Коли вони почули, що́ дух сказав їм і врешті - решт здивувавшись, всі обережно схилили голови та виявляли пошану.
- М-матір Лиц! - Місу, яка тремтіла від страху та хвилювання, нарешті вийшла вперед і ввела чоловіка у маску під руку. - Від імені мого брата, який не може говорити, я прошу тебе повернути йому його обличчя!
Мису обережно зняла маску з брата, розгорнувши його в бік замертвого духу.
- Так ... я відчуваю тут його роботу, - кивнула мати Ліц, простягаючи свою руку і опускаючи її на обличчя чоловіка. - Збери своє обличчя!
Рука духу, яка обхопила голову Рафа, засвітилася яскравим жовтим світлом, а сам чоловік вперше за довгий час почав видавати якісь нечленороздільні звуки, перш ніж дух прибрала свою руку.
- А...привіт, сестричка, - виснажено посміхнувся чоловік, ошелещено оглядаючись по сторонах.
- Рафа!
- Екскурсія по країні, так, генерал Мунг? - Оксамитно пробурмотів Вашар, переводячи погляд з коханої пари на могутнього духу, який вже почав зануритися назад в озеро.
- Тепер мої здогадки вже не здаються вам такими божевільними, вірно? - Нервно посміхнувся Мунг.
Вашр лише кивнув мовчки, не зводячи очей з матері Ліц, яка вже майже повністю занурилася під воду, залишивши над її поверхнею тільки свої обличчя.
- Прощай, принц Зуко, - все тим же спокійним голосом сказав дух однієї зі своїх голів. - Сподіваюся, ти не забудеш про свою обіцянку.
- Не забуду, - з легкою посмішкою кивнув Зуко. - Цей ліс залишиться священним місцем, люди не будуть турбувати тебе, чаші чим раз у сезон.
Мати Ліц, не сказавши нічого більше, занурилася в озеро. А через секунду всі ті люди зникли без сліду. Місцева місцевість знову заповнилась тишиною, серед якої були чутні тільки схвильовані перешіпання солдатів, всі очі яких були спрямовані на фігуру їхнього принца.
Погляди двох чарівників вогню з Королівської картежі були особливо схвильовані.
- Чи повинні ми... повідомити про цього Господаря вогню? - Обережно шепнув один з них.
- Я... я не впевнений, - також пошепотом відповів другий. Ти був там, коли Азулон розмовляв з мудрецями Огня?
***
Кипляча скеля. Це в'язниця народу Огня вважалася однією з найкращих, якщо не найкращою. Маючи таку назву, вона лежала в центрі кипляючого озера, яке у свою чергу розташовувалося всередині кратера вулкана на самотньому скелястому острові посеред океану. Найбільш небезпечні злочинці, а також важливі військовополонені зазвичай розміщувалися саме тут.
Саме це місце було однією з цілей Зуко. Хоч точніше буде сказати, що його цікавила одна стара і всіма забута в’язниця, яку збудували для одного чоловіка за наказом свого далекого предка — Лорда Огня Зорю.
Чоловік, який називав себе Лао Ге або Тегуая, був надзвичайно загадковою особою, яка приписує багато вбивств правителям і чиновникам по цілому світі ще задовго до того. Проте Зуко цікавився не тим, як він ужився за вбивство Зоря. Його до жаху цікавило Бессмертіє, яке цей чоловік приписував собі і той факт, що це непрямо підтверджували та щоденники Зоря і навіть слова, які приписували Аватару Кіоші, яка була як-мінімумом перевірити поточний стан в'язниці і ув'язненим у ній людини, ніж Зуко і збирався зайнятися, а заодно побачитися з начальником тюрми і його милою племінницею, котра, як він знав, зараз знаходилась там.
Однак коли Зуко і його люди були в парі годин їзди від Кіп’ятої скелі, їх нагнали поштові ястреби зі столиці, які принесли кілька неприємних речей.
*Принцу Зуко від Принцеси Урси*
==
Любий Зуко, сподіваюся, що, як і мої минулі листи, це послання знайде тебе в доброму здоров'ї. Впевнена, ти вже знаєш про нещастя, що сталося в твоєму двоюрідному браті Лу Теном і сумуєш разом з нами. На жаль, це не єдиний напад на нашу сім’ю. Твоя сестра Азула захворіла трохи пізніше, коли прийшла звістка про смерть Лу Тена. Ще не встигли їй допомогти, а Мудреці Оґня стверджують, що це психічна травма. Саме тому я пишу тобі цього листа і прошу повернутися до палацу хоча б ненадовго. Твоя любляча мати, Урсу.
==
Кілька разів, пробігши очима по тексті, Зуко відклав сувій і взяв у руки другий текст, який був набагато більш сухий.
*Принцу Зуко від Принца Озая*
==
Привіт син, я буду короткоок.
Твій двоюрідний брат Лу Тен загинув у бою під стінами Ба Сінг Се. Твій дядько Айро залишив облогу міста і разом з військами повертається назад. Негайно повертайся до столиці, ситуація тут нестабільна, деталі розповім при особистій зустрічі. Принц Озай.
==
Передавши другий лист біля Мунґа, Зуко закрив очі і намагався перетравити інформацію.
« Про смерть Лу Тена я здогадався, адже не пам’ятаю його в головній історії. Але що могло статися з Азулою? Я вже отримував від неї кілька листів, і вона писала, що нічні кошмари до неї не поверталися... смерть Лу Тена навряд чи могла її підкосити, вони майже не спілкувалися, та й не така людина... і Озай мав на увазі під своїм «не по телефону», чого він не міг обговорити зі мною в листі! Якщо тільки ... це має якось торкатися діда!»
- Принц Зуко? - обережно перервав його роздуми Мунг, повертаючи сувій. - Що накажете?
- ...Пропотягуємо рухатися в бік Киплявої Скагли, - через секунду сам собі кивнув Зуко - Ми заночуємо там, а з ранку візьмемо Драконячих мангустів, які повинні бути у подібному місці і відправимося до столиці.
Щось прикинувши в свою голову, Мунг кивнув.
- Ви праві, принц Зуко. Це буде набагато швидше, ніж розвертатися і їхати до столиці на Комодо. Я розчавлюся, щоб колона прискорилася!