Просторна палуба корабля Зуко була абсолютно порожня, якщо не вважати чотирьох підлітків, що стояли на рівній відстані. Тай Лі стояла навпроти Мей, з дивною посмішкою на губах, в той час як її ворог був повністю зосереджений. Сам Зуко стояв навпроти Азули в дуже розслабленій позі, але його очі пильно стежили за кожним рухом сестри.
- Єгу... - Тай Лі вкинула праву руку вгору. - Почали!
У той же час дівчина швидко впала на руки, що відштовхувалися від землі на кілька метрів і легко вперли ковбой у повітря.
У цей же час Азула викинула праву руку вперед, випускаючи потік яскраво-червоного полум'я в бік свого брата, який без труднощів звів її атаку на немає, розвівши руки перед собою і розвівши у повітрі вогонь сестри. Не чекаючи, поки наступна атака Азули долетить до нього, Зуко ступив убік і швидким рухом ноги запустив тонку дугу червоного полум'я в її бік, спеціально цілуючись на рівень пояса. Яскрава дуга швидко пронеслась по повітряному дзю і Азуле довелося різко опустити кулаки в землю, створивши під собою особливо яскравий потік синього полум’я, який запустив її тіло у повітря та дозволив уникнути вогню ворога. Вона розуміла, що потрапила в повітря тоді як її брат все ще був на землі, але не хотіла здаватися. Її ноги різко піднялися до грудей і також швидко розгиналися, створюючи хвилю яскравого блакитного полум’я, що відкинуло її тіло, щоб уникнути уявної атаки.
Але перш ніж Азула змогла приземлитися, з лоба Зуко вирвалася майже неповагою на яскравому світлі лінія. Пролетівши приблизно половину відстані, яка їх розділяла, лінія раптово зникла, створюючи в повітрі неслабий вибух, ударна хвиля від якого викинула поспіхливу дівчину за борт.
- Якого? - Не менш тулилася тайна Лі вміґ, що була біля корабля. - Це що взагалі було?
Наш принц у своєму репертуарі, - посміхнулася Мей, з легким стоном встає з підлоги. - Хоча Азуле напевно сподобалося...
- Ніхрена подібного! - Вона заскочила з ніг до голови на борт, використовуючи полум'я зі своїх кулаків для підйому.
- Вибач, сестричка, - у всі тридцять два посміхнувся Зуко. - Я зовсім забув тебе про це попередити...
- Пане! - З кають під палубою вискочив маг вогню з Королівського Картежу, а за ним і вся решта сувою. - Ми чули вибух!
- Схоже, маги землі здійснили підлий напад, - огорнулася Азула, витискуючи своє волосся від води. - І вселились прямо в мого брата!
- Азула! - Розсміялася Тай Лі, роблячи колесо в її бік. - Не намагайся здаватися поганим, чим ти є, твоя аура така рожева, якою ніколи не була!
***
За багато кілометрів на південь від зубра Аппа ніс своїх пасажирів, що плавно рухалися хвостом.
- Гірський ланцюг Патола! — несподівано скрикнув Аанг, вказуючи на гірські вершини, що проступили з туману. - Отже ми на місці...
- Аанг, Катара обережно взяла його за плече. - Ти впевнений, що хочеш відвідати це місце? Твій наставник Року вже розповів тобі про те, що сталося...
- Ні, я сам повинен це побачити, - кивнув Аанг. - Аватар Року міг помилитися, раптом хтось вижив!
Коли Катара подивилась на обличчя свого супутника, то лише спокійно зітхнула і мовчки сіла на підлогу великого сідла.
"Люди вогню безжалісні" - зітхнув вона про себе. - « Вони вбили мою матір і майже винищили моє плем'я, не думаю, що хтось міг вижити..."
Після того як Аанг прослизнув гори, він впевнено направив зубра вперед і вже через кілька хвилин перед ними відкрився вид на величезну споруду, буквально вбудовану в гору, яка не могла бути нічим іншим окрім Південного храму повітря, до якого так прагнув Аанґ.
- Аанг, це неймовірно! - Катара не могла стримати здивування. - Як же красиво...
- Як добре бути вдома, Аннг потріпав шерсть на голові Аппи. - Верно, приятель?
Невдовзі Аанг знайшов місце, де приземлився у нижній частині храму і залишив там Аппу разом з Катарою та Соккою вверх по гірських стежках, очевидно нерозрахованих на людей інших народів.
- Ох, - зітхнув Сокка, погладжаючи свій живіт. - Коли ж я зможу поїсти...
- Эй! - Катара знервована штовхнула його за плече. - Тобі пощастило стати одним з перших сторонніх, яким вдалося побачити храм магів повітря. А ти думаєш тільки про їжу!
- А я просто хлопець! - Сокка відразу залагодив усі необхідні речі!
"Як же все змінилося?" - сумував Аанг, йдучи попереду і не звертаючи уваги на суперечки своїх супутників. - "Тут ми з друзями грали в аеробол, а там спав Аппа зі своєю сім'єю.
Помітивши стан свого нового знайомого, Сокка і Катара припинили суперечки мовчки йдучи за ним. Піднявшися трохи вгору, вони наткнулись на потрісканий шолом, який очевидно належить магу вогню, але Аанг тільки мовчки штовхнув його ногою і поспішив далі.
- Аанг, ми розуміємо, як тобі, - обережно почала Катара. - Але ти...
- Все нормально! - перервав її Аанг, навіть не повертаючи голови в сторону дівчини. - Давайте підемо далі!
Брат і сестра поспішали за тим, хто йшов попереду Аанга.
Вони йшли далі, оглядаючи монашеські келії та інші приміщення. Тут і там вони натикалися на сліди боїв та присутності магів вогню. Хоча сам храм був майже не зворушений, стіни впалені були явно тими місцями, де монахи зійшлися на війні з магами вогню.
Зрештою, коли Аанг піднісся приблизно на третину висоти храму повітря, він побачив перед собою прохід, завісний вже витховою тканиною і без роздумів ступив всередину. У першій кімнаті було зовсім порожньо, якщо не вважати слідів вогню на стінах. Пройшовши далі, Аанг розсунув наступну гілку перед собою і раптово завмер на місці. Перед ним лежали маги вогню, які вже вимерли і давно згнили. Але це не спонукало юного аватара застигнути на місці, наче вкопаний. На протилежному боці кімнати лежало ще одне тіло, на відміну від інших. Погляд Аанга повільно пройшовся по сухому скелету монаха, перш ніж помітити до болю знане намисто на шиї.
- Геязо... - тихо прошепотів Аватар, перш ніж його ноги підсувалися.
Після слів свого попередника Року він був упевнений, що готовий побачити щось подібне, але Аанг помилявся. Його очі полилися з очей, а думки заміталися в його голові. Аанг не зрозумів, що сталося в наступній ситуації, але його свідомість раптово захиталася. Він ніби дивився на світ через мутне скло, абсолютно не контролюючи своє власне тіло, яке повільно вставало на ноги. Його очі і татуювання світилися яскравим білим світлом, а навколо почав формуватися набірний силу вітряної шквал.
У цей же час, в кожному храмі аватара, який був у цьому світі, у спеціальній кімнаті запалився такий самий яскравий світло, як і той, котрий випромінювали татуювання та очі Аанга. Для кожної країни та храму світло випромінювали різні речі. Очі статуй аватарів, очі на старовинних картинах, верхівки храмів або навіть всі статуї повністю. Однак кожен служитель храмів добре знав, що це означає. У цей день кожна країна дізналася, що Аватар нарешті повернувся через 100 років.