Переговори між принцом народу Огня і керівникем Племені Води йшли вже більше тижня. За цей час напруженість, яка особливо існувала в першому дні, майже спала, тепер вони радше йшли не на лідерів ворожих націй, а на двох торговців, які постійно сперечалися між собою, намагаючись отримати максимально вигідні для себе умови.
Майже відразу розв’язали питання про розташування і кількість землі, але нюансів у цьому питанні не було.
Питання про видобутку дерева і каменю також розв'язане вже на третій день переговорів, земля Царства Землі була занадто багата цими ресурсами, щоб влаштовувати через них серйозну суперечку, тягнучи повинно було все.
Найважче питання все ще охолоджували шахти. Золоті, срібні та залізні метали. Для народу Огня метал був дуже цінним ресурсом, адже з нього робилися кораблі, танки і це всюдиходи, не кажучи вже про обмундирування й озброєння солдатів. Для Племеневої Води метал був єдиним засобом для розвитку й процвітання. Вождь Арнук це добре розумів, тому звичайно прагнув отримати якомога більше шахт на своїй землі. У свою чергу принц Зуко також чудово розумів, що вождю доведеться ділитися, упускати стільки цінних ресурсів у себе з-під носа він не планував.
Врешті-решт, через вісім днів після прибуття кораблів вогню, майже безперервної баталії за столом переговорів, лідери своїх народів нарешті склали і тут же підписали перший протягом близько ста років мирний договір.
Згідно з цим документом, Плем’я Води доручало всю провінцію Юї, яка зараз знаходиться на території Царства Землі. Усі ліси та кар'єри для видобутку каменю, а також рівно половину всіх шахт на цій території і право видобувати метали протягом наступного року.
Але хоча Зуко і Арнук часто підписували друзі, а Пакуу — друга людина в племені, його дуже схвалювали, напруження між простими людьми та воїнами різних племен не могло зникнути так просто. Потрібно було чогось більшого, ніж паперу підписаний будь-якими провідниками, але все ще звичайними людьми. І Зуко знав, чий схвалення може їм допомогти. Давні духи Туї та Ла, вони ж духи Місяця і океану.
Ще замолоду Джао побував у одній дуже цікавій бібліотеці, якою керував не менш стародавній дух Вай Шонг. Саме там Джао дізнався те, що пізніше розповів своєму принцу.
Тисячі років тому духи Ла і Туї оселилися у світі людей, які мали дві риби, чорні та білі. Хоча про спонуки духів ніхто не здогадувався, однак вони вірили, що океан став набагато спокійнішим і тихішим. Залишивши своє безсмертя, стародавні духи оселилися в місцевості, яку пізніше люди назвали оазисом Духів. І саме навколо цього місця, колись давно, прийшли на льодовики магі води вирішили побудувати місто.
Переконати Арнука виявилося нелегко, але Пакку підтримував ідею принца і в один з прекрасних сонячних днів була призначена дата, коли люди вогню зможуть вступити на лід Племені Води не як загарбники, а як їх союзники.
***
Прокинувшись рано - вранці, Зуко швидко перевдягався, як завжди відмовляючися від допомоги слуг і попрощавшись з трохи сонною Мей, вийшов із каюти. Спочатку дівчина хотіла поїхати разом з ним, але принц зміг відмовити її.
Вийшовши на палубу корабля, Зуко кивнув привітною людиною. Разом з ним до берега приїхало близько 50 осіб, не рахуючи членів екіпажу. Тридцять п'ять маго вогню, більшість членів королівської картежі. Десять лучників Юян. Чотири почесних гвардійці, озброєні списами і звичайно Місу.
- Пане! - Джао підійшов відділитися від натовпу воїнів і магів. - Корабель готовий розпочати хід, солдати і чарівники екіповані та проінструктовано.
- Добре, - коротко кивнув Зуко. - Відправляйтеся на свій корабель, що керує. Ви знаєте, що робити, якщо щось піде не так.
- Так, сер!
Коли Джао знову вклонився, він перебіг по підвісній дерев’яній доріжці на судно, яке стояло поруч, і потім його зняли з корабля Зуко.
Через кілька хвилин він опинився лише в кількох сотень метрів від рукотворної крижаної стіни, що залягала шлях до Аґна Кель.
Побачивши, що корабель підійшов досить близько, маги води, під командуванням Пакку, які стояли на стіні, синхронно змахнули руками. У крижаній стіні утворився контур протему і до того моменту, як корабель Зуко на малій швидкості підійшов ще ближче, внизу криги втворився чітко вивержений прохід.
Під кінець свого палубу корабель влучив у проход. На кілька секунд корабель став темніший, а всі воїни були напружені. Але корабель без жодних проблем подолав стіну і вийшло до другого, куди слабший крижаний бар'єр.
Магі води також синхронно виконали рух руками, і друга стіна не стала перепоною для гостей, опустившися достатньо глибоко під воду.
Пройшовши далі, корабель Зуко зрештою зупинив хід. Солдати скинули трап, і їхні водні «коллеги» закріпили його на льоду.
Підкоряючись німому жесту капітана загону, солдати і маги втекли вниз по трапу, вишикувавшись у дві рові шеренги, втворюючи дорогу для свого принца.