— Я відмовляюся, — похитав головою Шісуї.
Хината дивилась на нього.
— Результати виборів показали, що перемогла пані Х'юґа, — спокійно сказав він. — То вона наступний Хокаґе. Хіба це не було вирішено в той самий момент, коли підрахували голоси?
Юя мовчки посміхнувся.
— Крім того... — Шісуі подивився на Хінату, — ці клани теж жителі Конохи, такі ж громадяни Внутрішнього міста. Оскільки вони віддали голоси пані Х'юґ, я зробив недостатньо, щоб заслужити їхню довіру. Тільки і всього. Ніяких закулісних ігор, чи не так?
Юя, дивлячись на нього, не стримав сміху.
Хіната ж дивилася на Шисуї з неймовірним подивом.
— Ти справді видатна людина, — з теплою усмішкою похитав головою Юя. Потім він знову звернувся до Хіната: « Не забивай собі голову. Піст Хокаґе — твій. До слова, відразу після оголошення результатів я планую провести твою інавгурацію. А потім ми з Цунаде вирушаємо в подорож по світу шінобі.
— А? — Хината захиталася, приголомшено.
- Не роби таке обличчя. Я втомився за всі ці роки на посту Хокаґе. Давно мріяв побачити мир з дружиною. Но... Хокаґе є Гога. Я повинен спершу привести всі справи в порядок.
Шисуї задумливо дивився на Юю.
- Після мого відходу Коноха ляже на твої плечі. Але чи ви можете розв’язати цю проблему, поки питання. Тому я і покликав тебе, щоб дати останні настанови. У мене було багато заготовлених слів, але зараз, коли поруч Шісуї, я думаю, вже не так хвилююся.
Хіната і Шісуі дивилися на нього. На обличчі одної читача була глибока непевність, а на її обличчях — та сама серйозна задумливість.
— Перед відходом я призначу Шісуі головою Абу. Якщо у вас виникнуть запитання або сумніви, ви завжди зможете порадитися з ним.
— Але пан Хокаґе, — поспішно відповіла Хіната. — Чи не легше відразу призначити брата Шісуї на цю посаду?
— Не все так просто, — похитав головою Юя. - Ти отримала більшість голосів, а значить ти Гокаґе. Цей піст - це не та річ, яку можна передати тому, кому « зручніше». Коноха буде ввірена тільки тобі. Тебе чекає багато роботи, безліч випробувань. Ті, хто не смів підняти голови при мені, обов'язково захочуть зробити це, коли ти займеш моє місце. Це важке випробування, і крісло Хокаґе не є найзручнішим. Я розумію, який вантаж на тебе лягає але я вірю, що ти впораєшся. І так, звичайно, при будь - яких труднощах обговорюй все з Шісуі.
Хіната дивилася на серйозне обличчя Юяї розуміла, що він не жартує. Її губи ледь помітно тремтіли.
Напруження, тягар відповідальності, боязка надія... Ці почуття здали їй груди, які перешкоджали дихати.
— Ну-ну, не треба так, - тихо зітхнув Юя.
Вона здригнулася і підняла на нього очі.
Ти ж не одна. На відміну від Шісуї, він не має ні клана за спиною, ані сім’ї. Він навіть неодружений, і ти маєш всі ці опори. Будь сильною. Якщо тобі здається, що вона непід’єднана, поговори з рідними і далі нести її. Я сам пройшов через це.
Він усміхнувся їй.
І слова Юяди надзвичайно заспокоїли Хінату.
- Пан Хокаґе... — З недовірою прошепотіла вона. - Невже і ви колись нервували?
Юя підпер підборіддя рукою і посміхнувся.
Звісно. І таких моментів було багато. Давай я розповім тобі свою історію. Через війну я залишився сиротою і прийшов до Коноху. Селиня тоді була дуже бідною, багато з них голодували... У той час я і зустрів свого наставника, Першого Хокаґе. Хм, якщо так подумати, він мене майже нічому і не вчив. Більшість часу я проводив з його молодшим братом, моїм дядьком-наставником... Потім наставник помер... Його брат був убитий горем, але заради села він мусив взяти себе в руки... Пізніше інші села пов’язали війну проти Конохи, і мені довелося з усіх сил допомагати йому... Пройшло багато років, і він теж загинув... Я був тоді ще молодий, в селі вистачало проблем, і мені доводилось йти на поступки, щоб виграти час для розвитку ... А потім інші села знову почали точити на нас зуб. І тоді я думав: як би мені хотілося, щоб хтось допоміг мені...
- А справжній перелом, який змусив мене взивати на себе всю Коноху, стався тоді, коли я захворів. Звичайна застуда, але Цунаде була шокована. Я зрозумів, що в очах інших всесильний. Незамінним. З того часу я зрозумів, що цей вантаж нести тільки мені. Я можу бути відвертим зі своєю сім'єю, я можу дозволити собі слабкість поруч з ними. Але варто мені вийти за поріг і накинути плащ Хокаґе, я не маю права видати й тіні сумніву, не можу дозволити собі ні краплі слабкості. Ти зрозумієш це з часом...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt