Глава 7. Старший брат
- Так! - Він серйозно кивнув Аоба, харкая кров'ю в душі.
Мужик!
Який ще дух підрозділу тортур!
От уже й сміх і гріх!
- Аоба, можеш йти, а я подбаю про все інше — серйозно сказав Ітон, оглянувши Егуду.
Командир підрозділу чудово розумів, що після використання секретної техніки потрібно відпочивати, особливо якщо це хлопець.
- Так! - Кивнув і розвернувся Аоба, збираючись піти.
Це темне, похмуре і тісне приміщення.
У нього не було жодних ностальгічних почуттів.
Та який з нього трудоголик!
Він просто прагне більше, більше спогадів.
Тут немає об' єктів для видирання.
Отже, на сьогодні робота закінчена.
Немає сенсу затримуватися.
Більше того...
Командир вже збирається « занятися » Кірю.
- Стривай!
Раптово.
Ітон гукнув вже збираючись йти Аобу.
Молодий шінобі зупинився і мовчки чекав наказу свого командира, без зайвих розпитів.
- Це тобі, — сказав Ітон, діставши чорний плащ такого ж кольору розміру з кулаком.
Потім.
Мешочок був легонько, без зайвих сил, кинути Аобе.
Він прочорнив дугу крізь похмуру кімнату, упакнувши точно перед мовчазним сподіванням шинобі.
- Це... - Розгублений прошепотів хлопець, коли підхопив падаючий мішечок, відчув всередині щось металеве.
- Раціон у гуртожитку Абу так собі, ось я і подумав, що тобі не зашкодить добре покупатися за важку роботу, — посміхнувся Ітон.
- Дякую, командире! - Звичайно, Аоба вже встиг відчути, що мішечок повний монет.
- Іди давай, — помахав рукою Ітон, даючи знак йти.
Шпигун Іви був дуже розлючений командиром підрозділу тортур, але він вирішив заохотити Аобу.
- Так! - Кивнув Аоба і залишив маленьку чорну кімнату, але цього разу не відправився пряміком
в гуртожитку.
Йому випала рідкісна нагода провітритися.
Їжа за рахунок боса.
Таке не викличе зайвих запитань і підозр.
Такі моменти варто плекати.
Тут варто уточнити...
Аоба почав поводитися надзвичайно стримано і обережно, боячись викликати до себе хоч якісь питання, як тільки зрозумів ситуацію.
24 на 7 підрозділи катів і гуртожитків Анбу.
Навіть Коноху не побачив!
Виправдання не означає, що його слід використовувати при будь - якій можливості.
Но.
Буде підозріло, якщо він продовжуватиме сидіти в чотирьох стінах, незважаючи на наказ командира.
Виключно з міркувань обережності...
Варто піти поїсти смачного за рахунок командира!
***
Вже ввечері сонце падало за обрій, розмальовуючи попільні хмари багрянцем. Прохолодний вітерець дунув в обличчя Аобе, перед яким вперше відкрилися двері до світлої сторони світу.
« Я йду, Ічираку Рамен!»
Першою локацією Конохі, яка прийшла на розум Аобе, став Ічіраку Рамен, де постійно бував Наруто.
Звичайно, до народження Сина суддя залишився ще близько десяти років. Але він знав, що Ітараку Рамен вже існує.
Тук, тук...
Аоба непешно попрямував до Ічіраку Рамен.
Хоча цей чоловік вперше прогулювався по Конохі, він добре знав її вулиці за спогадами, ніби був корінним жителем.
Незабаром він вийшов на перехрестя ближче до центру Конохі, де стояв легендарний Ічіраку Рамен.
Люди ходили туди-сюди по вулиці, а судячи з тіней на освітлених завісках ресторану, там вже були відвідувачі.
« Цікаво», — злегка усміхнувся Аоба, не поспішаючи прямуючи в сторону жвавого Ічіраку Рамена.
Не так часто виходить шанс розважитися. Другий такий варіант може не бути в найближчі роки, тому що як-никик він працює у підрозділи тортур.
Аоба перейшов через дорогу і підійшовши до ресторану, обережно відклав завіску, де вже локшину кілька людей.
- Ласкаво просимо! - Донеслися до вуха Аби.
Голос належав молодому, енергійному чоловікові в халаті і шапці кухаря з ієрогліфом « Ічіраку ».
- Прийшли пообідати? - Усміхнувся чоловік.
Можна сказати, що це був власник Ічираку Рамен — Теучі.
Схоже на вигляд, що зараз йому трохи за 20.
Його привітав зовсім не добрий дідусь з оригінального тексту.
А швидше...
Старший брат у розквіті сил!
— Мені Тонкоцу Рамен, — сказав Аоба, швидко пробіжаючись поглядом по меню на стіні, після чого додав - і різних закусок.
- Буде зроблено! - Теучі усміхнувся, негайно взявшися за готовку замовлення.
Тим часом сам Егуд зупинився в куті ресторану, де було менше людей.
Хлопець і сам не усвідомлював, що це було в Анбі. Але він не хотів бути у цій веселій атмосфері.
Не обов'язково лізти в натовп.
Достатньо лише поспостерігати за веселощами.
Тук, тук...
Саме в цей момент з вулиці донеслися квапливі кроки пари людей.
- Старший брат Теучі, нам як завжди! - Вони зробили замовлення ще до того, як встигли зайти в ресторан.
З цього видно, що вони вже не хотіли їсти.
- Буде зроблено! - Відказав господар, навіть не піднявши голови.
Він дізнався про прибуття постійних клієнтів, просто почувши їхній голос.
- Хо? - Тим часом Аоба здивовано підвів брову, тому що цей голос виявився йому досить знайомим.
Але він все-таки не згадав господаря.
Але воно і зрозуміло.
Адже це лише спогади тіла.
Він ніколи не зустрічав цього чоловіка особисто.
І ось.
Коли Егуд був збентежений.
Завіса Ічіраку Рамен відсунула руку.
Тоді влетіла група молодих шінобі.
Першим був сонячний молодий чоловік з жовтим волоссям і протектором Конохи на лобі.
За ним слідувала дівчина приблизно того ж віку з довгим волоссям пекучого червоного кольору!
Яскраве волосся, яке висіло парочки, відразу примусили відвідувачів ресторану, у тому числі Аобу.
- О, Аоба! - Коли жовтоволосий хлопець оглядав ресторан у пошуках вільного місця, його блакитні очі затрималися на Абесі, а обличчя вилізло від щирого подиву.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno