Внутрішнє місто Конохі, маєток Клана Нара.
Дивлячись на Темарі, що стоїть перед нею в одязі Пісока, Нара Йошіно застигла з відкритим ротом.
Шикамару почухав щоку. Здається, наговорили великі неприємності.
Йошіно змінила погляд сина на свого чоловіка.
Нара Шикаку, в точності повторив жест Шікараму, зітхнув і крокнув вперед.
— Я все поясню, — сказав він і коротко описав ситуацію.
Коли він закінчив, очі Йошіно виблискували. Вона подивилась на сина і, не знеохочуючись, відвісила йому таку забитку, що той відлетів у сторону.
— Ось це так, сынок! Чудова робота!
Темарі дуже пильно дивилася на Шікамара, якого щойно здуло однією оплеухою.
А Йошіно вже підскочила до неї, схопила за руки і стувала:
дуже добре! Живи у нас, скільки захочеш! А коли весілля з Шикамару грати думаєте? Звичайно, про гроші не турбуйся, але на пишні святкування вистачить! Тобі, мабуть, було так важко залишати Сунагакуре, бідолашний... Проходи, проходь, садись! А ну-ка, батько сім'ї, живо на кухню, мій овочі і став чайник! Ты голодна? Може, спершу приймеш ванну? Втомлена, підійди з дороги? Не хвилюйся, все добре. Якщо щось знадобиться, тільки скажи тітці, вона все влаштує у кращому вигляді!
На обличчі Темарі з’явився вираз безмежної незручності. Що... Що на це взагалі можна відповісти?.
Шикаку зітхнув, схопився свою занадто схвильовану дружину за плече і напівсилою-пополумовами забрав її в їх спальню. Вже у дверях він висунув голову і кинув:
— Шікамару, ліжку для Темарі і поведи їй будинок. А ми з твоєю матір'ю сьогодні по магазинах. Так, сьогодні ми не повернемося.
Піднявшися на ноги, Шікамару відряхнув штани і кивнув.
— До чого ж непокоїться... Але я все зроблю.
Шикаку задовільно кивнув і поспішно сховався за дверима, граючи за собою дружину.
Коли вони пішли, Темарі з полегшенням видихнула.
А потім...
Потім вона озирнулася опустелений будинок, де залишилися тільки вони вдвох з Шікамару, і її щітки повільно залив рум'ян.
— М-да, от же морока... Гаразд, підемо, покажу тобі вільні кімнати, — сказав Шікамару. — Їх у нас багато, вибирай будь-яку.
З цими словами він повів Темарі через задній двір.
Будинок Шікамару був своєрідним палацом у традиційному стилі з внутрішнім садком. Ще до того, як Клан Нара повністю інтегрувався в життя Внутрішнього міста, дідусь Шікамару вирішив перевезти свою сім'ю ближче до центру. Інші шлановці, побачивши це, наслідували його приклад. Так, кілька десятиліть тому, коли Внутрішнє місто ще не було таке розвитене, клан Нара викупив більше половини будинків на цій вулиці.
Тепер, тоді як інші клани проникли в багатоповерхові серця Конохи, Нара добре почувався у своїх просторих особняках. Правда, була в цьому і своя ложка дьогтя: їх район вважався майже передмістям. Хоча з усією інфраструктурою проблем не було, члени клана, які служили в Резіденції Хокаґе, щоденно їздили на роботу і ставали для них справжнім кошмаром.
Незважаючи на те, що пробки стали неминучими у машині, автобусі чи метро. Метрополітен і автобусні лінії почали будувати, коли Внутрішнє місто було ще мало заселене, але зараз... Тепер транспортна мережа ледве справилася. На думку Конохі, місто набуло життя понад десять мільйонів людей — більше, ніж у багатьох містах колишнього світу.
І хоча до найбільш густонаселених міст тієї епохи було ще далеко, Юя був більш задоволений. Він більше не відчував гострої потреби у прирості населення. Для нього десять мільйонів були ідеальною цифрою для одного міста.
Хоча, якщо буде трохи більше, він теж не засмутиться.
***
Поки Шікамару показував Темарі кімнати, Юя сидів у своєму кабінеті і в нерішучості розглядав дві фотографії.
Клинок.*
Дверний замок відкрився, і в будинок увійшла Цунада з пакетом овочів.
— О, ти вже повернувся? — Кинула вона, міняючи взуття, і відразу ж з упхом додала: « Чому не написав? » Я купила їжу тільки на себе.
— Я не буду, — зітхнув Юя. - Немає апетиту.
Цунаде на мить замерла. Поклавши пакет на стіл, вона підійшла до дивана і сіла поруч і заглянувши в його руки, з цікавістю запитала:
- Що сталося? У тебе такий вигляд, як у хмарі.
— Все те саме питання стосовно наступного Хокаґе, — знову зітхнув Юя.
— А, зрозуміло, — кивнула Цунаде. - То ці двоє – твої фінальні кандидати?
— Да.
Цунаде взяла фотографії. Учиха Шисуї и Хьюга Хіната.
- Обидва з кланів шінобі... — Вона здумливо простягла руку, потираючи підборіддя.
— Коноха була заснована на союзі кланів, це наш фундамент, — похитав головою Юя. — Кожен має принаймні три покоління досвіду та знань, які накопичуються в плечах. Простолюдину потрібно не менше часу, щоб просто наздогнати їх нинішній рівень. А за ці три покоління клани підуть ще далі, і ніхто не знає, наскільки.
- То ти, начебто, з усіх сил намагався розставити їх? — усміхнулась Цунаде. - Що тебе досі так мучить?
« Я не хвилююся за майбутнє Конохі », — відповів Юя. - Мене турбує їхній підхід до управління.
— Недостатньо здібностей? — Оживилась Цунада.
— Ні, за останні два роки вони довели, що мають більше ніж достатньо здібностей, — каже Юя погладив бородку. — Просто...
— Просто?
— Просто Шісуї схильний до консерватизму. А Хіната, при всій своїй обережності, не проти виявити зуби в стосунках з іншими селами.
— Не розумію, — похитала головою Цунаде.
« Наведу приклад, — сказав Юя після недовгого роздумів. — Уяви, що Кумомаракуре заслало до нас шпигуна...
- Що? — Вибухнула Цунада. — Ці з Облака зовсім обнаглили?
Юя подивився на дружину з непередаваним виразом обличчя і стомився.
- Це приклад. Просто приклад...
— А, да-да. Продовжуй.
Юя криво посміхнувся. Шпиони і лазутчики були у кожній з п'яти великих сіл, всі про це знали, але воліли не говорити вголос. Гаразд, не варто завантажувати цим голову Цунаде.
— Отже, ми спіймали шпигуна з Хмари, — продовжив він. — Шісуі, мабуть, накаже його, а потім відправить в Кумагакуре офіційний запит з виразом недоумства. Хіната ж поведеться більш рішуче. Вона не тільки покалічить шпигуна, але й вимагає від них публічних пояснень і компенсації.
— І хіба це погано? — Здивовано запитала Цунаде.
Юя знову зітхнув. Це був лише приклад того, що Шісуї більш зріло і прагматично, тоді як Хіната схильна до різких ходів. Як тоді, з планом відновлення водних ресурсів для Сунагакуре. Вона навмисно заклала в проект кілька пасток: прийми Раса її пропозицію, і вся робота пішла б насмарку.
Проблема в тому, що Раса - не ідіот. А навіть якщо б і був, то радник села, стара Чіо, вже точно не дурна. Такі неважливі підстави рідко коли працюють.
Шісуі запропонував стандартний, формально бездоганний проект. По суті, він просто взяв за основу старі розробки Песка, трохи їх допрацював і відправив Расі. Чи можна було по ньому все налагодити? Безумовно. Але для цього Расі довелося б знести й перебудувати деякі з вже існуючих дамб.
Юя обговорював це з Шісуі. Він добре знав, як можна було вирішити цю проблему, але прямо заявив: « Я не шинобі Песка, з якої статини я повинен викладатися на повну заради їхнього блага? »
І в цьому була своя логіка. Наприклад, хлопець з клану Шімура не зрозумів цього. Він так щиро взявся за справу, що з боку можна було подумати, ніби він сам родом із Суни...
А Неджі відсіявся саме тому, що хоч і зрозумів суть завдання, вибрав свій шлях - запропонував середній, зовсім не цікавий варіант. Цим він відразу поставив себе на сходи нижче від Шісуї та Хінати.
Або ти, як Шісуі, пропонуєш формальне, але неприйнятне для ворога рішення. Або, як Хіната, ти заставляєш у нього пастку. А пропонувати стандартний, компромісний варіант - це лише дати зрозуміти Суні, що ти не надто сильний у великій грі.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt