Голова 79. Вийти з ладу!
Аоба залишив свою кашорку невдовзі після того, як пішов Анбу.
— Погоди... погоди, — зараз напружився і видав крик пов'язаний чоловік, що йде за парню, - я ще не закінчив!
Усвідомивши це чи ні, підозрюваний зволікав із написанням і не закінчив навіть першого абзацу.
— Не варто, — посміхнувся Аоба під маскою і ненавмисно почитав цього злодія забавним.
Ще на самому початку він розкусив чоловіка.
Зрозумів, що той має намір тягнути час!
Він навіть написав листа.
Але нічого страшного.
Навіть навпаки.
Те, що потрібно!
Аоба і сам хотів сповільнити процес, бо раніше його продуктивність була занадто висока.
Високі!
Один підозрюваний змінився іншим.
Виглядає дуже ефективно.
Але так само підозріло.
Він уникне непотрібних підозр, витрачаючи більше часу на кожного підозрюваного.
Ні з того ні з сього.
Аоба повернувся до підозрюваного.
І відкинув його визнання в сторону.
- Тобі варто подумати про свою поведінку! Поговоримо знову після мого повернення! - Після цих слів хлопець знову зв'язав руки підозрюваного, причому ще жорсткіше попереднього.
Потім.
Він розгорнувся.
- Эй?
- Стій!
- Не йди!
- Я зрозумів, все ясно!
- Поговоримо зараз, не потім!
- Я все напишу! - Вигрозив очі і перелякано закричав чоловік, ні за що не хотів залишатися в такому жахливому місці на самоті.
Но.
Аоба проігнорував крик.
Ніби не розчув зовсім.
І незабаром вийшов назовні.
Бух!
Потім двері сильно зачинилися зовні.
Останній промінь світла залишив камеру.
І запанувала суцільна темрява.
"Уа-А- а-а!"
"Спасіть!"
"Допоможіть!"
« Я знаю все! »
"Я всіх сдам!"
"Тільки не зачиняйте тут, будь ласка!"
« Мені страшно!» — вигукнув колишній чоловік.
Страх підозрюваного тільки посилився, коли опинившись в єдиній темряві і абсолютної тиші, його гостре почуття уловили їдкий запах крові інших підозрюваних через кашру.
***
Аоба відправився пряміком в підвальчик підрозділу тортур.
По дорозі він аналізував ситуацію.
Дієслово Анбу вказує на те, що його члени об’єднуються з іншими членами групи.
Тому повинна бути вагома причина.
Звичайні збори так не проводяться!
Наступного разу.
Йому прийшла дивна думка.
Але це ще не все.
По дорозі.
Аоба зустрів багатьох співробітників підрозділу тортур.
Прямо як він.
Всі вони поспішали до підвального приміщення підрозділу.
***
Через кілька хвилин.
Аоба прибув у підвальне приміщення і затікався серед інших працівників підрозділу тортур.
Там вже було коло 40 шенобі.
Всі чекали мовчки.
Абба потихеньку перейшов у кут приміщення позаду натовпу і зайняв саму непримітну позицію.
Плювати в чому суть питання.
Він не збирався стріляти.
Тим більше відразу після звільнення з відпустки!
Непомітно.
Секунди змінилися хвилинами.
У приміщенні ставало все тепліше.
Приблизно сорока шінобі на момент прибуття Абби змінились чільне коло, кожен з яких носив маску і випромінював байдужість.
Всі продовжували зберігати мовчання.
Ще через деякий час.
Ззовні пролунав звук неквапливих кроків.
І всередину увійшов чоловік у шкіряному плащі і чорних окулярах.
Ітон Моріно, головний підрозділ тортур.
Моментально.
На ньому зосереджувалося багато поглядів, і це посприяло тому, що колись спокійна атмосфера стала урочистою.
- Майже всі... - Пробурмотів Ітон, пробігши слідом за натовпом підлеглих.
Нехай усі присутні і носили порцелянові маски, але для нього не було важко розпізнати багатьох починених на них візерунки.
- Я викликав вас через дуже важливу місію, але не мені вирішувати, хто візьметься за її виконання. Говорячи відверто, я і сам не знаю, кого з вас можуть вибрати. Тож будьте готові! - Але всі присутні мовчали, ніби він взагалі не говорив.
Но...
Обличчя Аоба під порцеляновою маскою напружилося.
Що це за важлива місія?
Нас ще вибиратимуть?
А до тих пір нікому не можна йти?
Аоба відразу ж відчув гавяний душок від цієї дії.
Ну що за труднощі, знову небезпечна місія...
Повинен був здогадатися!
Треба було пом’якшити з виходом на роботу!
Аоба корив себе за ранній вихід з відпустки, але йому довелося піти на такий крок заради порятунку від набридливих старших.
І тоді...
Тук, тук...
Ззовні донісся звук спокійних, за розмірами кроків, що лунав особливо чітко в тихій кімнаті під зав’язкою набитих людьми.
Сюди хтось іде.
І не встиг Аоба повернути голову...
Як до його вуха дійшов шанобливий голос Ітона.
- Данзо-сан! - Зхилився в вітання високий командир підрозділу тортур і зробив дисциплінований крок убік, звільнив позицію командувача Стром.
Данзо?
Серце Егуда тремтіло.
І в голові з'явилося багато запитань.
Він не чекав на візиту Данзо.
У ту ж мить.
Хлопець нахилив голову вперед.
Щоб не висовуватися з кута.
Не важливо, що там за важлива місія.
Данзо не повинен вибрати його!
***
Коли він з’явився, повітря в приміщенні стало важчим, адже яку Анбу Конохі не чув про Тьмі Шинобі?
Невдовзі Данзо став дуже суперечливим.
Захоплені.
Злякані.
Навіть паничні.
І схвильовані.
***
- Шинобі групи аналізу в складі? - Не байдуже запитав Данзо.
— Так, - кивнув Ітон і додав, — беріть скільки потрібно.
- Ні, для цієї місії важливо не кількість, — все ж байдужо відповів Лідер Корня і пройшовши поглядом по натовпу Анбу, додав: — Зніміть маски.
За командою.
Все.
Включаючи Аобу.
Негайно зняли порцелянові маски.
Ніхто не смів чинити опір наказу.
Потім.
— Вихід з ладу, — погляд Данзо пробігся по обличчю кожного шінобі й став дуже холодним і втішався стриманістю навколо нього.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno