що скоро його знайдуть! — Заявил Фугаку.
— А? Що з ним сталося? — Аоба « застиг » на мить, здивований такою новиною, як зникнення Кенре.
- Тобі сказати можу. Кенре пропав, і час пошуку я випадково знайшов інформацію про тебе. - Сказав Фугаку.
- Так ось воно як. — Эбоб.
— Аоба, якщо на цьому все, я піду. Якщо ти знову побачиш Кенре в найближчі дні, обов'язково спочатку знайди мене. - Сказав Фугаку.
— Ладно. — Кивнув Аоба.
— Воот... До речі... за ті данго... Дякую! — Фугаку слабо усміхнувся. Він знав, що Аоба дуже піклується про нього і Мікото.
— Просто подаруй мені фотографію з автографом, коли буде можливість. — Легко проговорив Аоба.
—...
Вираз обличчя Фугаку миттєво застигло. Він тільки ослаб пильності і був миттєво відпущений назад однією пропозицією.
Ось ті на!
Все ще думає про фото з автографом!
Но...
Це не неможливо!
Фугаку вже серйозно обмірковував це питання.
Далі.
Він не почав більше базікати і повів поліцейських геть.
Його погляд став крижаним після виходу з відділу тортур.
- Цей клятий Кенре!
Фугаку не зміг втриматися і вирубався. Він вже дізнався про його справи. З слів Аби, Кенре від його імені сказав йти йому в ліс на заході.
Така дешева підстава!
Добре, що Егуд не пішов туди!
Інакше навіть така дешева підстава погризла б його підземну!
Зрештою...
Чим підступнішим здається звинувачення, тим більше людей ставитимуться до нього з сумнівами.
Фугаку не сумнівався у словах Аоби. Багато з того, що Аоба тільки - но виклав, неможливо було вигадати.
Західний ліс.
Мадара.
Кам'яна таблиця.
Фугаку згадав слова Аоба і занурився у глибоку задумливість.
— Чи є між ними зв’язок?
Він поки не міг нічого придумати, але планував повідомити про все Шайнінгу, а потім ще раз обговорити, як схопити Учіху Кенре.
***
Коли поліція пішла, Аобу знайшов Моріно Ітон.
- Аоба, що сталося? Чому тебе шукали люди з військової поліції? У тебе неприємності? Ти можеш розповісти мені все! — Завірив його Ітон по грудях, бо він був готовий підтримувати цей потенційний внесок у майбутнє в своїх руках.
— Я майже нічого не питав. Здається, хтось з поліції зник і вони прийшли поцікавитися ситуацією, мене це не стосується. - Сказав з усмішкою Аоба.
— Значить, все гаразд!
Ітон говорив дивно. Було не ясно, чи він відчуває полегшення від того, що Аоба ні в чому не залежався або чи засмучений тим, як йому було важко себе проявити.
- Аоба, якщо ти зіткнешся з чимось у майбутньому, відразу звертайся до мене, і я все владнаю! - Ітон все ж не забув зробити жест доброї волі в сторону хлопця.
- Дякую, капітане Ітон! - Негайно подякував йому.
— Не за що! Не за що! Ми ж брати!
Сказав з посмішкою Ітон.
І.
Його очі швидко розширилися.
На мить його огорнув усвідомлення.
— Саме так!
— Ми брати!
- З цього моменту не називай мене ні в якому разі капітаном!
— Ти можеш називати мене просто старший брат Ітон!
- Приходь до старшого брата, якщо будуть проблеми!
Ітон раптово знайшов новий спосіб злиття.
Так.
Старший брат!
Хіба ці відносини не ближче, ніж начальник-підпорядний?
- Добре, старший брате Ітон, я не буду ввічливим, якщо що, дійсно піду до тебе! - Сказав з усмішкою Аоба. Він був радий, адже Ітон був капітаном відділу тортур. Коли тебе прикриває бос, завжди відчуваєш себе комфортнішим.
- Не треба бути ввічливим зі мною! — Сказав з усмішкою Ітон, бо вважав, що вчинив занадто мудро. Зручно називати учня одного з саннінів своїм братом.
Аоба та Ітон обернулися ще кількома люб’язностями, а потім попрямували до невеличкого катування.
Ітон подивився слідом ушеному Аобе, полегшено зітхнувши, і самовдоволена усмішка на його обличчі зникла.
— На щастя... На щастя... Все обійшлося...
Ітон тільки прибув у відділ тортур, як почув, що приїхали поліцейські і запитують про Аобу.
Він мало не зійшов у той же момент!
Ніхто інший у відділі тортур не розумів, але Аоба був його скарбом!
І він хотів використати Аобу, щоб підчепити Цінаде!
Це вплине на його кар'єру.
Якщо Аоба піде і перестане працювати у відділі тортур через те, що сталося д*рому, то він сильно програє.
Але Егуд не розсердився, і ситуація вирішилася словами. Він навіть зміг зблизитися з Аобою. Ітон тепер точно міг сказати, що немає худа без добра.
Итак.
Ітон пішов до воріт відділу, окидаючи погляд присутніх на Абу.
- Та що з вами таке!
- Хіба ви не знаєте, в якому Ви відділі?
— Ми, підрозділ тортур, є частиною Абу!
- І не в тій же системі, що військова поліція!
- У майбутньому, якщо хтось з поліції увійде і щось попросить, нехай спочатку отримає дозвіл від мене, інакше їм більше не дозволено сюди заходити!
Ітон був розлючений. Він тільки що сильно налякався, і в його серці нагромадилося багато образи та гніву, які він виміщував на підлеглих.
— Да!
Тільки ніндзя з відділу тортур знали, наскільки страшний їхній капітан.
Деякий час.
Біля входу в Підрозділ тортур панувала атмосфера тривоги.
***
Після того, як Егуда ввійшов у тестову, настав короткий час затишя.
Час був ще ранній.
Злочинців для допиту не надсилали.
Аоба сидів на стільці, і його очі блищили від роздумів.
— Здається, що клан Учиха не підозрював вчора Кенре, про що свідчить той факт, який вони шукали його.
— Тільки вони ніяк не можуть знайти його!
- Цікаво, як багато вони зможуть зрозуміти з цього послання засновника-сама.
- У будь-якому випадку...
— Стосунки між клоном Учиха і Данзо стають дедалі цікавішими!
- Цікаво, чи ті ніндзя втекли з Кумо...
Вузькі зуби Аоба злегка зігнулися. Він багато думав про те, що потрібно було зробити, аби змусити боротися з клан Учиха і Данзо. Але, на жаль, в результаті нічого не вийшло.
Звичайно.
Навіть якщо прогрес піде, це буде не знищення клану, а просто взаємно послаблююча міждоусобиця.
Все одно все закінчиться мирним регулюванням.
Він просто хотів, щоб вони зосереджувалися на собі і не помітили його.
На даний момент все йшло нормально.
Хоча у цій зустрічі між Шанінґом і Данзо не розгорівся конфлікт, але схоплення триває.
Відтепер і Корень, і Учиха будуть бачити один в одному великих ворогів.
Тому він міг без страху працювати в Підрозділі тортур.
Що стосується того, що робити з цим бардаком...
Третій Хокаґе не робить нічого, щоб вирішити цю проблему. Будемо чекати, коли прийде четвертий.
У цьому відношенні.
Аоба вірив у Мінато!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno