Сьогодні в королівському палаці Ю Дао був особливо жвавий зал. Учора з морського походу повернулася принцеса Азула, а вже наступного ранку до палацу прибув її рідний принц Зуко. Усе це доповнювалося тим, що брат Господаря Огня був уже тиждень у місті.
Майже половину дня під час візиту Зуко та його дружини з Тайю Лі, Азулою, матір’ю і дядьком він знав дівчину, що недавно стала дружиною в далекому крижаному місті. Усе почалося з непристойного знайомства, а потім перевтілювалися в постійні розмови протягом багатьох годин. Після довгої розлуки всім було що обговорити і розповісти. Зрештою, коли більшість людей втомилася, рішення зробити перерву на обід було прийнято одностайно.
За багатим обіднім столом було лише чотири особи. Айро та Азула по одну сторону, Урса і Зуко по іншу. Решта присутніх накрила в залі для гостей, але тут були лише члени королівської родини.
- Так значить, - повертаючись до теми перерваної розмови, Зуко повернув голову в бік матері. - Ти думаєш взяти на себе управління містами північного узбережжя?
- Ну, я принаймні хочу спробувати, - злегка збентежено посміхнулася Урсу, підсумовуючи до себе тарілку зі своїм запеченим м'ясом гігантської коі. - Звичайно, я буду не одна. Пане Морічіта люб'язно позичив мені кілька своїх людей...
- Яка нудьга, зітхнула сидячий навпроти Азула. - Ми з Тай Лі займалися організацією на острові Кіоші, і я
Точно вирішила, що за адміністративну роботу сяду в останню чергу!
- Повір мені, племінниця, - Айро тихо хмикнув собі під ніс, точніше кудись у область своєї густої бороди. - Коли будь-яка маленька подорож стане для твоєї спини справжнім випробуванням, ти будеш рада, що не треба вилазити з крісла на роботу з паперами!
- Ха, ну по крайней мірі у мене точно не буде такого живота! - Вона обернулася. - Так що я все одно не планую займатися бажаками!
- Эй! - Безлобно обурився Айро. - Взагалі то за останні пару тижнів я пристойно скинув вагу!
- Зуко зупинив свої палички для їжі на пів шляху. - Азула, ти так і не розповіла, що ви з Тай Лі влаштували там на острові Кіоші!
- Ах так, зовсім забула, брате, - посміхнулася Азула. - Я ж писала тобі, що наша акробатка вирішила здійснити одну з твоїх пошматованих мечт?
- Юна леді! - Очі Урси трохи розширилися. - Тепер і мені хочеться знати, що ж ви там улаштували!
- Не варто хвилюватися, мама, Азула недбало махав рукою. - Просто виявилося, що на цьому острові арештують тільки дівчат. Більше того, їхній бойовий стиль здається має коріння з клана Сей'нака.
- Ох, наші обожавані точильні камені - розсміявся Айро, віддихнувши від себе пусту тарілку. - Далеко ж їх занесло. І що ж сталося?
- Ну, у нас сталося невелике зіткнення, Азула знову недбало помахала кистю. - Дехто був переможений, а декого покараний. Головне тут те, що після цього я змогла здолати величезного морського змія і в мене було дуже гарний настрій. Загалом Тай Лі вдалося переконати мене і під приводом образи члена королівської сім'ї, ми забрали нейтральний острів собі. Незадоволені звичайно, але люди Царства землі самі не помиляються, тому анексія пройшла досить спокійно.
- Так що в результаті те? - Не витримав Зуко, переглянувши погляд у свою сестру. - Я все ще нічого не зрозумів.
- А ти, мабуть, часто перебивай! - Азула загризлася. - Я все ще злюся на тебе за ту дівчину з півночі! Тільки подумати...
- Юї, - з ввічливою посмішкою Зуко випив напій зі свого келиха. - Її звуть Юі і, здається, я говорив...
- Так, так, вибач, Азула нехоті кивнула. - Вона твоя дружина і я не буду її ображати... У нас з Тай Лі було багато думок, що робити з цим проклятим островом, але врешті-решт ми вирішили... це буде треніровий острів для жінок нашої країни, де вони зможуть навчитися підходящого їм бойовому мистецтву. Я вже зв’язалася з цим твердим каменем, вони дають нам людей і всі необхідні сувої та книжки. Звичайно, на початку це буде доступно тільки для дівчат високого статусу, але здається Тай Лі разом зі своєю новою знайомою хочуть в майбутньому зробити це місце громадським ...
- Рада, що ти зайнялася чимось творчим, - ухилливо посміхнулась Урсу. - Якщо буде потрібна допомога, ти тільки скажи.
- Повністю підтримую, згідно кивнув Айро. - Я завжди був за те, щоб мирні люди могли самі себе обстоювати.
- А ось і світанок фемінізму, - собі під ніс хмикнув Зуко, і дивлячись запитання своєї сестри, мило посміхнувся. - Звучить непогано. Навіть цікаво. Тільки я так і не зрозумів, які-таки мої фантазії тут залучені?
- Як це які, брате! - Азула, здається щиро здивувалася. - Цілий острів бойових фарб, хіба ти про таке не мріяв?
- Та на зразок ні, - розсміявся Зуко, тому обличчя Азули придбало незвичний і збентежений вигляд. - Чому ти взагалі це вирішила, сестричко?
- Ну як же... - Голос дівчини ставав все тихіше. - Тай Лі мені сказала, що бойові дівчата у твоєму смакі. Так і ти тепер з Мей, які ще потрібні підтвердження...
- Що з тобою, Азула? - Усмішка Зуко стала ще більшою, коли він спостерігав за її обличчям. - Невже ти настільки погано мене знаєш? Я не обмежуюсь одним типом дівчат. Мені подобаються бойові дами, як Мей, але я в такому ж захваті від невинних милиць, таких як Юї. Якщо я цікавлюся нею, то все інше вже не є важливим!
- Синку, - поки Айро старанно давав суміші, а Азула не менш ретельно хіхнула собі в кулачок. - Я рада, що ти не плануєш взяти собі цілий острів, але будь ласка пам'ятай, якість завжди краща за кількість. Не витрачайте час на тих, кого вважаєш забавою. У тебе вже є одна дружина, а скоро можливо прийде час і Мей ...
- Мамо! - Роздратований, вони з Урсою дивилися в опади. - Я, напевно, перший принц в нашому роду, що не встиг запліднити пару служниць до дня свого повнолітня, невже ти справді вважаєш, ніби я ставив кількість вище якості?
- Говорячи відверто... - Айро витримав паузу, поки три здивованим погляд перемістяться на його обличчя. - ...Він взагалі правий!
- Дядя! - Очі Азули неприродно закруглювалися. - Ти ж ... невпізнали ти теж?
- Ще б! - Посміючись, Айро поплескав себе по животу. - Бачила б ти мене в юності! Ми з твоїм батьком встигли повеселитися ще в часи академії...
Айро швидко прокаштувався, коли він побачив очі Урси на підлозі.
- Кхм ...ну, звичайно, це все було великою дурістю і взагалі, ми обидва завжди пам'ятали про обережності... Побудь я таки повернуся до десерту.
Швидко зніяковивши під поглядом господині палацу, Айро дійсно перевів свою увагу на десерт у тарілці і над столом повисла злегка незграбна тиша. Поки Азула нарешті не прийшла в себе.
- Дядя! Я б про тебе краще думки! Хоча ця розповідь багато пояснює... - Піднявши тарілку і кинувши дивний погляд в бік свого брата, вона знову розвернулась до Айро. - Давай-но ми краще повернемося до теми, яка мене давно цікавить.
- Звичайно, звичайно! - Пониклий було Айро вмиг просвітлюв. - Що ти хочеш запитати, люба племінницю?
- Про твій титул, дядьку, Азула навіть трохи подавалася вперед. - Коли я перемогла ту велику морську тварюку, мені стало цікаво, як тобі вдалося здолати дракона!
- Зуко ледве помацав смішок, швидко переглянувшись з Айро поглядом. - Так, дядьку, мені теж було б дуже цікаво...
- Ох, Азула, - старий генерал посміхнувся. - Моя історія ймовірно буде дуже різною від того, що ти хотіла б почути. Але якщо ти не проти піти зі мною на нашу острівну батьківщину, то я з радістю покажу тобі місце, де проходила наша хм битва ... запевняю тебе, це місце варто уваги...
- Знаєте, - несподівано для всіх Урсу взяла зі столу келих, обвівши сидячих за столом поглядом. - Я пропоную підняти келихи за те, щоб усі наші мрії і плани обов'язково сповнились...
- За наше світле майбутнє!
Азула швидко підняла свій келих слідом за матір'ю.
- За майбутнє тих, хто тільки починає свій шлях. За вас мої дорогі племінники!
Айро також підняв свою чащу.
- Тоді я скажу за нас усіх, Зуко з посмішкою простягнув руку до склянки. - За нашу сім'ю і тих, хто нам дорогий... за народ Огня!
- За народ Огня! (x3)
Чотири руки зустрілися десь на середині столу, зіштовхнувши свої посудини для пиття.
***
Зрештою, коли застоліття скінчилося, після вікна був уже пізній вечір. Айро попрямував в спа-комплекс, який він відвідував навіть частіше, ніж Азула. А Урса попрощалася зі своїми дітьми і пішла до свого кабінету закінчити справи, які не встигла зробити за день. Азула і Зуко також покинули обідній зал та рухомими попрямували до своїх кімнат. Як і в старому дворі, їхні кімнати були майже по сусідству. Покої Зуко були трохи ближче по коридорі, тому він зупинився біля дверей і хотів попрощатися зі своєю сестрою, але Азула раптово схопила його за руку.
- Зуко...
Її брат був вражений, що голос злегка ламався.
- Ти не міг би... піти зі мною?
- Азула? - Подивившись на свою сестру, Зуко швидко потиснув плечима. - Якщо хочеш поговорити, то це можна зробити і тут ... гаразд, як тобі буде завгодно.
Пройшовши далі по коридору, він опинився біля її кімнати. Ще раз здивовано поглянувши на дівчину, яка старанно ховають обличчя, він ступив всередину. Азула прошмигнула слідів і двері зачинилися за нею. У кімнаті зависла нелока тиша.
- То чого ти хотіла? - Нарешті, Зуко став прямо навпроти неї. - Азула?
- Зуко... - Невпевнено перевертаючись з ноги на ногу, дівчина вперто відмовлялася піднімати свій погляд. - Обіцяй, що якщо тобі не сподобається те, про що я скажу, то ти просто вийдеш з моєї кімнати і забудеш про це, як про поганий сон...
- О духи! Азула, ти ж знаєш, немає нічого, що я б не зрозумів в тобі... - Побачивши, що дівчина наполегливо чекає його прямої відповіді, принц зітхнувши кивнув. - Добре, я зроблю так, як ти просиш. Отже?
- Зуко... я, здається, тебе люблю ...
- А? - Голос дівчини був настільки тихим, що Зуко не відразу зрозумів, як її губи вимовили. - Ох, Азула і варто було так лякати? Ти моя сестра і звичайно ж я тебе люблю.
І жили вони все довго і щасливо...