Після досить насиченого дня, повернувшись у свій спожитий вечір, Зуко відразу завалився на ліжко, сподіваючись встигнути трохи помити перед тим, як втому змусить його заснути. Але тільки він встиг трохи розслабитися, як через двері пролунав обережний стук, за яким пішов молодий жіночий голос.
- Зуко? Ти спиш, Зуко?
- Ще ні, Азула, - з легким подихом відповів він. - Ти можеш увійти!
Двері миттєво привідкрилася і в покої увійшла його сестра, на обличчі якої були явні сліди недавня злякалася. На ній була лише легка нічна нирка, на яку вона накинула свій довгий плащ, щоб пройти по коридорах палацу.
- Вибач, братику, - невпевнено посміхнулася вона. - Я знаю, який завтра день, але...
- Тобі знову снився жах? - Зуко лагідно посміхнувся, підходячи до сестри і заспокоюючи її за руку. - Все добре, Азула. Наш батько ніколи так не зробить, це просто поганий сон.
- Я знаю, але ... я тепер просто не можу заснути! - Азула, з надією дивлячись на свого брата. - Мами сьогодні немає в палаці, можна я посплю у тебе?
- Гаразд, гаразд, - хитро посміхнувся Зуко, підхоплюючи від несподіваності Азулу на руки. - Але не брикати, як минулого разу!
- Я не буду, обіцяю! - Азула розсміялася з просвітленим обличчям. - Але ж ти допоможеш мені заснути, Зуко? Будь ласка, будь-ласка...
- Все, все! – перервав її брат, опускаючи на ліжко. - Мені теж потрібно добре виспатися, тому добраніч.
Сказавши це, він ніжно доторкнувся губами до лоба дівчини і одночасно синхронізував їх.
- Спокійної ночі, Зуко... - Прошепотіла Азула, а через секунду її повіки зачинилися, і вона занурилася в мирний сон, у той час як на її губах застила спокійна усмішка.
- Це починає відбуватися занадто часто, - пробурмотів Зуко, відкидаючись на подушку поряд з сплячою сестрою. - Вона вже показала, що не дуже то й відстає від мене в магії вогню, так у чому може бути причина?
Так і не знайшовши відповіді на своє запитання, Зуко закрив очі й намагався якомога швидше піти в царство Морфея та приєднатися до своєї сестри.
Кошмари Азули були тим, що ніяк не давав йому розслабитися ось уже протягом пари років. Він особливо уважно спостерігав за поведінкою свого батька і намагався визначити, чому це можливо. Його сестрі знизився Уззай, який з якоїсь причини спалював її кімнату разом з нею, в той час як її дід Азулон стояв біля дверей і скинув їх обох суворо поглядом. І звичайно Урса списувала це на банальні кошмари, які були викликані браком уваги з боку батька. Сам Зуко спочатку вважав, що чим більше він вивчав Ці, тим глибшими були видіння та кошмари в цьому світі рідко коли з’являлися так. Оскільки ци, в певному сенсі, існувала поза часом і досить спокійно зберігала дані про минуле, то припустити, що вона « знає майбутнє » не було вже поганою ідеєю. Переривши усю бібліотеку народу Огня, Зуко знайшов певні докази своєї теорії. Один з Мудреців Огня вивчав подібне питання у час його прадіда — Созіна, Господаря вогню, що й тепер вела війну. На щастя, дослідження Мудреця Огня чітко показали: видіння та сни лише попереджали про можливі події, які не обов’язково відбувалися навіть тоді, коли людина не втручалася в справи протягом часу. Але сам факт того, що Озай здатний вбити свою доньку та його сестру, змусив Зуко зовсім по-іншому поглянути на своє теперішнє становище. Він перебував у палаці, який навряд чи міг покинути з власної волі, в той час як тут були його дідусь і батько, які за невідомих обставин могли спокійно позбутися « невдячної» спадщини.
« Я знаю лише одне: мені не можна облажатися перед дідом, інакше вирватися з цього капкана буде справді непосильним завданням..." - були останні думки Зуко, перш ніж він нарешті заснув.
.
.
.
- Братиїк! Прокидайся, Зуко! - були перші слова, які він почув наступного ранку.
- Не сплю я, не сплю, — позіхнув він, протираючи очі. - Добре виспалася, сестричка?
- Ага, просто відмінно! - Азула посміхнулась, що припиняє тормошити брата за плече. І нахилилась та смокнула його в лице, мило пофарбувавши. - З днем народження, Зуко!
- Дякую, Азула, - посміхнувся Зуко, приойнявши сестру, після чого зі подихом встаючи з ліжка. - Дякую, що розбудила, схоже мені вже час.
Зуко підхопив зроблений вчора комплект одягу, попрямував до дверей і збирався встигнути прийняти ранкову ванну.
- Удачі! - Вона кричала йому в спину Азула. - Ми з мамою спостерігатимемо за тобою з трибун!
"Ех, бійка з навченим магом вогню, що ще можна побажати на свій день народження, вірно?" - посміхнувся Зуко, йдучи коридорами палацу.
Сьогодні його 11 - й день народження. День, коли він мав показати все те чого навчився за минулі сім років від початку навчання його магії вогню. Пройшовши це випробування, він отримає право навчатися стародавнього мистецтва, яке вважалося вершиною магії вогню — створення блискавки.
Це був один з підвидів магії вогню і вважався одним із привілеїв королівських кровопролит, хоча ним володіли також деякі високопоставлені чиновники, переважно ті, хто походив з аристократських родів та дуже рідко були майстрами магії полум’я. Одним з них був вчитель Зуко - Дарай.
« Якщо говорити відверто, то я б краще для початку навчився вибуху, а вже потім блискавки, але на жаль думка принца тут враховують постольку-посколку...будемо сподівається, що після повернення дядька Айро з фронту я все ж зможу покинути палац і нарешті зайнятися справами.» - про себе зітхнув Зуко, зі головою огрітаясь у підігріту їм же воду.