Розділ 43. Лінійний гемор
- Як ти там, Аоба? - Він ступив уперед і стурбовано запитав Ітон відразу після того, як відправив шінобі в погоню.
– Живий на зразок... - Він не дуже добре відповів.
- Тоді я доставлю тебе в лікарню, — сказав командир і нахилився, щоб підняти пораненого хлопця.
- Ні... Не варто, — зараз відмахнувся Аоба і зняв маску, відкривши досить бліде, але дуже мужні обличчя.
- Хм, зараз не час для напускної хоробрості! - Проворчав Ітон з явним критикуванням у голосі, але в глибині його темних очей промайнув натяк на схвалення.
- Командире, зі мною все нормально, правда, кров взагалі не моя, просто перелякався... - Похитав головою Аоба.
- Серйозно? - Присоромився командир і, на своє здивування, виявив хлопця цілим та неушкодженим, за винятком бризок крові на підлозі й одязі, після чого заплутано запитав. - Тоді що тут сталося?
- Справа була так... - Він почав свою розповідь.
- Підозрюваний виявився на рідкість міцним орішком, слова з нього кліщами не витягнутимеш, ось я і вирішив пригнути, мальца ...
У своїй розповіді хлопець кинув багатозначний погляд на залізний прут з дерев’яною ручкою і відігнутим кінцем.
- Я просто хотів пригнути, навіть не почав нагрівати цю штуку, коли підозрюваний ні з того ні с сього вирався на свободу і навіть покусився на моє життя ... - Він розповів нам чудову історію про одного з великих акторів Аоба.
- Ну, далі те що? - Ще більш спантеличено запитав Ітон і додав. - Чому на тобі ні подряпини?
- Проста удача, проста вдавання, командир... - Похитав головою хлопець, піднявшися ціною величезних зусиль, після чого повільно потягнувся до ланцюга і плоскогубців неподалік.
- Я не знаю, що сталося через темряву або нервовість злочинця, а може й іншого.
- Саме так...
- Коли злочинець збирався прикінчити мене, він випадково запнувся за ланцюг і впав обличчям прямо на плоскогубці.
- Ось тоді я і відчув нещасливе, почав кричати що було сечі, а злочинець злякався і дав деру.
- Після цього ви прибігли на крик...
Аоба повністю перекрутив всю історію, використовуючи знаряддя тортур, які він передбачливо розкинув по підлозі, як підтвердження своїх слів.
Звичайно він не знав, як скоро найближчі шинобі відреагують на крик, але все-таки сподівався, що шпигун не встигне втекти.
Такий план, безсумнівно, мав діри.
Але не було жодної вагомої причини.
Чоловік був шпигуном ворожого села.
Ніхто не повірить, що він міг так постраждати від рук слабкого новачка з підрозділу тортур.
- Все так і було? - Дзвонив рот командира.
Ну що за вакханалія, до чого ж удала ця дитина?
- Так, я вам кажу! - Вірно кивнув Аоба у відповідь.
- Молодець! - Заохотливі сказав Ітон і простягнув руку з наміром поплескати хлопця по плечу.
Но.
Замер на півдорозі.
Бо раптом згадав про слабке здоров'я Аоби.
Рука повернулася після кількох хвилин незручної тиші.
- Ну, це... - Він злегка замочився і погладив потилицю рукою, уникав незручного моменту, після чого серйозно подивився на Аобу. - Раз так, думаю тобі все-таки варто заглянути в лікарню, сьогодні ти добре попрацював.
- Так точно, командире, але... у мене є підозра ... можливо що втікав ...ШИноБІ! - Після довгих коливань, все-таки збентежено і боязко висловив своє припущення Аоба.
- Так, швидше за все так і є, ймовірно засланий шпигун ворожого села, так що ти зробив велику справу, хлопче! - серйозно кивнув Ітон, не забувши похвалити підлеглих.
- Ну що ви, яке ще велика справа, злочинець адже втік прямо у мене з-під носа ... - Похитав головою Аоба.
- Ні, чортовий шпигун може і не мріяти про втечу! - Без краплі сумнівів випалив Ітон.
- Вау, все завдяки вам, командире! Адже саме ваша тимчасова реакція призвела до того, що ворожий шпигун повіз вас на зиму! - Хлопець не упустив можливості підлестити командира.
- Думаєш? - широко посміхнувся Ітон після того, як кинув допитливий погляд на Аобу.
А цей хлопець...
Хороше!
Дуже хороший!
Але насправді це було неможливо!
Так і командиру не забув віддати належне!
Не можна заперечувати.
Для нього все закінчилося якнайкраще!
Ворожий шпигун, який був у центрі підрозділу, мало не завдав шкоди одному з працівників.
Не відреагіруй командир у такій ситуації відповідно, та ще й на очах стількох Анбу...
Його критика не зачепила б!
Но...
Розійнявся краще.
Він зрозумів.
Аоба не тільки врятував свою шкуру, але ще вчасно сигналізував про це і приписав усі заслуги своєму командирові.
Завдяки цьому ситуація змінилася з ніг на голову, перетворившись із потенційно небезпечної для нього ситуації.
Схоже тут розібралися.
Потім.
Командир розгорнувся і крокнув до виходу.
Але прямо перед дверима завмер на мить.
- Аоба, гарненько відпочинь, я постараюся вибити тобі додаткову відпустку.
Після цього він залишив тісну кімнату.
***
Аоба залишився один-одинешенек в темній чашці.
« Хм, заслуги... верхній гемор і тільки!» — провертав хлопець, що розбавлялася від провалу шию.
Ти мене не обманиш такою фігнею!
Лесть? Так, будь ласка!
Він лише хоче спокійного життя в підрозділі, а не більше й менше, і немає потреби давати надмірних привідів для пліткування.
Слава несе тільки проблеми.
Замість викриття шпигуна таким дивним чином...
Краще просто вдавати з себе жертву!
Так інцидент отримає велику вірогідність.
Мудрий, дбайливий і поміркований командир Ітону Моріно зміг викрити ворожого шпигуна в підозрюваному.
Навіть ніхто з працівників не постраждав!
« Тепер відпустка точно на мазі!» — неквапливо піднявся Аоба і вигубив кров шпигуна, подався до гурту.
***
Приблизно в той же час.
Люди сиділи біля центру села, вказуючи на неї пальцями з нервовими і стурбованими виразами обличчя.
- Військова поліція! — Незабаром з боку донісся серйозний голос, і через натовп продерлися люди у формі шинобі, незабаром вийшовши на берег річки, де їхній погляд став плаваючий труп.
- Він ... - Один юнак з військової поліції присоромився і поринув у задуманість, після чого серйозно сказав. - Хіба це не безвісти пропав пару днів тому?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno