Глибока любов Аби до підрозділу тортур
Покинувши будинок Цунади, Егуд швидко попрямував до відділку тортур.
Весь процес від зустрічі з Цунаде до його догляду за ним зайняло трохи більше двох годин.
Ніхто не тягнув час.
Але, незважаючи на те що обидві сторони намагалися відкрити одне одного, вони не обійшлося без взаємних перевірок.
Жоден з них не був наївним дурнем.
Кілька добрих слів могли торкнутися серця людини.
Але у світі ніндзя.
Потрібно завжди бути насторожі!
Аоба знову і знов прокручує в голові розмову з Цунаде, поки повертався до гуртожитку Анбу.
Згадуючи її манеру поведінки і слова, він намагався зрозуміти, чи не було в них чогось такого, чого він не помітив у той момент.
І не тільки це.
Чи не було і в його словах чогось поганого.
Які-небудь лазівки.
Переконуючись, що нічого не виглядало незвично, він почав думати про збереження свого мирного життя як учень Цунада.
- Я знайду капітана Ітона! — Аоба одразу ж прийняв рішення.
Єдиною людиною, яка знала, що він тепер учень Цунаде, був капітан відділу тортур, Моріно Ітон.
Аоба пояснив Цунаді, що не хоче розкривати себе.
Буде занадто пізно!
Аоба не міг чекати.
Ніч тягнулася занадто довго.
Маленький промашка, одне випадкове слово, і така грандіозна новина пошириться по всій Конохі.
***
Аоба знову опинився у відділі тортур і зайшов до маленької темної кімнати, але там не було жодних слідів Моріно Ітона.
Після короткого допиту декількох Анбу.
Вони відповіли, що капітан Ітон ще не повертався.
- Чи може бути так, що...
У очах Егуда з’явилося недовір’я, і він відразу ж пішов до своєї маленької допитної.
Блін! * *** Желк!
Ще до того, як він встиг що-небудь перевірити і зробити, він почув тріски і раптово зрозумів, що відбувається.
Та ні!
Капітан Ітон не міг до сих пір допитувати того дрібного злодія!
Він трохи перериває!
Аоба відразу ж прискорив крок і швидко підійшов до дверей, вже впевнений, що звук досягає зсередини.
Відразу.
Аоба відкрив допитну.
І в той же момент.
Звуки ударів стали голоснішими.
— Хто там?
Моріно Ітон негайно припинив, почувши, як відчиняють двері, і повернув голову.
— Капитан Ітон, це я, Аоба. — Заговорив хлопець.
- Аоба, що привело тебе назад? Я подбаю про твою відпустку, не хвилюйся! — На обличчі Ітона з’явилася усмішка, а тон його голосу став набагато м'якшим і зовсім не схожим на той, яким він тільки мить тому говорив.
- Справа не у відпустці...
Переконуючись, що Ітон не виходив звідси, великий камінь на його серце впав і потім подивився в бік маленького злодія.
У даний момент.
Він був покритий кров'ю і шматочками тіла.
І вже втратив свідомість.
Його тіло мимовільно тремтіло від безперервних ударів.
- Так навіщо ти тут? — Побоюючись, запитав Ітон.
- Капітан Ітон, справа ось у чому. Як я впевнений, ви знаєте, що зараз я є учнем Цунаде-сенсія, але вона залишить село через деякий час, тому я сподіваюся, ти зможеш допомогти зберегти все в таємниці. - Сказав Аоба.
— Нет проблем! — Без вагання відповів Ітон, бо він чудово знав, що Аоба, який зараз стоїть перед ним, вже не той хлопець, яким був раніше, і таке маленьке його прохання можна повністю задовольнити.
- Дуже дякую, капітане Ітон. — Подякал Аоба.
— Аоба, у мене є питання, і я сподіваюся, що ти зможеш відповісти мені відверто. - Сказав Моріно Ітон, не зводячи очей з хлопця.
- Про що? — запитав Аоба.
- Тепер, коли ти став учнем Цунаде-сама і, ймовірно, в майбутньому станеш ніндзя-медіком, чи можливо, що ти не залишишся у Підрозділ тортур? — Запитання було поставлене глибоким голосом, серце Ітона вже відчула відповідь.
Насправді, він вже здогадався про рішення Аби.
Кінець кінцем.
Тут і думати нічого.
Він точно знав, який вибір буде зроблено.
Порах і статус, які міг отримати ніндзя-медика, набагато вищі, ніж у ніндзясенсора в відділі тортур.
- Ось у чому справа.
Аоба слабо посміхнувся і сказав: - Капітан Ітон, зараз я буду проходити спеціальну вправу з Цухаде-сенсеєм, а коли вона залишить село, я повернуся в роздроблення тортур, і ще сто двадцять років працюватиму тут, але вже здоровий!
— ?
Після слів Аби в голові Моріно Ітона вислизала ціла купа маленьких запитань.
Якого біса?
Як ти взагалі смієш повертатися?
У тебе немає планів на майбутнє?
Но...
Коли він почув про сто двадцять років роботи.
Він не міг бути зворушений.
Як капітан відділу тортур, він чудово знав, що не всі у відділі щиро хочуть працювати тут.
Розгляньмо, як часто він перевіряв членів відділу.
Багато з них не могли встояти перед спокусою.
Більшість з них приходили до відділення тортур, бо не мали вибору.
Тільки Аоба...
Молодий чоловік, який вважав себе недостойним чи має серйозні недоліки.
Але завжди був у відділі тортур.
Якщо раніше не виключалося, що це удавання.
Але тепер, коли Аоба став учнем Цунаде, він сам розпоряджається своєю долею, і все ж таки вибрав відділ тортур.
Що це означає?
Моріно Ітон відразу зрозумів, настільки глибока любов Аоби до підрозділу тортур.
Справжня любов від усього серця.
— Добре!
Моріно Ітон підняв руку і спробував плескати по плечу Аоби.
Але піднявши руку, він подумав про його погане здоров'я і поспішно опустив її.
- Якщо передумаєш і не захочеш повертатися в Підрозділ, просто передавай мені привіт, але якщо ти все ще забажаєш повернутися, наші двері завжди будуть відкриті для тебе. — Дружиною сказав Ітон.
І коли він промовив ці слова.
Його серце вже вирішило.
Якщо Аоба дійсно повернеться в Підрозділ тортур.
Тоді б він серйозно задумався про вибір майбутнього командира відділу тортур вже зараз.
Зрештою...
Те, що Аоба став учнем Цунаде і правда занадто.
Навіть якщо не заради Аби, він повинен був поважати Цунаду.
- Дуже дякую, капітане Ітон.
Аоба висловив свою вдячність, потім вони обмінялися ще кількома люб'язностями, після чого хлопець розвернувся, щоб вийти з допитної.
Для нього.
Його серце лежить до відділу тортур.
Він перебував у підземеллі села Ліста, де загальна атмосфера була темною і холодною, але він відчував себе тут дуже комфортно.
Тут він міг повільно нарощувати силу і залишатися непоміченим.
Найважливіше, що ...
Можна було не вступати у бій!
Однак.
Ніндзя-медика інша справа.
Якщо Аоба вирішить вступити в установу для ніндзя-медиків, то, швидше за все, його віднесуть до відповідної групи, а не до лікарні Конохи.
Але він не був фахівцем, а лише півдорозом.
Якщо йому доведеться щодня контактувати з пораненими людьми і постійно користуватися технікою Містичної Ладоні, для якої потрібно точно контролювати чакру ні більше, ані менше, то настануть важкі дні.
Але в Підрозділі тортур Аобе дуже навіть комфортно.
Справа плавне, зчитуєш спогади, переглядаєш місії Сакумо Хатаке і збільшуєш досвід.
Уночі можна займатися спортом і рости фізично.
Не кажучи вже про те, що капітан відділу тортур Моріно Ітон тепер один з нас.
Свобода.
Аоба не довго вибирав між відділом тортур або нідзей-медіком, вибір був простий.
Минуло трохи часу.
І Аоба повернувся в гуртожитку Анбу.
І не ставши робити перерву.
Він перевдягався з одягу Анбу в треніровий одяг.
Цунаде знала, що того дня в рощі був саме він, і що його тіло не таке вже й слабке, як вважав світ.
Тепер, коли Цунаде все це знала.
Прийшов час продовжити навчання.
Основна причина, чому Аоб не ходив в рищу весь цей час, у тому, що він турбувався виявленням Цунада.
Тепер у нього більше не було тривоги.
Переодягнувшись у тренувальне вбрання, Аоба дістав цілком нову маску і одягав її. І коли сонце вже сіло, швидко вирушив до рощу.
« Найважливіше в практиці - це самовідтворення, щоб вичавити весь свій потенціал і зробити прорив."
Слова Майто Дая ехо відгукувались в голові Аби.
До того він ще раз прочитав його спогади.
Аоба завжди тренувався повсякденно, трохи потел і повертався назад, не доводячи себе до межі, як це робили Майто Дай та Мейто Гай.
- Я теж спробую!
Егуд глибоко зітхнув і поставив собі за мету наслідувати їхній приклад.
— Пробігти п'ятсот кругів навколо лісу, якщо закінчу, то пробіжу ще тисячу кіл. Якщо ні, я зроблю 5сот присідань з стрибками!
Постановивши собі мету, Егуд почав швидко бігати.
*Свист*
Вітер шумів у вухах Аби, а біг з усіх сил змушував напружуватися кожне м’язу його тіла. Така була ціль занять.
Минув час...
І поки Аоба бігав навколо гаї, на його лобі виступили маленькі бісерики поту.
У цей момент він розхитнувся, дозволивши собі не думати і забути про нещодавні неприємні речі. Крім того, йому було важко забути свої спогади й відчути природу усім своїм серцем та душею.
Поступово.
Аоба все також швидко втік, але раптом він відчув навколо себе природну ауру.
Він ніби міг чути подих навколишніх його дерев, і відчувати пульсацію землі, коли його ноги ступали по ній.
А в перенасиченні вітерця, він зміг відчувати смутну енергію.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno