Нарешті яскраве світло розвіялось, і Зуко з Азулою знайшли себе на тому самому місці, що й дівчина на секунду. Зійшовши з ліжка, вона підбігла до дзеркала і зачерпнула води зі своєї чащі. Поглянувши на своє відображення в дзеркало і криво посміхаючись, вона швидко повернулася до Зуко, який мовчки очікував, поки дівчина приведе себе у порядок.
- ...Я виглядаю жалюгідно, так? - Вона посміхнулася, дивлячись йому прямо в очі. - Обіцяла дати тобі гідний бій, коли повернешся, а в кінцевому підсумку ти побачив мене такою ...прості.
- Все добре, - м'яко посміхнувся Зуко, підсумуючись ближче і простягаючи руку до лоба дівчини. - Будемо вважати, що я виконав свій обов'язок старшого брата, ну, майже здійснив ...
- Зуко! Ти ж не зробиш дурниць, так? - Вмить напружилася Азула. - Ти ж знаєш...
- Тобі потрібно поспати, - м'яким, але нетерплячим заперечень голосом, перервав її Зуко. - Не хвилюйся, у мене був хороший вчитель, я зроблю все акуратно. А коли ти прокинешся, ми залишимо це кляте місце, згодна?
- Так! - Без розмірковень кивнула Азула, підсумуючи своє обличчя до його руки і збентежено посміхаючись. - Я, напевно, так скоро вирубуюся, але хочу, щоб це зробив ти. Будь осторожен...
З тією ж соромливою посмішкою дівчина закрила очі і під впливом ци свого брата, миттєво заснула в його руках.
- Спи міцно, Азула, - посміхнувся Зуко, накривши її ковдрою і поправляючи подушку під нею. - А решта залиш на мене...
Ще кілька секунд подивившись на задоволене обличчя сестри, Зуко зітхнув і попрямував до дверей з кімнати, але потім почав обмірковувати свої подальші дії.
« Не добре буде, якщо я не виконаю своєї обіцянки, Азула проспитає щонайменше два дні, а значить треба позбутися старого за цей час... що ж, завдання ще та, але я це зроблю і навіть знаю хто саме мені в цьому допоможе!»
Обережно прикривши за собою двері і наказав вартовим нікого не пускати у спочинку сестри, Зуко вже хотів було пройтися до кімнати матері і відвідати її, але несподівано побачив вискочив з-за кута коридору Озя.
Батько Зуко теж помітив, що біля дверей його сина стоїть син. Коли вони зустрілися, Озай з подивом побачив, як він перестав бути тим слухняним Зінко, якого знав. У очах сина Озай бачив тільки холодний гнів, який той маскував за своєю ввічливою усмішкою.
"Значить він знає!" - промайнуло в його голові, поки він був маленьким кроком і йшов коридором. - "Я хотів бути першим, хто пояснить йому ситуацію, але ми маємо те, що в нас є!"
- Батько, — склавши руки в ритуальному поклоні і відвісивши той, хто дається поклонитися, Зуко швидко випростався. - Радий бачити тебе в доброму здоров'ї.
- Д-да. - Несподівано Озай зрозумів, що його голос тремтів. - Так, я теж радий тебе бачити, синку. Якщо ти вже відвідав свою сестру, то повинен бути все знаєш.
- Знаю.
- Тоді сподіваюся ти розумієш, що у мене не було вибору, ослухатися Господаря Огню ...
- Це державна зрада.
- Саме так! - Спокійний, надто спокійний голос сина неймовірно нервував Озая, але він старався не відбивати його обличчя. - Я просто не міг відмовити!
- Зуко байдуже потиснув плечима. - У всьому винен мій дід, вірно?
- Так! - Озай відразу вхопився, перейшовши на шепіт попри те, що вони стояли посеред порожнього коридору. - Цей старий чоловік зовсім витримав з розуму, Зуко! Він наказав мені вбити твою сестру і скасував наказ лише в останню мить ... мені страшно подумати, хто з нас буде наступним!
- Твої слова досить ... заняті, - посміхнувся Зуко, уважно розглядаючи стіну. - То ти думаєш, що Господар Огню вже не в стані виконувати свої обов'язки? У такому випадку... чи не пора йому передати свої обов'язки одному зі своїх синів?
- Звичайно, я саме про це, - кивнув Уай, нарешті відчувши, що шторм минав. - Але здається його найстарший син зараз зовсім не в стані правити силою, тому... якби мій дорогий батько несподівано помер, то трон мусив би зайняти свого молодшого сина, тобто мені ...
- Говори прямо, Отче! - Не витримав Зуко. - У тебе є план?
- Не так голосно, син, - помочився Озай, повернувши собі звичайний владний вираз. - Твоя мати, вона може приготувати особливий отрута, який, за її словами, не має кольору та запаху і його важко виявити в тілі людини. Я не зможу його використовувати, тому що старий зараз особливо обережний, але тобі він довіряє в достатній мірі і майже напевно дозволить підібратися достатньо близько ... ти зможеш це зробити, син мій?
- Вбити того, хто посміявся змусити мене вбити мою сестру? - Зуко тихо посміхнувся. - Якщо у мене дійсно буде така можливість, то я без сумніву зроблю це.
- Я знав, що на тебе можна розраховувати - кивнув Уай, кинувши швидкий погляд по сторонах. - Тоді ти зробиш це завтра, коли Азулон запросить тебе щоб запитати про подорож. Я передам тобі пузирек протягом дня. І спитаю востаннє, ти впевнений, що рука не здригнуться в найважливіший момент?
- Не дрігне, - тихо посміхнувся Зуко, розвертаючись на носках. - Якщо духи ще не проклять його до цього моменту, то я зроблю це сам!
- Духи? - Він хмикнув Озай, дивлячись у спину віддаляючого сина. - Я б на це не розраховував...
"О, повір, духи можуть і не таке..." - про себе посміхнувся Зуко. - « І скоро ти сам переконаєшся в цьому!»