Невпевненість Юкі спонукала всіх, хто вважав його профаном в політиці, переглянути свою думку.
Якщо вдуматися, то все було логічним.
Камігане Юя був справді панівним у світі. Хоча Юкі покинув Коноху і оселився в Кумогакурі, все своє дитинство він провів під батьком. Протягом тих років навіть його мудрість робила Юкі противником, з яким не слід було рахуватись.
Крім того, цей чоловік не боявся смерті. Якби сторожа не встигла вчасно, він би вже досяг успіху у своїй спробі.
У свій час новина про те, що Юя наклав на себе руки через прогресивну амнезію, приголомшила багатьох. Тепер його син, мало що не по ньому, негайно намагався звести рахунок з життям. Це стало справжнім головним болем для Кумогакури.
Сценарій мав бути зовсім іншим!
Хіба не передбачалося, що вони сядуть за стіл переговорів, обсудять його вимоги, поквапляться і прийдуть до якогось компромісу?
Чому він відмовлявся говорити?
Правда, Юкі було просто ліниво з ними розмовляти.
Хоч би хто приходив додому, він навіть не отримував запрошення. Навіть коли з'явився його власний син Юреки, батько не проколов ні слова.
Новина про те, що Юкі намагається покінчити з собою, викинула значно більше людей Кумогакурі, ніж звістку арешту. Гнів населення знову спалахнув.
Протягом останніх десятиліть у Деревні Скритого Хмара не було б жодної сім’ї, яка б ніколи не харчувалася результатами дослідження Юкі. Він був їхнім годувальником. Без нього багато хто б просто помер від голоду.
Люди добре знали, кому вони завдячує своїм виживанням.
І оскільки так, то їхні подальші дії були очевидні.
Знести до біса цю верхівку Кумо!
Навіть після того, як він відійшов від справ Четвертого Райкаґе, це був лише божевільний і захватний спостерігач. Разом зі своїм найкращим другом, джинчурікі Восьмихвістого, він з шаленим задоволенням дивився, як вищі лагоди села хапаються за голову. У старого Ея ще ніколи не було так легко на душі.
Перед смертю його батько сказав йому остерігатися свого батька. Все своє життя він тримав вухо встроєм з Юя та його сином, але зовсім не пам'ятав, що найнебезпечніший удар завжди завдають зсередини.
Коли він поспішав, вже було запізно — його влада вислизнула з рук.
Інакше хіба міг він, з його-то характером, добровільно піти у відставку? Та ще й піти на угоду з Конохою, щоб разом « здобути » весь світ?
Звичайно, четвертий Райкаґе не мав лютої ненависті до Конохе після Першої світової війни. Його ставлення було звичайною настороженістю Казі. Але він також не відчував симпатії.
Запропонувати йому співпрацювати з Конохою - це ніби змусити його з'їсти лайно.
Отже, щоб прожити решту днів у спокійності і що важливе для нас — пережити Онохі, Четвертий Райкаґе рішуче стримався від обов’язків.
Тепер, коли Юкі став маріонеткою в руках ради, Ей хоч і відчував укол образи, але втручатися не збирався.
Усі вони дорослі, і кожен повинен відповідати за свій вибір. Наприклад, він сам дозволив кланам шінобі набрати надто багато сили і тепер тільки пожинав плоди.
І ось цього разу інтригани, що звикли дергати за ниточки з тіні, знайшла коса на камінь.
Юкі, може і не мав батьківської політичної хартії, але одну річ він засвоїв твердо. Він був занадто важливий для Кумогакурі, і багато хто не дозволив би йому померти. А значить, все просто.
Потрібно лише раз на спроби самогубства, і він доб’ється всього того, чого хоче.
Звичайно, до нього відразу привели дружину, яка почала благати його не робити нерозсудливих вчинків.
Юкі дивився на її зв’язок, більше не прекрасне обличчя, і серце його стискалося від болю та дивного, холодного спокою.
Він не відповів на її прохання, а лише запитав:
- Скажи мені, ти зі мною... тому що дійсно кохаєш мене?
Дружина на мить завмерла, а потім кивнула, дивлячись на нього з безмежною ніжністю.
Юки сумно посміхнувся і кивнув у відповідь.
Насправді, він давно все знав.
Вона дійсно його любила. Але це ще не все. Любов була справжньою. Але й наказ начальства також.
Юкі зітхнув і сказав:
— Я устал. Дозволь мені повернутися до Коноху.
Він розумів, що партія в Кумогакурі програна. Люди, засліплені прагненням наживи, не бачили небезпеки за спинами.
Дружина мовчала. Юкі знав, що Кумогакурі ніколи не відпустить його назад в Лист.
Тому він лише посміхнувся їй і тихо додав:
- Я маю на увазі... Поверніть моє тіло до Коноху. Щоб поховати.
З цими словами він знову зробив спробу...
І знову піднявся переполох.
***
- А синок-то у тебе що треба! — Хохотнув Сенджу Хашірама, плескаючи Юя по плечу.
Юя лише закотив очі.
« У молодості я думав, що знайшов справжню любов і прозрів до старості. Що в цьому хорошого?
— Як би ти повівся в цій партії? — запитав Сенджу Тобірама, чи я випробовую себе ще й на Юї.
« Якби я був на його місці, — з усмішкою відповів він. — Ці люди в Кумогакурі навіть не посміли б.
Гашірема і Тобірама на мить замерли, а потім розсміялися в один голос.
Вони і забули, з ким розмовляють.
— Звичайно, — додав Юя, - навіть якщо я на місці Хінати, є оптимальний хід. Вислати людей у Кумогакуре під моїм ім'ям і забрати цього негідника Юкі додому.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt