Розділ 15. Три роки!
Скрипт...
Двері відчинилися, і на порозі кімнати з'явився шінобі.
Під час кожного зібрання абу носили маски, тому Аоба не мав уявлення хто є, і вже не кажучи про розпізнавання особи.
— Тебе викликає командир Ітон, — спокійно сказав член Анґу.
- Так само спокійно відповів Егуд.
— Держи, — потім шинобі витягнув з сумки порцелянову маску і передав її зі словами, - одягай та йди.
- Добре, — взяв і побіжно оглянув маску Аоба.
Це була біла порцелянова маска з візерунками кошів морди чорного і червоного кольорів.
- Я не маю часу водити тебе за ручку, — після цих слів шінобі просто зник.
- Добре, — прошепотів Аоба і повільно підніс порцелянову маску до обличчя, дивлячись на вже опущений дверної протеї.
Нарешті хлопець, залаявшись у маску, відчув себе Анбу.
Тепер все його обличчя приховувалося під маскою, за винятком очей, що давало деякому невловимого відчуття безпеки і захищеності.
« мені варто частіше носити маски!» — таємно посміхнувся хлопець, усвідомивши що немає способу втаїти особу простіше ніж маска. І для людини з системою це дуже важливо.
Незабаром Егуда, не змарнувавши часу, прибув до підрозділу тортур і там чекав на сумну кімнату.
Но.
Цього разу його привітало не темне приміщення.
Простенький канделябри на стінах розганяли, щоб стати звичайним сумрак підрозділу.
Новачок вперше побачив « обладунки» цього приміщення.
Там його погляд в усій « фарбі» з'явилися різноманітні знаряддя та інструменти тортур.
Сьогодні тут було десять осіб, кожен з яких носив порцелянову маску. Винятком був лише командир Ітон Моріно, одягнений в звичайний чорний плащ.
У освітленому приміщенні панувала офіційна атмосфера.
Коли Егуда ввійшов, ніхто з присутніх не звернувся до нього.
Тишина, з'явилось незрозуміле відчуття, що навіть температура в тісному приміщенні впала на кілька градусів.
Тоді хлопець, зробивши кілька негромних кроків, мовчки встав у кутку кімнати і став тихо чекати.
Вони приходили один за одним.
Десять хвилин потому.
Усередині зібралося близько трьох десятків шінобі.
І ось ...
- Пора, - нарешті заговорив Ітон Моріно
Голос чітко пролунав у вухах усіх присутніх, віддаючись слабким лугом в невеликому приміщенні.
Усі ці справи зосереджувалися на командирі.
- Я викликав вас на внутрішньому зібранні підрозділу тортур у голосі.
Аоба стояв в самому кінці натовпу Анбу, а його погляд був прикутий до Ітона Моріно через прорізи білої маски.
Хлопець уважно прислухався до кожного слова командира разом з іншими шінобі.
- Багато хто з вас пройшли, ні ...пережили другу світову! - Сказав командир, повільно обвівши поглядом своїх підлеглих.
Звичайно, всі присутні носили маски, але від старих колег характер вони не приховували і тут сьогодні.
- Так що вам краще, ніж будь-хто інший знає, як працює наш підрозділ тортур у воєнний час!
- Але в наших рядах вистачає і зелених новобранців, які не знали минулих та не готові до майбутньої війни!
- Я тут сьогодні, щоб довести до вашої інформації вимогу якомога швидше підготуватися до завантаження військового стану!
- І ще...
- Розкрити важливу інформацію!
- Яку було отримано на основі аналізу масиву розвідані від шпигунів, допитів і тортур за останній час.
- Війна...
- Може розійтися найближчим часом!
Голос командира ставав дедалі голоснішим, пронизуючи серця шінобі.
- Фух~. Дихання шинобі стало прервичним, а в прорізах їх масок чітко виднілися сповнені шоку очі.
ВІЙНА!
Ніхто з нас не хотів чути цього слова!
Будь-яка людина, зовсім неважливо довелося їй пройти через війну чи ні, прекрасно розумів що вона несе собою...
Скорбота!
Любу війну супроводжує скорбота!
Її неможливо уникнути, не важливо переможець ти або переможений!
Тоді.
У приміщенні стало душно.
Усі добре розуміли, що командир не буде жартувати про таке.
- Може хтось ще сумнівається?
- Тоді поясню.
- У другій світовій війні, вся країна вогню, земля землі та край вітру були виснажені і ослаблені.
- Саме через це всі прагнули зализати рани і видужати від наслідків війни.
– Но...
- Судячи з свіжим розвіданим.
- Країна блискавки активно зміцнює військову силу.
- Великі держави завжди прагнули наших родючих земель!
- Крім того, вони протистоять не тільки нам, але й один одному.
- Якщо теперішня тенденція залишиться...
- За моєю оцінкою...
- Три роки, максимум через три!
- Світ спалахне полум'ям третьої світової війни шінобі!
У погляді командира чітко стримувала впевненість. Цей термін не взятий з стелі, а виведений на основі певної інформації.
- Тому...
- Я скликав вас всіх з метою дати вам зрозуміти серйозність ситуації!
- Наш підрозділ зобов'язаний виправити добування інформації!
- Коли б не вибухнула війна.
- Розумієте?
Промова командира звучала настільки урочисто, що Аоби раптом відчули на собі партійне з’їзд.
- Поняла! - Стрімко відреагувала юрба.
- Розходимося! - Помахом руки командир, впевнившись, що підлеглі зрозуміли серйозність ситуації.
- Так! - Натовп зараз розійшовся по своїх постах.
Підрозділ тортур має стабільну структуру.
Командир не потребує турбуватися про всі дрібниці.
Підрозділ може функціонувати і без нього.
Кожен працівник знає свої обов’язки.
Не пройшло багато часу, як натовп покинула приміщення.
Усередині залишилося лише три фігури.
Новобранець Егуда.
Командир Ітон Моріно.
І.
Шинобі в маске.
- Ти Аоба! - Останній раптом звернувся до новобранця.
Його маски вкривалися лише чорними очима, які не виявляли особливої емоційності. Тож Абебі не зміг оцінити склад розуму того, хто говорив.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno